3. Методологічні принципи конфліктології.

Методологія – це система принципів та способів організації й побудови теоретичної й практичної діяльності. Отже, методологія науки визначає комплекс методів одержання знання.

Методологічні принципи дослідження конфліктів сформульовані як на загальнонауковому, так і на конкретно-науковому рівні. Принцип – засіб пізнання дійсності, своєрідне правило здійснення пізнавальних операцій. До основних принципів конфліктології ми відносимо: принцип діалектичного розвитку, принцип всезагального зв’язку, принцип діалектичної єдності теорії, експерименту і практики, принцип системності, принцип історизму, принцип об’єктивності.

1. Принцип діалектичного розвитку означає, що все безперервно розвивається та змінюється не тільки від простого до складного, від нижчого до найвищого, а й навпаки. Цей принцип вимагає вивчати конфлікти в їх розвитку та динаміці, з’ясовуючи тенденції їх еволюції (тобто чи розвиток конфлікту відбувається поступово, безперервно чи нерівно, стрибкоподібно).

2. Принцип всезагального зв 'язку говорить про те, що, аналізуючи конфлікт з гносеологічної точки зору, не доцільно обмежуватися розглядом його окремих елементів чи аспектів, а варто прагнути з’ясувати найбільшу кількість зв'язків конфлікту як з іншими явищами, так і між його підструктурами. Важко зрозуміти суть конфліктної ситуації, спрогнозувати її подальший розвиток, якщо не визначені: цілі, цінності, інтереси особистостей, що беруть участь у конфлікті; характер їхніх взаємовідносин із людьми; їхні потреби і можливості їх задоволення.

3. Принцип діалектичної єдності теорії, експерименту і практики. Цей принцип допомагає будувати дослідницькі стратегії в конфліктології. Тобто експеримент, обґрунтовуючись теорією, перевіряє й уточнює її. Разом з тим, перевіряючись практикою, служить для вдосконалення теорії.

4) Принцип системності вимагає розглядати конфлікти як складний конструкт. Тобто з’ясовувати всі елементи у структурі конфлікту, зв'язки між ними, а також залежність конфлікту від зовнішніх явищ і чинників.

5) Принцип історизму говорить про те, що аналіз конфліктів має провадитися лише з урахуванням конкретних умов їх протікання: місця, часу, країни, культури, етноменталітету, інституційних форм, певних обставин, що склалися у тому чи іншому колективі, тощо.

6) Принцип об'єктивності — один з найважливіших принципів наукової оцінки — вимагає від конфліктолога мінімізувати вплив особистісних інтересів, настанов, упереджень та інших проявів суб'єктивізму щодо процесу вивчення конфліктів.

Висновок: Отже, знання конфліктології потрібні кожній людині в суспільстві, оскільки це сприяє гармонізації людських стосунків.

Вивчення проблем конфліктів у життєдіяльності суспільства є, свого роду, прогнозом нашого буття. Проте не тільки злободенність проблем суспільного розвитку зумовлює актуальність вивчення конфліктології, а й повсякчасні потреби індивіда. Класик сучасної теорії конфліктів Р.Дарендорф писав, що «політика свободи – це політика існування в конфлікті».

Не варто ототожнювати зміст теоретичної частини конфліктології з основним змістом соціології конфлікту. Соціологія конфлікту від теоретичної конфліктології відрізняється тим, що:

• по-перше, соціологія конфлікту створює лише теоретико-методологічний каркас для дослідження конкретного соціального конфлікту. Якщо соціологія конфлікту і досліджує конкретні конфлікти, то з метою здійснення певних узагальнень, її метою є конструювання теоретичного знання (від часткового до загального). Конфліктологія використовує теоретичні знання для вироблення певних методів і пошуку засобів для врегулювання конкретних конфліктів (від загального до часткового);;

• по-друге, відмінність полягає у спрямованості на досягнення різних цілей і розв’язання різних завдань;

• по-третє, кожен конкретний конфлікт унікальний, неповторний, має своє індивідуальне «обличчя» і відрізняється від інших певними специфічними особливостями, деталями, що можуть мати різну для розвитку конфлікту значимість. Залежно від конкретних умов ця значимість може змінюватися: від мінімальної до визначальної і навпаки. У конфліктологічному дослідженні конкретного соціального конфлікту таким специфічним особливостям необхідно приділяти пильну увагу, чого соціологія конфлікту може і не здійснювати;

• по-четверте, соціологія конфлікту більшою мірою орієнтована на минуле і сьогодення (вивчення, пояснення і узагальнення), вона виходить із факту, з реальності і менше орієнтована на майбутнє (здійснення прогнозів). Конфліктологія більше орієнтована на майбутнє. Її завдання – запобігати конфліктам, сприяти їх розв’язанню.

17