2. Об’єкт і предмет конфліктології, її функціональна роль.

З’ясовуючи науковий статус конфліктології варто чітко розрізняти її об’єкт і предмет.

Об’єктом конфліктологічного пізнання є соціальний конфлікт загалом (з усіма його базовими ознаками, елементами, в усіх його формах, з усіх боків і у різних аспектах). Іншими словами, об’єктом конфліктології є конфлікт як універсальний, закономірний і необхідний соціальний феномен.

Специфічною стороною об'єкта конфліктології є та сфера суспільного життя (буття особи), в якій виникає конфлікт, оскільки саме це первинно визначає його характер (економічний, політичний, етнічний, культурний, юридичний тощо).

Предметом вивчення конфліктології є кожен конкретний конфлікт зокрема, а також закономірності його виникнення, динаміки і розв’язання.

Конфліктологія як і будь-яка інша наука виконує в суспільстві певні функції, а саме:

• інформаційна;

• гносеологічна (пізнавальна);

• прогностична;

• виховна;

• практично-рекомендаційна;

Інформаційна функція конфліктології полягає в тому, що ця наука дає сукупність знань щодо природи конфліктної взаємодії, залежності розв’зання конфліктів від ступеня культури конфліктуючих сторін. Адже 70-80% конфліктів виникають поза нашими бажаннями.

Пізнавальна функція полягає в тому, щоб на основі вивчення специфіки конфліктного спілкування виробляти оптимальні стратегії поведінки.

Практично-рекомендаційна функція полягає у наданні рекомендацій щодо того, як уникнути більшості конфліктних ситуацій, зокрема деструктивних конфліктів.

Прогностична функція дає можливість прогнозувати (передбачати) основні стратегії поведінки у процесі конфліктної взаємодії.

Виховна функція конфліктології полягає у тому, щоб отримані знання поступово трансформувати у життєві правила не відповідати конфліктогеном на конфліктогени (слова, жести чи поведінка, яка веде до конфлікту), робити якомога більше доброзичливих намірів до співпраці, вести себе тактовно (якщо Вас хтось образив, то не варто когось ображати у відповідь). До людей треба ставитися так, як би ми хотіли, щоб вони ставилися до нас.

Характерною ознакою конфліктології є те, що вона складається з двох частин: теоретико-фундаментальної, яка пояснює соціальну дійсність, установлює, наприклад, причини соціального конфлікту, здійснює їх класифікацію тощо, і прикладної (практичної) частини, оскільки конфліктологія передбачає технологію розв’язання конфліктів. Прикладна частина конфліктології може набувати різних форм: від консультування політиків, керівників держави, регіонів, окремих підприємств, здійснення кваліфікованих прогнозів імовірних у майбутньому конфліктів до розроблення конкретних методик, створення спеціальних ефективних технологій з урегулювання і розв’язання різного роду конфліктів. Нерідко практикуючого конфліктолога називають, свого роду, соціальним працівником, чиїм головним завданням є практична діяльність із розв’язання чи врегулювання конкретних конфліктів, а не конструювання нового теоретичного знання.