2.2 Можливості програми PowerPoint при створенні мультимедійних засобів

Основне завдання методики викладання трудового навчання – створення та використання засобів навчання, що забезпечують досягнення педагогічних цілей. Це здійснюється за допомогою цілого комплексу засобів навчання. Найефективніший вплив на людину здійснює та інформація, яка впливає на кілька органів чуття і запам’ятовується вона тим краще і міцніше, чим більше каналів було активізовано. К.Ушинський стверджував: “Педагог має подбати про те, щоб якомога більше органів чуття – око, вухо, голос, чуття мускульних рухів і, навіть, якщо можливо нюх та смак, взяли участь в акті запам’ятовування... За такого дружного сприяння всіх органів в акті засвоєння ви переможете найлінивішу пам’ять”. Саме цим пояснюється роль мультимедійних засобів навчання, що виникли з появою потужних багатофункціональних комп’ютерів, якісних навчальних програм, розвинутих комп’ютерних систем навчання в діяльності сучасного закладу освіти. Пропонуємо значення окремих термінів:

- мультимедіа – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відео зображення, графічне зображення та анімацію, мультиплікацію;

- анімація – (від латинського “animation” – оживляю) - метод створення серії знімків, малюнків, кольорових плям, ляльок або силуетів у окремих фазах руху, за допомогою якого на екрані виникає враження оживлення мертвих форм уроку;

- презентація – це набір слайдів, в якому є текст, графічні об’єкти, малюнки .

З метою підвищення ефективності навчально-пізнавальної діяльності учнів, пошуку раціональних методів і шляхів розв'язування завдань навчально-виховного процесу доцільно проведення в класі ІКТ уроків всіх типів (особливо уроків вивчення нового матеріалу, узагальнення та систематизації знань), за винятком уроку контролю знань. Для проведення уроків контролю знань доцільне використання стандартного комп’ютерного класу. Створення і вибір мультимедійного супроводу навчального заняття, вирішення питання про місце і час їх використання, належить учителеві. Дидактичні можливості та методичні варіанти застосування мультимедійних засобів навчання досить широкі та різноманітні. Вони можуть використовуватися в найрізноманітніших ситуаціях (перед вивченням чи після вивчення навчальної теми, на початку або наприкінці уроку, у поєднанні з іншими засобами навчання). У різних ситуаціях мультимедійні засоби навчання можуть мати різні дидактичні функціональні призначення: служити опорою (слуховою, зоровою) для подальшого засвоєння учнями знань, ілюстрацією або засобом повторення та узагальнення навчального матеріалу, замінити традиційний посібник-книгу. У будь-якому випадку мультимедійний засіб навчання є основним або додатковим джерелом знань та уявлень. Вчитель має врахувати конкретні умови навчальної роботи, вікові особливості дітей, рівень знань учнів, їхній життєвий досвід та технічні можливості обладнання класу ІКТ. Мультимедійний супровід повинен містити багатий фактичний та ілюстративний матеріал, який може бути використаний у навчальних цілях, мати чітке дидактичне призначення, педагогічну спрямованість, адекватно відповідати навчальній програмі й легко активізуватися на комп’ютері. Навчальна інформація, подана через мультимедійні засоби, не повинна містити наукових помилок. Спрощення допустиме лише в тій мірі, в якій воно не впливає на жодну із сутностей того, що описується. Система понять має подаватися на логічній, науковій основі. Одним із головних аспектів програми MS Power Point є застосування анімаційного ефекту. Використання анімації дає можливість більш дієво впливати на емоції учнів, що значно підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу. Ще одним чинником підвищення ефективності уроку є використання музичних творів. Музика може бути як окремим елементом дослідження, так і відігравати супровідну роль, як це було на запропонованому уроці. Саме за допомогою комп'ютерних технологій можна одночасно, не витрачаючи зайвого часу, демонструвати відео ряд та транслювати музику. Раніше використання такого прийому вимагало від учителя значного напруження, бо треба було вмикати два пристрої; синхронності, як правило досягати не вдавалося, що призводило до зниження емоційного впливу, або ж доводилося залучати учня, що також не сприяло покращенню засвоєння матеріалу. Іще одним позитивним моментом є те, що демонстраційна дошка дає можливість працювати над структурою тексту, виражальними особливостями мови учням усього класу. Водночас слід відзначити, що використання кольорових маркерів дозволяє акуратно й, разом із цим, дуже чітко виділити потрібне слово, словосполучення, речення чи абзац із запропонованого тексту, що сприяє концентрації уваги на досліджуваному об'єкті. Така ж робота з текстом, уміщеним у підручнику, записаному на звичайній дошці чи в зошиті є менш ефективною, бо неможливо зосередити увагу класу на конкретній частині тексту, а це призводить до зниження рівня засвоєння знань. Ще одним, на наш погляд, позитивним моментом є те, що якість ілюстративного матеріалу, який використовується завдяки наявності демонстраційної дошки, набагато вищий, ніж той, що демонструється через монітор чи з екрана телевізора. Зображення, по-перше, значно більше за розміром, а, по-друге, зберігає природні кольори. Отже, усі вищенаведені факти дають зрозуміти, що завдяки можливостям програми PowerPoint урок набуває сучасного вигляду, підвищується його ефективність, емоційність, образність, що є запорукою більш якісного навчання. Також важливим є те, що в учня зростає зацікавленість до навчання. Презентація – досить ефективний вид застосування інформаційних технологій. Інформація подана у формі презентації, дуже добре запам’ятовується, завдяки візуалізації , яскравим слайдам, та ефектним звуковим переходам, що в загальному результаті, впливаючи на органи чуттів, добре запам’ятовується. Єдина вимога – презентація повинна являти собою єдиний інформаційний, логічно закінчений блок. Слайди повинні бути розміщені в контексті того матеріалу, який вивчається. За моїми спостереженнями, презентація більш ефективна, якщо текстовий блок, на слайді, розміщений ,по можливості, з правого краю, та виділений іншим кольором, відмінним від фону слайду. Цей блок повинен бути лаконічним, висловлювати зміст слайду декількома словами, а вже слова вчителя повинні конкретизувати цей вислів, та доповнити візуальний ефект слайду, усною розповіддю. Ефективним засобом є розробка презентацій учнями, з послідуючою демонстрацією перед класом. Презентація повинна вміщувати інформації більше ніж передбачено програмовим матеріалом, але ця інформація, повинна бути логічно пов’язана з матеріалом який вивчається на уроці. Наприклад , декілька останні слайди, можна виконати у формі цікавої інформації енциклопедичного характеру, або цікавої статистики з Інтернету , яка відноситься до матеріалу що вивчається на уроках. Після перегляду презентації бажано провести її обговорення у формі невеликого диспуту. В такому разі кількість засвоєного матеріалу збільшиться, так як пасивна форма роботи, змінюється на активну, а це в свою чергу, активізує увагу учнів, крім того зміна виду діяльності, являється своєрідним психологічним перепочинком, який сприяє подальшій ефективній роботі на уроці. Плануючи зміну видів навчальної діяльності, рекомендується передбачити введення форм роботи, що має моніторинговий характер, це зокрема «легкий» моніторинг, коли вчитель орієнтуючись на активність учнів після перегляду презентації, оцінює її ефективність. Отже, на мою думку, вчитель повинен мати «зворотний зв'язок» для контролю за якістю засвоєного матеріалу. Перед розробкою презентацій необхідно навчити учнів користуватися програмою MS Power Point . Одна з істотних змін в структурі освіти може бути охарактеризована як перенесення центру тяжіння з навчання на учіння. Це не звичайне «натаскування» учнів, не екстенсивне збільшення знань, а творчий підхід до навчання всіх учасників освітнього процесу. Необхідно створити обстановку взаємодії і взаємної відповідальності. Тільки за наявності високої мотивації всіх учасників освітньої взаємодії можливий позитивний результат мультимедійного уроку.

ВИСНОВКИ

На основі аналізу педагогічної, психологічної та методичної літератури з проблеми дослідження встановлено, що основна перевага ІКТ перед іншими комп'ютерними навчальними засобами полягає в динамічності, можливості вносити зміни в процес учіння, виправляти, доповнювати, враховуючи індивідуальні особливості конкретного учня чи колективу . Мультимедійні засоби надають нові можливості в організації навчального процесу вчителю, а учневі у виявленні і розвитку його творчих здібностей, а також сприяють формуванню самостійної роботи під час навчальної діяльності. Організаційні можливості засвоєння самостійно навчального матеріалу при використанні мультимедійних засобів, без сумніву, набагато вищі ніж у традиційному, бо вони у першу чергу забезпечують полі сенсорне сприйняття матеріалу: зорове, слухове та чуттєве, а таке поєднання подачі матеріалу сприяє мобілізації активності учнів, стимулює їх мисленнєву діяльність, викликає інтерес до навчання, довільна увага перетворюється у мимовільну, розвиваються всі види пам'яті і таким чином створюються належні умови для творчого розвитку уяви, яка спонукає кожного учня, незалежно від його індивідуальних задатків, до раціонального пошуку найоптимальніших кроків для самостійного оволодіння матеріалом. По-друге, вони сприяють формуванню мотивів учіння через виявлення потреб та інтересів під час попереднього контролю, який проводиться з метою встановлення вихідного (початкового) рівне знань, умінь та навичок учнів, бо якщо учень не усвідомлює потреби в учінні, якщо в нього немає пізнавального інтересу, він, як правило, не проявляє розумової активності, тому й навчальний процес буде перебувати на стадії «затримки», і водночас не буде давати належного результату. Адже сформувати в учня мотиваційну сферу – означає виробити в нього систему цінностей розкрити індивідуальну суть навчання, бо учень починає усвідомлювати, що навчання допомагає йому визначити своє місце у житті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева М.Б. Технология использования систем мультимедиа: Учеб.пособие / Алексеева М.Б., Балан С.Н. – СПб.: Изд.Дом „Бизнесс-пресса”, 2002. – 176 с.

2. Гнедко Н. Застосування мультимедійних курсів лекцій в освітньому процесі вищих навчальних закладів / Наталя Гнедко // Наука, освіта, суспільство очима молодих: Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих науковців 13-14 травня 2009 року, м.Рівне. – Рівне: РВВ РДГУ, 2009. – С.30-31.

3 Головань М.С. Зміст дидактичних принципів в умовах навчання на основі нових інформаційних технологій / Головань М.С. // Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Суми: СДПУ ім. Макаренка, 2000. – С.17-25.

4. Головская И.Г. Мультипликация как психологическая основа представления дидактического материала в обучающих информационных системах /Головская И.Г., Чебыкин А.Я. // Нові інформаційні технології навчання в навчальних закладах України: Тези доп. I-ї Української наук.-метод.конф. – Одеса, 1992. – С.34.

5. Гороль П.К. Мультимедійні засоби навчання. Лабораторні роботи. Навчально-методичний посібник / Гороль П.К., Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю., Шестопалюк О.В. – Вінниця ТОВ „Ландо ЛТД”, 2008. – 633 с.

6. Гуревич Р.С. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: посібник для педагогічних працівників; студентів педагогічних вищих навчальних закладів / Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. – Вінниця, ДОВ “Вінниця”, 2002. – 116 с.

7. Коровець І.Є. Критерії ефективності використання мультимедійних засобів навчання в процесі трудової підготовки школярів / Коровець І.Є. // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : Зб.наук.пр. – Випуск 17 / Редкол.: І.А.Зязюн та ін. – Київ-Вінниця: ДОВ „Вінниця”, 2008. – С.112-115.

8. Машбиц Е. И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения. / Е. И. Машбиц. – М. : Педагогика, 1998. – 192 с.

9.Мультимедия : учебное пособие / под. ред. А. И. Петренка. – М.: Бином, 1994. – 270с.

10.Ніколаєнко С. Освіта в інноваційному поступі суспільства // Фізика та астрономія в школі. – 2006. – № 3. – С. 20-22.

11. Основи інформаційних технологій навчання : посібник для вчителів / [Б. І. Машбиць, О. О. Гокунь, М. І. Жалдак та ін.] ; за ред. Ю. І. Машбиця / Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К. : ІЗМН, 1997. – 264 с.

12. Роберт И. Новые информационные технологии в обучении: дидактические проблемы, перспективы использования / Роберт И. // Информатика и образование. – 1990. – №4. – С. 18

ДОДАТКИ

Додаток А розробка план конспекту уроку для учнів 7 класу з теми. Проектування орнаменту.

Аналіз особливостей розвитку творчих особливостей молодших школярів на уроках праці

Размещено на /

Вступ

урок праця творчість школяр

У даній курсовій роботі буде розглянуто проблему розвитку творчих здібностей молодших школярів. На мою думку, ця тема є актуальною в наш час. Це пояснюється тим, що здібності до творчості є необхідними у повсякденному житті людини. Для забезпечення успішності людини необхідно розвивати творчі здібності у молодшому шкільному віці – найбільш сприятливому періоді. Саме у цей період формуються мотивація до навчання, а також креативність. Тому діяльність вчителя у цій сфері є дуже важливою.

При дослідженні цієї теми дуже часто зустрічається шаблонність роботи вчителя. Тобто вчитель проводить стандартну роботу, не ураховуючи потрібностей школярів. Це викликає затримку у розвитку дитини та мотивації її до навчання.

Творчість молодших школярів не потрібно відокремлювати, а проводити комплексно. У цій курсовій роботі розвиток творчих особливостей молодших школярів буде розглянуто на прикладі уроків трудового навчання.

Уроки праці є дуже важливим компонентом розвитку творчих здібностей у молодших школярів, тому що вони спрямовані на формування художнього та технічного мислення, а також здібностей до конструювання, створення чогось нового тощо.

Об’єктом дослідження виступає розвиток творчих здібностей молодших школярів.

Предмет дослідження – уроки праці.

Метою дослідження є аналіз особливостей розвитку творчих особливостей молодших школярів на уроках праці.

Завдання:

Висвітлити особливості розвитку творчих здібностей у молодших школярів на уроках праці.

Вивчити шляхи і засоби розвитку творчих здібностей.

Розділ 1. Теоретичне питання розвитку творчих здібностей молодших школярів

1.1 Розвиток творчих здібностей у молодших школярів – як психолого-педагогічна проблема

Творчість – процес діяльності людини, у наслідок чого з’являються нові матеріальні та духовні цінності. Творчість відрізняється від виготовлення унікальністю результату.

Творчість в даній ситуації розглядається як механізм продуктивного розвитку. До повноцінної реалізації творчих здібностей готова та людина, яка має чітко спланований план дій. Це пов’зано з тим, що без плану дій людина не може чітко сформувати свої інтереси, переконання, тобто особистісні особливості, без яких творчість не буде індивідуальною, а буде носити повторювальний характер.

Для успішної творчості вирішальним фактором є не кількість засвоєних знань, умінь та навичок, а якість, яка визначається психологічними особливостями.

Для більш раціонального здійснення роботи щодо розвитку творчого потенціалу особистості у навчально-виховних закладах, слід спиратися на досягнення сучасної психологічної науки. Як зазначає академік В. Маляко, саме розвиток творчої особистості можливий лише за умови, коли буде забезпечена “психолізація” всього навчально-виховного процесу, тобто коли будуть створені умови для реалізації творчого потенціалу кожної особистості. Важливо допомогти молодшому школяреві пізнати себе, свої здібності, нахили. І саме впровадження ідей гуманізації в практичну діяльність вчителя початкових класів, орієнтацією на творчу обдарованість дитини – основний шлях вирішення цього питання. Тому поряд із формуванням національної самосвідомості, оволодінням дітьми засобами рідної мови, історії, культури, мистецтва, народних традицій і звичаїв у центр уваги педагогічних працівників повинна бути поставлена проблема розвитку творчої особистості, своєчасного виявлення обдарованих дітей шляхом ранньої і поетапної діагностики, використання стимулюючих засобів щодо розвитку їхніх творчих потенційних можливостей.

Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких психологи-педагогічних умов:

Створення емоційної, доброзичливої атмосфера у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань;

Організація діяльності учнів з розв'язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо (відсутність шаблонності).

За умови, що вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети (мотивація).

Щоб детальніше розглянути творчість, та механізми, потрібно розглянути стадії виникнення творчості (за Г. Уоллесом):

Підготовка – формулювання проблеми,

Інкубація – тимчасовий відхід від проблеми,

Прояснення – поява інтуїтивного вирішення,

Перевірка – практична реалізація рішення.

Передумовою виникнення творчих здібностей виступають: гнучкість мислення (здатність приймати нестандартні рішення та варіювати способи вирішення); критичність (відмова від непродуктивних методів та засобів); цілісність сприйняття. Переліченими якостями володіє абсолютно кожна людина, але деякі здібності не достатньо розвинуті, в окремих випадках – зовсім не розвинені. Одним з ключових завдань вчителя є не допустити неповноцінності розвитку творчих здібностей.

Проява творчих здібностей буває різної ступені – тобто, малопомітний талант, або яскраве його проявлення. Це обумовлено напрямком діяльності та способом підходу до проблеми. Але сутність творчого процесу однакова для усіх. Різниця в конкретному матеріалові творчості, масштабах досягнень та значимості для суспільства. Елементи творчості проявляються у повсякденному житті.

Існує багато наукових підходів до вивчення психологічних особливостей виникнення творчих здібностей, проаналізувавши які можна зробити висновки:

Інтелектуальна обдарованість є однією з умов творчої активності; слід відзначити, що головну роль в активізації творчої діяльності відіграють

мотивація, ціннісні та особистісні якості.

Творчі здібності не залежать від рівня інтелекту.

Для проявлення творчих здібностей необхідна спеціальна атмосфера креативне середовище, яка характеризується наступними ознаками:

Оптимальна мотивація, яка передбачає середній рівень мотивації досягнення (закон Йоркса-Додсона: максимальна продуктивність діяльності можлива лише при підтримці мотивації досягнення на середньому рівні), а також відсутність змагання та мотивації соціального схвалення.

Невимушена атмосфера, яка передбачає відсутність погрози примусу, свободу дій та відсутність критики.

Таким чином, при всьому різноманітті психологічних теорій творчих здібностей та креативності, існує ряд основних ознак творчої діяльності, при впливу на які можна підвищувати продуктивність творчого мислення та розвивати творчі здібності особистості.

У молодших школярів більш розвинена пам’ять образна , ніж змістовна, діти краще запам’ятовують конкретні предмети, обличчя, кольори, факти, події.

При запам’ятовуванні учнями зв’язних положень, педагог сприяє розвитку мислення дітей. Регулярне використання на уроках спеціальних вправ та завдань, направлених на розвиток пізнавальних здібностей, сприяє особистісному розвиткові, підвищує якість творчої підготовленості молодшого школяра, допомагає учням орієнтуватися в простих закономірностях, активніше використовувати творчі здібності.

Таким чином, ефективним буде те навчання, яке веде за собою розвиток. Розвиваюче навчання – це те, в якому дидактичний вплив розвиває не тільки пізнавальні здібності, а ще й творчі. Пізнавальні задачі проходять через весь процес, виконуючи в ньому різні функції: активізують та мотивують учнів, утримуючи навчально-виховний процес на високому рівні, а творчість та креативність є невід’ємною частиною цього процесу.

Аналіз основних психологічних нововведень та характеру ведучої діяльності в молодших класах, сучасні потреби в організації навчання як творчого процесу, який учень з вчителем у певному розумінні будують самі, припускають можливість накопичення творчого досвіду не тільки в процесі пізнання, а й в таких видах діяльності, як створення та переробка конкретних об’ектів, ситуацій, явищ, творчого застосування отриманих в процесі навчання знань.

В самому процесі творчості психологи виокремлюють два аспекти особистісний і процесуальний. Особистісним аспектом передбачається наявність у суб'єкта задатків, здібностей та нахилів, володіння ним відповідною інформацією та практичними вміннями. Процесуальний аспект творчості зв'язаний з мисленням, інтуїцією, уявою, розумовою активністю.

Для педагогіки інтерес являє лише творчість людини, зокрема дитини. Характерним є те, що ті компоненти, які мають місце у визначенні поняття творчості у психології, присутні і в змісті цього ж поняття в педагогіці. Так, наприклад, відомий фахівець в галузі дидактики І. Я. Лернер пише: "Творчістю ми і називаємо процес створення людиною об'єктивно або суб'єктивно якісно нового за допомогою специфічних інтелектуальних процедур, які не можна уявити як такі, що точно описуються і строго регламентуються, системи операцій або дій".

Для педагогічних цілей важливим є не стільки створення дитиною "дещо нового, нешаблонного", а сам процес творчості, в ході якого здійснюється процес розвитку дитини. Психолог Я. О. Пономарьов пише, що "процес взаємодії суб'єкта з об'єктом веде до виникнення двоякого роду продуктів, які виявляються у видозмінах як суб'єкта так і об'єкта". Дещо іншими словами, але таку ж саму думку висловлює й інший психолог С. Л. Рубінштейн. Він підкреслює, що "процес <... > створення людиною предметного світу - це і є разом із тим розвиток ним своєї власної природи".

Зрозуміло, що даний метод дає для дослідників багатий матеріал, але він не позбавлений суб'єктивізму. Кожен з авторів передає лише власні враження, які не позбавлені суб'єктивних відчуттів та переживань, що завжди супроводжують процес творчості.

Метод модельних експериментів є другим напрямком вивчення творчості. Даний метод дає певні результати, але він дещо знецінюється тим, що досліджуваному повідомляється про те, що пропонована йому задача має

розв'язання. Для творчості ж важливим є не лише розв'язання поставленої перед суб'єктом задачі, а й власне бачення та наступне формулювання проблем, які необхідно розв'язати. Потенційний творець завжди бачить в навколишньому світі певні протиріччя (дисгармонію) і пропонує способи їх усунення, тобто розв'язання ним же сформульованої проблеми.

Третій метод дослідження творчості йде через дослідження особистості. При його застосуванні використовується анкетування та усне опитування суб'єктів дослідження з наступною статистичною обробкою одержаних даних. Цей метод також дає багатий матеріал, зокрема для виявлення тих якостей, які характерні для людини-творця. Але, знову ж. і цей метод не дозволяє проникнути в інтимні механізми творчості (формалізація методу здійснюється лише на логічному рівні). Очевидно, що кращі результати можна одержати внаслідок комплексного використання даних методів.

Розвиток дитини відбувається лише в діяльності. Тільки власними силами можна засвоїти необхідні досвід та знання, накопичені людством, розвити свої інтелектуальні та інші здібності.

Систематичність та послідовність дає можливість людям управляти процесом творчості. Без них гнучкість може перейти в «скачку ідей»; у цьому випадку виниклі ідеї не продумуються до кінця. Людина стає нерішучою та залежить від інших людей. Завдяки систематичності,усі ідеї зводяться у цілісну систему та послідовно аналізуються. Дуже часто в результаті такого аналізу абсурдна ідея стає єдиним правильних рішенням проблеми. Творчо працююча людина також повинна мати здібності до ризику, та не переживати за наслідки діяльності.

Сучасна педагогіка вже не має сумніву у тому, що вчити дітей творчості можливо. Проблема лише у тому, щоб знайти оптимальні умови для такого навчання. Під творчими здібностями учнів розуміють «комплексні можливості учня в виконанні діяльності та дій, направлених на створення ним нових продуктів. Дотримуючись позиції вчених, визначаючих креативні здібності як самостійний фактор, розвиток яких являється результатом навчання творчої діяльності школярів, визначимо компоненти творчих здібностей молодших школярів:

творче мислення

творча уява

застосування методів організації творчої діяльності

Для розвитку творчого мислення і творчої уяви учнів необхідно розвивати такі уміння, як:

Класифікувати об’екти, ситуації, явища за різними характеристиками

Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки

Бачити взаємозв’язки та виявляти нові зв’язки між системами

Розглядати систему в розвиткові

Робити припущення, прогнозувати

Виділяти протилежні якості об’єкта

Виявляти та формулювати протиріччя

Використати різні системи орієнтації в уявному просторі

Перелічені вміння складають основу здібності до системно-диалектичного мислення, продуктивного просторової уяви.

Вітчизняні психологи та педагоги (Айдарова, Виготський, Занков, Давидов, Калмикова) підкреслюють значення учбової діяльності у формуванні творчого мислення, пізнавальної активності, накопичення суб’єктивного досвіду творчої діяльності учнів. Досвід творчої діяльності є самостійним структурним елементом змісту навчання, який передбачає:

Перенос раніше отриманих знань в нову ситуацію, самостійне бачення проблеми , альтернативи її рішення.

Комбінування раніше засвоєних способів у нові.

Будь-яку діяльність, у тому числі й творчу, можна уявити у вигляді виконання визначених завдань. І. Е. унт визначає творчі завдання як «завдання, які потребують від учнів творчої діяльності, у якій учень має сам знайти спосіб вирішення , примінити знання у нових умовах, створити щось нове».

Ефективність розвитку творчих здібностей залежить від того матеріалу, на основі якого складено завдання. Аналіз учбових посібників начальної школи показав, що завдання, які вони містять, відносяться в більшості випадків до «умовно творчим», продуктом яких є малюнки, вироби, твори. Частина завдань спрямована на розвиток інтуїції учнів, знаходження декількох варіантів відповіді. Творчих завдань, які потребують розв’язання протиріч, не містить жодна з програм.

Творчі завдання припускають використання в творчій діяльності молодших школярів методів, які основані на інтуїтивних процедурах, такий як метод відбору варіантів, морфологічний аналіз, аналогія. Активно використовується моделювання, ресурсний підхід, деякі прийоми фантазування. Однак програми не проводять цілеспрямований розвиток творчих здібностей учнів за допомогою цих методів.

Для активного розвитку творчої діяльності школярів використання евристичних методів, повинно сполучатися із застосуванням алгоритмічних методів творчості. На основі аналізу літератури (Г.С. Альтшуллер, В. А. Бухвалов, А. А. Гин, М. А. Данилов, А. М. Матюшкин та інші.), можно виділити наступні потреби до творчих завдань:

Відкритість (зміст проблемної ситуації або протиріччя)

Відповідність творчості умовам використаного методу

Можливість різних способів вирішення

Урахування рівня розвитку

Урахування вікових особливостей учнів

Враховуючи ці потреби, можна збудувати систему творчих знань, під якою розуміється упорядковані творчі завдання, орієнтованих на пізнання, створення, переробку та використання в новій якості об’єктів , ситуацій, явищ та направлених на розвиток творчих здібностей молодших школярів в навчальному процесі. Система творчих завдань містить цільовий, змістовний, діяльний та результативний компоненти. Системоутворюючий фактор – особистість учня: його здібності, потреби, мотиви, цілі та інші індивідуально-психологічні особливості, суб’єктивно-творчий досвід.

Особлива увага приділяється творчій діяльності самого учня. Під змістом творчої діяльності розуміється дві його форми – зовнішня та внутрішня. Зовнішній зміст навчання характеризується навчальнимсередовищем, внутрішнє – це власність самої особистості, створюється на основі особистого досвіду учня у результаті його діяльності.

При відборі змісту для системи творчих завдань необхідно приймати до уваги два основних фактора:

Творча діяльність молодших школярів виконується, здебільшого, на вже вирішених людством проблемах.

Творчі можливості відповідають змісту навчальних предметів початкової школи.

Творчі здібності розділяють за такими параметрами:

Складність складових проблемної ситуації

Складність розумових операцій, необхідних для вирішення проблеми

Форми протиріч (явні, скриті)

У зв’язку з цим виділяють три рівня складності змісту системи творчих завдань:

Завдання ІІІ (початкового) рівня складності виконуються учнями 1 та 2 класу. В якості об’єкта на цьому рівні виступає конкретний предмет, явище або ресурс людини. Творчі завдання цього рівня містять проблемне питання або проблемну ситуацію, припускають застосування метода перебору варіантів та призначені для розвитку творчої інтуїції та просторової продуктивної уяви.

Завдання ІІ рівня складності знаходяться на щабель нижче та направлені на розвиток основ системного мислення, продуктивної уяви, переважно алгоритмічних методів творчості. Об’єктом виступає поняття «система», а також, ресурси систем. Вони мають вигляд неконкретної проблемної ситуації, або містять протиріччя в явній формі. Метою завдань є розвиток системного мислення учнів.

Завдання І (найвищого, високого)рівня складності. Це конкретні завдання з різних областей знань, які містять скриті протиріччя. В ролі об’єкта виступає біосистеми, полі системі, ресурси будь-яких систем. Завдання такого типу пропонуються учням третього та четвертого класу. Вони направлені на розвиток основ діалектичного мислення, керованої уяви, свідомого використання алгоритмічних методів творчості.

Обрані учнями методи творчості при виконанні завдань, характеризують відповідні рівні розвитку творчого мислення, творчої уяви. Таким чином, перехід на новий рівень розвитку креативних здібностей молодших школярів проходить в процесі накопичення кожним учнем досвіду творчої діяльності.

ІІІ рівень передбачає виконання завдань на основі перебору варіантів та накопленого творчого досвіду в дошкільному шкільному віці. Використовуються такі методи творчості, як морфологічний аналіз, метод контрольних питань, синектика, типові прийоми фантазування.

ІІ рівень – виконання творчих завдань на основі евристичних методів, таких, як метод маленьких людей, методи подолання психологічної інерції, системний оператор, ресурсний підхід, закони розвитку систем.

І рівень передбачає виконання творчих завдань на основі розумових інструментів, таких, як адаптований алгоритм рішення обраних задач, прийоми вирішення протиріччя в просторі та в часі, типові прийоми вирішення протиріч.

Щоб накопичувати творчий досвід, учень повинен обов’язково усвідомлювати процес виконання творчих завдань.

Під поняттям рефлексивних дій розуміють готовність і спроможність учнів творчо осмислювати та вирішувати проблемні ситуації, уміння знаходити новий сенс та цінності, уміння ставити перед собою нестандартні задачі в умовах колективної та індивідуальної робити, уміння адаптуватися в незвичних міжособистісних системах відносин

Організація усвідомлення учнями власної творчої діяльності має на увазі поточну та підсумкову рефлексію. Поточна рефлексія реалізується в процесі виконання учнями завдань в робочій зошиті та має на увазі самостійне фіксування рівня досягнень (емоційне налаштування, набуття нової інформації та практичного досвіду). Підсумкова рефлексія маж на увазі періодичне виконання тематичних контрольних робіт.

Як при поточному, так і підсумковому етапі рефлексії, педагог фіксує методи рішення творчих завдань, використаних учнями, та робить висновок про рівень розвитку творчого мислення та уяви молодших школярів.

Для більш детального визначення рівня розвитку творчих здібностей та креативності учнів, необхідно аналізувати та оцінювати кожне виконане самостійне творче завдання. Педагогічна оцінка результатів творчої діяльності учнів може бути виконана за допомогою шкала «Фантазія», розробленою Г. С. Альтшуллером для оцінки фантастичних ідей. Ця шкала дає змогу оцінити рівень розвитку уяви (шкала адаптована до молодшого шкільного віку). Шкала «фантазія» включає в себе п’ять показників:

Новизна – оцінюється за 4-ьох рівневій шкалі: копіювання об’єкта, незначна зміна в вихідному об’єкті, якість зміненого прототипу, отримання принципово нового об’єкта;

Переконливість

Гуманність

Художня цінність

Суб’єктивна оцінка

Для визначення рівня творчого мислення можна використовувати методику проведення анкетування в експериментальних класах

Для запобігання односторонньої суб’єктивної оцінки креативності учнів необхідно використовувати психологічні та педагогічні методики діагностування в комплексі. Для оцінки таких показників, як творче мислення та творча уява необхідно ураховувати результати психологічного діагностування.

Ефективність проведеної роботи багато в чому визначається характером взаємовідносин як між учнями, так і між учнями та педагогом. Однією їх педагогічною умовою ефективності системи творчих завдань є особистісно-діяльна взаємодія учнів та педагога в процесі їх виконання. Сутність – в нерозривності прямого та зворотного впливу, органічного поєднання змін, усвідомлення взаємодії як співтворчості.

При такому підході організаторська функція педагога має на увазі вибір оптимальних методів, форм, прийомів, а функція учня полягає у в набутті навичок організації самостійної творчої діяльності, вибору способу виконання творчого завдання, характеру міжособових взаємовідносин в творчому процесі.

Таким чином, під поняттям особистісно-діяльносною взаємодією вчителя та учнів в процесі організації творчої діяльності розуміється сполучення організаційних форм навчання, бінарний підхід до вибору методів та творчий стиль діяльності учнів та педагога.

Накопичення кожним школярем досвіду самостійної творчої діяльності має на увазі активне використання його на різних етапах виконання творчих завдань колективних, індивідуальних та групових форм роботи.

Вибір форм при виконанні творчих форм залежить від цілей виконання творчого завдання та його рівня складності. Вибір методів організації творчої діяльності виконується в залежності від цілей, рівня складності змісту, рівня розвитку креативних здібностей учнів , конкретних умов, які склалися при виконанні творчого завдання.

Очевидно, що в процесі навчання творчості педагог має приймати нестандартні рішення, використовувати нетрадиційні шляхи, передбачити наслідки. Це потребує від учителя гнучкого підходу, вміння скомбінувати свій власний метод, якщо ни один з відомих науці методів не може вирішити проблемну ситуацію. Такий метод називається ситуаційним або творчий метод. Система творчих завдань також використання учнями активних методів для організація методів для організації самостійної творчої діяльності.

Таким чином, системи методів організації творчої діяльності вчителя та учнів орієнтовані на єдину мету та взаємно доповнюють один одного. У тактиці творчого стилю викладання проявляються наступні лінії поведінки вчителя:

Уміння поставити учбово-пізнавальні проблеми

Стимулювання до пошуку нових знань та нестандартних способів вирішення задач та проблем

Підтримка учня на шляху до самостійних висновків (Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2000)

Все це передбачає уміння створювати атмосферу творчості на заняттях. Атмосфера творчості складається шляхом:

Виконання закону гуманності (приймати не тільки себе, а й іншу людину як особистість).

При першій зустрічі з першокласниками необхідно організувати бесіду про норми спілкування, в ході якого школярі повинні зробити висновок, що свою поведінку необхідно контролювати в рамках формули « я = я »

. Продовжити цю роботу в другому та третьому класі можна за допомогою вирішення творчих завдань на розуміння один одного «з півслова». В четвертому класі в розділі «Якості творчої особистості» запропонувати завдання, які містили б протиріччя в вчинках людини та проаналізувати їх вплив на взаємовідносини між людьми

Виконання закону саморозвитку, прагнути до постійного самовдосконалення. За умови виконання серії завдань на пізнання об’єктів за допомогою аналізаторів показати недосконалість органів чуття людини, його уяви, мислення й творчості. Дослідженням шляхом школярі повинні зробити висновок, що для здійснення творчої діяльності необхідно самоудосконалюватися.

Створення ситуації успіху.

1.2 Розвиток творчих здібностей у молодших школярів на уроках праці

Трудове навчання – обов’язкова умова та складова частина навчального процесу, виховання та розвитку дитини на першій ступені загальноосвітньої школи, реалізується різноманітними засобами учбової та позаурочної діяльності учнів.

Питання трудового навчання та виховання досліджували такі вчені, як Крупська, Макаренко, Луначарський, Рубінштейн.

Метою трудового навчання є виховання особистості на основі трудової діяльності. Лєвіна вказує на те, що на уроках праці в школі або вдома з батьками, а пізніше й самостійно, діти можуть навчитися багатьом корисним та захопливим речам: в роботі з папером та вишивкою, зшиванням та роботі з природним матеріалом, роботі з деревом та пластиліном, випробовувати себе у кулінарії, а, можливо дитині сподобається бути актором у своєму власному ляльковому театрі

Виготовляючи що-небудь своїми руками, учні розвивають увагу та пам’ять, залучаються до дисципліни та акуратності, наполегливості та терпінню. Всі ці якості допоможуть дитині в школі, особливо при оволодінні письма тощо

Заняття творчістю допомагають розвити художній смак та логіку, сприяють формуванню просторової уяви. До того ж у дітей розвивається мілка моторика рук, що є дуже важливим для молодших школярів, а також для дітей, які страждають церебральними порушеннями та дефектами мови.

Творчі заняття не тільки розвивають фантазію, але й дають учневі багато практичних навичок. Пришити собі ґудзик, приготувати сніданок, зробити своїми руками подарунки та привітання для рідних та друзів – всі ці навички допоможуть дитині у майбутньому.

Ще одне важливе доповнення: вміння будь-що зробити самостійно дозволяє дитині відчути впевненість у собі та відчути свої сили, озбавляє від почуття безпомічності в оточуючому світі дорослих. А віра в себе та свої сили – необхідна умова того, щоб дитина відчував щастя.

Праця – творча робота дитини з матеріалами, в процесі якого вона створює корисні та естетично значущі предмети та вироби для прикраси побуту, праці, відпочинку. Така праця є декоративною, художньо-прикладною діяльністю дитини, оскільки при створенні красивих предметів він ураховує естетичні якості матеріалів на основі уявлень , знань, що маються, практичного досвіду, набутих в процесі трудової діяльності та на художніх заняттях.

Найбільш ефективно розвиваються творчі здібності, за думкою Т. А. Гомиріної, в художній праці. Зміст художньої праці першокласників складають:

Робота з папером, картоном (аплікація з різнофактурного паперу в поєднанні з тканиною, природнім матеріалом, виготовлення декоративних панно, об’ємних та пласких предметів для оформлення свят та розваг, декорацій, сувенірів);

Робота з природнім матеріалом (виготовлення мілких та великих скульптур, виготовлення букетів з сухих та живих рослин);

Робот аз глиною (створення декоративних прикрас, мілких скульптур, іграшок-сувенірів, лялькового посуду);

Робота з тканиною, нитками (декоративна аплікація з тканини, плетіння з синтетично пряжі, виготовлення декоративних прикрас та предметів побуту тощо);

Для молодших школярів найдоступніший та легкий в обробці матеріалом є папір. Робота з папером – це робота з матеріалом, який має своє обличчя, має конструктивні пластичні якості. Виготовлення виробів з паперу сприяє розвитку м’язів рук, розвиває окомір дитини, готує його до навчання письма, сприяє естетичному розвиткові дитини, грамотно підбирати сполучення кольорів паперу, форм та розмірів комплектуючих деталей.

Першокласники з паперу виготовляють різноманітні пласкі та об’ємні вироби. Дитина досліджує можливості використання паперу, згинаючи, стискаючи, розриваючи на частини, а потім склеюючи, отримує нову форму.

Дітям дуже подобається виконувати вироби з стрічок паперу. Цей вид роботи створює великі можливості для творчості дітей.

Звичайно, при використанні стрічок паперу різної довжини та ширини, діти починають їх не довільно скручувати, звивати, переплітати, перехрещувати, з’єднувати одну з іншою, в результаті чого виникають різні композиції. Чудова пластика паперу, чарівна гра світла й тіні, нескінченні творчі можливості та перспективи його використання змушують дивуватися та шукати нові шляхи вирішення художніх образів та сюжетів.

Якщо взяти дві стрічки паперу одного кольору, але різних за розміром, зробити кільце з кожної, а потім з’єднати їх, а потім ще й пофантазувати, то можна зробити звірів для театральної вистави (курча, свинку, кішку, зайчика тощо). За основу для виконання фігурок тварин можна взяти конус, або циліндр.

Дитина самостійно відкриває нові способи й форми згинання паперу для отримання потрібного елементу. У цьому випадку яскраво проявляється фантазія дитини, так як вона створює нові комбінації та інколи сам дивується тому, що в нього вийшло. Діти можуть дуже довго займатися цим видом виробу, не бажаючи признавати, що ідея виконана, так як в них постійно народжуються нові ідеї. Природа, що нас оточує не перестає дивувати кількістю форм та кольору. Кожна пора року багата на своїми дарами: від красивих зелених травинок та пелюстками квіток, до багатих плодів осені та сухих непримітних рослин, які ми називаємо бур’янами.

Природа багата на матеріал, який діти можуть використовувати у грі. Цінність такої гри в тому, що дитина черпає натхнення з природи та створює неповторні речі, які радують око своєю красою. В природних матеріалах діти бачать красу та узгодження форм, гармонію; окрім того, вони дізнаються про характерні особливості матеріалів: запах, колір, форму. В подальшому, маючи досвід, вони мають змогу дати відповідь на різноманітні питання: що буває твердим, соковитим, м’яким? Що росте на ялинках та соснах? Які дерева хвойні? Що росте в полі, що на луках? Діти збагачують словниковий запас, розвивається аналітичне мислення. Вони намагаються порівняти з побаченим свої вироби, дати їм образні назви. Практично немає такого природного матеріалу (за виключенням ядовитих рослин), які б не можна було використовувати для виготовлення виробів, немає також правил, які б установлювали етапи виготовлення.

Значно виділяються уроки з роботи з глиною – ліплення. Уроки ліплення сприяють формуванню таких якостей людини, які являються для людини не якими-то специфічними, а загально-значимими. Ці знання розвивають розумові здібності учнів, розширюють їх художній та політехнічний кругозір, формують моральні уявлення та сприяють формуванню творчого відношення до навколишнього світу. Особлива увага приділяється декоративно-прикладному мистецтву. Діти із задоволенням ліплять декоративні іграшки за мотивами народних образів, посуд, настінні рельєфи, декоративні маски. Діти у першому класі знайомляться з народними промислами. Крім того, усі ці вироби відносяться до декоративно-прикладного мистецтва. Якщо порівнювати з обробкою інших матеріалів, робота з тканиною дозволяє здійснювати на практиці міжпредметні зв’язки. Так учні значно розширюють свій кругозір , словниковий запас, знайомлячись з назвами інструментів, матеріалів, трудових процесів. Виготовлення викрійки сприяє вправам з обчисленням, в співставленні понять «більше» та «менше», «вже», «коротше» та «довше». При виготовленні виробів за викройкою та обробці деталей у вигляді різноманітних геометричних фігур, закріплюється геометричний матеріал, вивчений на уроках математики. При вимірах учні мають справу з числами. Вони співставляють отримані данні з розміром тканини, виконують різні обчислення.

Уроки рукоділля також тісно пов’язані з уроками малювання. Діти привчаються добирати кольори ниток для вишивання, дізнаються, що в залежності від виробу, підбирається тканини відповідної якості та кольору. Крім цього, велике значення має вибір оздоблення для вишивання, вміння красиво виконати роботу. Практичні вправи в обробці текстильних матеріалів розвивають окомір. Якість роботи при цьому здебільшого залежить від точності та акуратності при вирізанні викрою, розмітці, зшиванні тощо. Обробка текстильних матеріалів потребує більш кропіткої праці та займає більше часу.

Робота з шиття та вишивання, плетіння притягує дітей своїми результатами. Скільки радості отримують молодші школярі від виконаної роботи! Не менше задоволення викликає виготовлення подарунків та сувенірів для рідних та друзів. Перелік практичних робіт включає вироби за призначенням. Їх можна згрупувати наступним чином: господарсько-побутові, навчальні, ігрові сувеніри та подарунки.

Таким чином, правильно організована праця дає можливість дітям поглибнені знання про якість та можливостях різних матеріалів, сприяє закріпленню позитивних емоцій, стимулює бажання працювати та оволодіти новими знаннями та навичками. З цього випливає те, що трудове навчання є важливим та невід’ємним елементом гармонійного розвитку молодших школярів.

Розділ 2. Практика розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках праці

2.1 Діагностика розвитку творчих здібностей у молодших школярів на уроках праці.

У цьому розділі ми розглянемо простий тест, завдяки якому можна дослідити рівень розвитку творчих здібностей молодших школярів (тест оснований на розробці Х. Зиверта). Його виконання повинно показати наскільки розвинене нестандартне мислення. Мова піде про те, щоб відкрити абсурдні, але й раціональні зв’язки , які мають місце в будь-якій системі.

Завдання тесту – розвити варіанти нестандартного використання запропонованих предметів (не більше 10 пунктів). На кожний предмет відводиться одна хвилина. Загальний час проведення тесту 4-5 хвилин (передбачений час на повідомлення змісту тесту).

Пункти тесту:

Що можна зробити з коробочкою для сірників; які можливості ви можете запропонувати?

Коробочка для сірників:

Припиніть будь-ласка роботу на цим завданням та починайте виконувати наступне.

Що можна зробити з аркушем паперу? Запишіть варіанти.

Аркуш паперу:

Припиніть будь-ласка роботу на цим завданням та починайте виконувати наступне.

Що можна зробити з сухими листям? Запишіть варіанти.

Сухе листя:

Припиніть будь-ласка роботу на цим завданням та починайте виконувати наступне.

Визначення результатів:

За кожна осмислена строчка – два бали. Максимальна кількість балів – 60. Кількість балів від0 до 20 – учень має задатки нестандартного мислення, але він не в повній мірі використовує їх, та не може швидко знати вихід у проблемній ситуації. Учням, що набрали таку кількість балів необхідно працювати над творчими здібностями, а педагогові – звернути увагу на цих дітей. 20 -40 балів – учень має достатньої схильністю до творчого мислення. Його можливості є середніми. 40 – 60 балів – здібності учня на високому рівні. Такі діти добре розвинені.

Цей тест має продовження. Педагог може більш детально дослідити, додавши необхідну кількість пунктів.

2.2 Розробка уроку праці

Тема. Подарунок мамі. Виготовлення саморобної листівки.

Мета: ознайомити учнів з об’ємними листівками, навчити виготовляти квіти з паперу; розвивати фантазію, кмітливість; виховувати любов до матері, бабусі.

Обладнання: листівка-подарунок (зразок), кольоровий папір, клей ПВА, ножиці, простий олівець, циркуль, лінійка.

Зміст уроку

І. Підготовка робочих місць.

ІІ. Організаційна частина.

Хто завжди вам допоможе?

Хто все вміє і все може?

Хто все зробить, як годиться?

Хто ця мудра чарівниця?

В цілім світі найдобріша,

Найдорожча, наймиліша?

Лагідна і ніжна сама?

Ну, звичайно, наша…

Діти: мама!

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

- Сьогодні ми поговоримо з вами про найрідніших, наймиліших, найдорожчих мам.

Учениця.

Коли мене спитають, яка найбільша сила?

Любов, що в серці має бабуся моя мила!

Коли мене спитають, що найдорожче є світами?

З усіх скарбів скажу: найперший – ласкаві руки мами.

Коли мене спитають: що найтихіше в світі?

Бабусина молитва, як засинають діти.

- В цей день хочеться своїм рідним подарувати щось незвичайне. Але найкращий подарунок той, що зроблений або вирощений своїми руками.

Отже, будемо сьогодні робити вітальні листівки.

ІV. Розгляд зразка виробу.

- Якої форми виріб? З яких матеріалів виготовлений?

V. Відбір матеріалів та інструментів.

Аркуш паперу рожевого кольору;

6 кружечків (діаметр 7 см) різного кольору (червоного, жовтого, салатового);

6 кружечків (діаметр 5 см) різного кольору (салатового, жовтого, червоного);

6 кружечків (діаметр 4 см) синього кольору;

6 кружечків (діаметр 3 см) голубого кольору;

6 кружечків (діаметр 3,5 см) салатового кольору;

6 кружечків (діаметр 2 см) червоного кольору;

2 смужки паперу (5 см х 2 см) з написом «Вітаю», «матусю»;

12 «вугликів» зеленого кольору;

1 напис-вітання;

ножиці;

лінійка;

клей ПВА;

олівець.

ІV. Технологія виготовлення.

Беремо аркуш паперу, розрізаємо навпіл.

1 частинку паперу складаємо пополам. Вимірюєм і, не розгортаючи, робимо надрізи.

Розгортаємо листівку. Тепер ті розрізані частинки вигинаємо в інший бік.

. Склеюємо 2 частинки разом.

. Виготовляємо квіти.

Айстри

Беремо 1 кружечок (діаметр якого 7 см);

складаємо пополам (вийшла спідничка для мами);

потім ще згинаємо (спідничка для дочки);

ще раз згинаємо (спідничка для Барбі);

вирізаємо посередині трикутник (вийшли штани для Буратіно);

потім кожну штанину розрізаємо навпіл, не дорізаючи до кінця (виходять 2 носи для Буратіно);

розкладаємо, вийшла квітка-айстра;

так робимо і з іншими кружечками (діаметри 3,5см і 2 см).

Васильки

Беремо кружечок (діаметр якого 4 см);

робимо спідничку для мами;

потім спідничку для дочки;

тоді спідничку для Барбі;

робимо штани для Буратіно;

на кожній штанині вирізаємо прапорці;

розкладаємо – вийшла квітка-васильок;

так робимо і з іншими кружечками (діаметри 3 см).

. Тепер на верхній частині листівки розміщуємо квіти-айстри. Так, щоб вийшла вісімка.

Відкриваємо листівку і там розміщуємо квіти-васильки (за своєю фантазією).

Наклеюємо також написи «Вітаю», «матусю».

Наклеюємо також напис-вітання.

VІ. Повторення правил техніки безпеки та гігієни праці.

Роботу розпочинай лише з дозволу вчителя.

Користуйся прийомами роботи, як показав учитель.

У процесі роботи не відволікайся побічними справами.

Будь обережним з ножицями.

Під час роботи з клеєм, користуйся пензликом.

Під час роботи тримай своє робоче місце у належному порядку.

Не змітай сміття з парти рукою, для цього є волога серветка.

VІІІ. Самостійна робота.

ІХ. Оцінювання виробів.

Ці листівки будуть гарним подарунком для матусь.

Х. Підсумок уроку.

Мама! Найдорожче слово в світі!

Де б не був ти, що б ти не робив,

Назавжди вона твій шлях освітить

Ніжним серцем, відданим тобі.

В дні важкі, і в дні, на щастя щедрі,

Не забудь: вона завжди - в тобі,

Тож живи, як мама, - щиро й чесно,

І, як мама, світ оцей люби!

ІХ. Прибирання робочих місць.

Висновки

В курсовій роботі були розглянуті питання розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках праці. В процесі дослідження були розглянуті проблеми визначення творчих здібностей та трудове виховання як фактор їх розвитку.

Таким чином, творчість для молодшого школяра в навчальному процесі передбачає наявність у нього здібностей, мотивів, знань та умінь, завдяки яким створюється продукт, який відрізняється новизно, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих якостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлених компонентів розумової діяльності, а також потреби особистості в само актуалізації, в розкритті та розширенні своїх конструкторських здібностей. Творчість як процес розглядалось із самого початку, виходячи з самозвітів діячів мистецтва та науки, де особлива роль відводилась «прояснення», натхненню та подібним настроям, змінюючи першу роботу думки.

На сьогодні проводиться апробація та інтеграція психодидактичного підходу до розвитку творчих здібностей учнів на основі загальноосвітніх шкіл. В результаті були розроблені вікові норми для усіх методик, які входять в програму діагностики.

Проаналізував теоретичні основи розвитку творчих здібностей можна зробити висновок, що визначення творчості намагалися дати діячі різних сфер: педагогіки, психології тощо, однак усі прийшли до висновку, що творчість виступає як процес продуктивний.

Розвиток творчих здібностей – складна та важлива справа, якій допомагає співпраця школи та сім’ї; а сам вчитель повинен проявляти терпимість до появи творчості дітей. Потрібно вміти в потрібний момент побачити їх прояв, заохотити та дати можливість проявитися ще раз.

Курсовая работа: Розвиток творчих здібностей школярів на уроках зарубіжної літератури Название: Розвиток творчих здібностей школярів на уроках зарубіжної літератури

Раздел: Рефераты по педагогике

Тип: курсовая работа Добавлен 10:33:53 15 марта 2010 Похожие работы

Просмотров: 2606 Комментариев: 0 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно Скачать

ВСТУП

Саме на початку XXІ століття в теорії і практиці особливо гостро стоїть проблема формування творчої особистості. Саме на виховання самостійної і незалежної людини спрямоване вивчення літератури в школі.

«Творчість передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань, і умінь, завдяки яким створюється продукт, що вирізняється новизною, оригінальністю, унікальністю»[1,с.14].

Вихідні положення проблеми формування творчої особистості сформульовано у працях таких педагогів, як В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, А.С. Макаренко. Чимало спеціальних психологічних досліджень підтверджують позитивну роль творчості у стимулюванні пізнавальних інтересів учнів, допитливості, дослідницької активності, здатності до знаходження оригінальних рішень та прогнозування.

«Творчі здібності-продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами і явищами… Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого інтерес, захоплення і пристрасть-головні рушійні сили» [6, с.5].

Л.Виготський зазначає, що творчість має місце не лише там де створюється щось абсолютно нове, а й там, де вноситься своє розуміння, щось по своєму відтворюється, змінюється, ґрунтується вже створене. Тож якщо є творчий процес, буде-у свій час-результат. Творча людина його обов’язково досягне [ 6, с.5].

Без людських емоцій не бувало, нема і не може бути людського шукання істини. Це положення цілком стосується і вивчення літератури.

Актуальність. Будувати повноцінний сучасний урок літератури-означає насамперед орієнтуватися на сучасного учня, враховуючи його інтелектуальний рівень, духовні потреби. А учень сьогодні зовсім не той, що був 2-3 десятиліття тому. Дослідження, проведені психологами і соціологами, засвідчують, що за останніх 50 років різко змінилися когортні відмінності між людьми, які народились в різний час.

Ці відмінності виражаються в різних художніх інтересах, орієнтаціях, звичаях, стилі життя, поведінці. Зміна художніх інтересів школярів, значною мірою впливає на зміну статусу літератури, як шкільного предмета. Тепер учитель не єдине джерело інформації, як це було раніше. Бурхливий розвиток таких засобів комунікацій, як телебачення, комп’ютер, інтернет та інші, породжує у школярів пасивно-споживницьке ставлення до мистецтва.

Успішне виконання відповідальних і складних завдань, поставлених при вивченні художніх текстів, можливе лише тоді, коли вчитель зважає на емоційно-естетичну природу мистецтва слова, широко використовує у своїй практиці виразне читання, методи та прийоми, що сприяють розвитку відтворюючої і творчої уяви, емоційної сфери і самостійної розумової діяльності учнів.

Уроки творчих здібностей збагачують емоційний світ учнів, розвивають образну пам’ять, уяву, естетичний смак, розумові здібності, художнє мислення, збільшують потребу творчої праці, підвищують культуру усного і писемного мовлення. Тому ця тема є актуальною.

Предмет. Методика викладання зарубіжної літератури в 7-му класі (застосування нових методик викладання літератури).

Об’єктом курсової роботи є розвиток творчих здібностей учнів.

Мета роботи. Виявлення методів, прийомів і способів розвитку творчих здібностей школярів на уроках зарубіжної літератури.

Об’єкт, предмет, мета дослідження обумовили необхідність поступового вирішення наступних завдань:

розкрити проблему розвитку творчих здібностей учнів в сучасній методиці вивчення літератури;

визначити методи, прийоми, способи розвитку творчих здібностей учнів на уроках літератури в середніх класах;

визначити місце творів М.Гоголя в шкільній програмі з зарубіжної літератури;

запропонувати програму розвитку творчих здібностей учнів при вивченні творів М.Гоголя.

Для написання курсової роботи використовувались такі наукові методи:

теоретичні методи (аналіз, синтез);

емпіричні методи дослідження.

Курсова робота складається з вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаної літератури. Налічує 30 сторінок.

1. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ, ЯК МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Проблеми розвитку творчих здібностей учнів у сучасній методиці вивчення літератури

В умовах реформи загальноосвітньої і професійної школи, як ніколи раніше, підвищилися вимоги до уроку-основної форми навчання і виховання учнів.

Змістова наповненість та ідейно-виховна спрямованість кожної навчальної години набувають особливого значення, коли йдеться про сучасний урок літератури, про виховання в учнів активної життєвої позиції, їхньої готовності до самостійного трудового життя.

Яким же насправді має бути сучасний урок? Як підвищити його ефективність? Що в ньому сьогодні найвизначальніше? Ці та інші питання хвилюють сьогодні багатьох учителів літератури.

Удосконалення уроків літератури в школі-завжди актуальна проблема. Чім краще організований і проведений урок, тим ширшою і глибшою буде літературна освіта школярів. Тепер, коли втілюються в життя «Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи», перед словесниками закономірно знову й знову постають питання: «як поліпшити викладання літератури? Як уникнути типових недоліків, що трапляються на уроках?»[10].

Коли заходить мова про типові недоліки у вивченні літератури, вчителі здебільшого сходяться на одному: «в усьому винні сучасні школярі». Але так говорили завжди. На думку відомого англійського професора-психолога Е.Стоунса, «педагогічні невдачі приписують недолікам того, хто навчається, і дуже рідко-недосконалості методів навчання»[10].

Усі школярі вивчають літературу за одними підручниками і програмами. Але в кожного з них різний рівень знань з цього предмета, різні вміння, навички, естетичні уявлення, ступінь сформованості естетичного ідеалу.

Який же зміст викладається в поняття сучасний урок літератури? Сучасний не означає найкращий з усіх можливих варіантів. Кожна епоха ставить свої вимоги до уроку словесника. І не тільки тому, що вивчення літератури завжди повинне відповідати вимогам часу. Рівень викладання літератури в школі залежить і від багатьох інших причин, зокрема:

1) від її місця в загальній системі шкільних предметів;

2) характеру розвитку методичної науки, педагогіки, дидактики, психології, літературознавства тощо;

3) підготовки вчителя.

За останні два десятирічча на основі експериментальних досліджень та узагальнення педагогічного досвіду створені вагомі праці з методики викладання літератури, педагогіки, психології, в яких розглядаються проблеми літературного розвитку учнів, особливості сприймання ними художніх творів. Ці публікації сприяли підвищенню теоретичного і методичного рівня уроку літератури, вдосконаленню його змісту, структурної організації[10].

Щоб удосконалити сучасний урок літератури, треба розумно враховувати суб’єктивні та об’єктивні фактори, від яких залежать навчання, виховання й розвиток учнів. Проблема підвищення ефективності уроку вимагає всебічного, діалектичного підходу. Це пояснюється тим, що урок це складна, цілісна, динамічна система взаємообумовлених компонентів, серед яких важливе місце належить змісту, дидактичній і методичній структурі. Кожен з цих компонентів має свої резерви, реалізація яких підвищить ефективність усієї системи. Визначимо найголовніші напрями вдосконалення уроку.

1. Будувати навчальний процес з урахуванням його глибинних закономірностей. Постійно активізувати учнів, розвивати їх самостійність та ініціативу, урізноманітнювати методи і прийоми роботи.

Для того, щоб сформувати багату духовну особистість, яка була б на рівні сучасності, треба внутрішньо перебудувати навчання, раціонально використати нові резерви педагогічного впливу, методи та прийоми роботи.

Перебудова школи вимагає всебічної активізації розумової діяльності учнів, максимального включення їх у різноманітні види роботи. Самостійність, як і самоствердження і самовиявлення школяра, розвиток його творчих здібностей, пізнавальних потреб, не можливі поза функціонуванням його думок, почуттів, мотиваційної і вольової сфери. «Як мускули стають безсилими, кволими без праці і вправ, так і розум не формується без розумового напруження, без думки, без самостійних пошуків», - писав В.О. Сухомлинський. Тільки в праці учні можуть відчути радість пізнання[10].

Навчання за своєю природою - процес творчий. А будь-яка творча діяльність вимагає постійного напруження духовних сил. Там, де школярам лише нав’язуються готові істини, де панують пасивність і бездумна споглядальність, орієнтація на зубріння, де не виховується самостійність і творча активність, - не може бути справжнього навчання і розвитку дітей. Подібне навчання здатне лише притупити їх розумові здібності. Відомо, як згубно впливало воно на дітей у старій школі. Засилля в ній авторитарних методів викладання пояснюється не лише тим, що в педагогічній науці були недостатньо розроблені методи навчання, а й безпосереднім впливом різноманітних теорій, в яких недооцінювалася роль учня в навчальному процесі, надто спрощувалася система набуття учнями знань.

У сучасній школі авторитарні методи викладання дедалі більше поступаються пошуковим, творчим. На противагу старій дидактиці, яка «побудована на відтворенні готових знань, народжується нова дидактика творчої активності» (М. Скаткін)[10].

Усе це, однак, не означає, що на уроках літератури зовсім не треба заучувати навчальну інформацію. Матеріал, який засвоюють учні, не однорідний за своїм змістом і характером. Окрім ідейно-художнього змісту твору, учні повинні знати певні факти з історії його написання, біографії автора тощо. Подібні матеріали не можна засвоїти без їх заучування.

Важливою умовою підвищення якості уроків літератури є урізноманітнення методів і прийомів навчання, видів роботи, які виконують учні. Всяка одноманітність зрештою породжує в дітей відчуття перевантаження. Воно виникає не стільки від великої кількості завдань, їх складності, скільки від одноманітності, сірості і буденності уроків літератури.

Проте урізноманітнення уроку-не самоціль. Кожен метод, прийом, форма роботи повинні бути педагогічно виправданими. Ефективність методів, форм і прийомів, їх педагогічна доцільність визначаються лише в загальній системі різноманітних засобів педагогічного впливу на особистість учня. «Залежно від обставин, часу, особливостей особи і колективу, від таланту і підготовки виконавців, від найближчої мети, від щойно вичерпаної кон’юктури, діапазон застосування того чи іншого засобу може збільшуватися до ступеня повної спільності або зменшуватися до положення повного заперечення. Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка» (А.С. Макаренко). Не існує універсальних методів навчання і універсальних форм роботи. Але є свої улюблені прийоми, знайдені в процесі праці. «Викладання є мистецтво, а не ремесло-в цьому суть учительської справи. Випробувати десять методів і вибрати свій, переглянути десять підручників і не дотримуватися жодного беззастережно-ось єдино можливий шлях живого викладання. Завжди бути в пошуках, вимагати, удосконалюватися-це єдино можливий курс учительської праці» (М. Рибникова)[10].

Оптимальний вибір методів, прийомів і засобів навчання зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, який вивчають учні, їхніми пізнавальними інтересами і можливостями, рівнем інтелектуального розвитку. Включення учнів в інтенсивну розумову і творчу діяльність-необхідна умова повноцінного уроку літератури. Проте інтенсифікація навчальної діяльності повинна бути посильною. Як надмірна фізична праця перевтомлює людину, так і розумове перенапруження виснажує творчі сили, породжує певну протидію. З огляду на це, на уроці іноді треба практикувати й такі види роботи, які знімають постійну розумову напруженість учнів, вносять у процес навчання інтелектуальну розрядку.

2. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра.

Щоб удосконалити навчальний процес у школі, треба забезпечити сприятливий грунт для успішного навчання. Урок не повинен бути тягарем ні для учня, ні для вчителя. Учень і вчитель-це дві взаємозв’язані сили, які мають діяти злагоджено, в одному напрямі. Як би добре не був організований урок, яка б значна за змістом науково-художня інформація не подавалася, але якщо в дітей не виробився стійкий інтерес до предмета, вчитель не досягне запланованої мети.

Інтерес до навчального предмета-це стійке психологічне утворення, що має складну структуру, яка включає в себе емоційні, інтелектуальні, вольові компоненти. Відомий психолог С.Л. Рубінштейн характеризує інтерес як стійке «зосередження на певному предметі думок, помислів особи, що викликає прагнення ближче ознайомитися з предметом, глибше в нього проникнути, не випускаючи його з поля зору. Під помислом ми при цьому розуміємо складне і водночас таке утворення, яке не розкладається, спрямовану думку, думку-турботу, думку-залучення, що містить у собі специфічну емоційну спрямованість»[10].

Інтерес є своєрідним виявом пізнавальних потреб людини, внутрішнім стимулятором її діяльності. У працях С.Л.Рубінштейна, І. Щукіної, Л.І.Божович, М.Ф.Беляєва та інших відомих учених, які досліджували навчальний інтерес, його роль і структуру, переконливо доводиться, що навчальні інтереси позитивно впливають на всі психологічні процеси, полегшують сприймання навчальної інформації. Завдяки інтересу активізується увага, пам’ять, мислення школяра. Якщо учні, наприклад, люблять літературу, вони на уроці легко включаються в різноманітні види навчальної діяльності, активно працюють, менше стомлюються в процесі навчання, виявляють допитливість, охоче виконують домашні завдання, з насолодою читають художні твори[10].

Які ж основні фактори сприяють формуванню в учнів на уроках інтересу до літератури? Зацікавлення можна викликати насамперед змістом навчальної інформації. Навчальна інформація найчастіше стає об’єктом інтересу учнів, коли вона містить елементи новизни. «Щоб здобути нашу увагу, предмет має являти собою для нас новину, але новину цікаву, тобто, таку новину, яка або доповнювала б, або підтверджувала, або спростовувала чи розбивала те, що є в нашій душі, тобто, одним словом, таку новину, яка що-небудь змінювала б у слідах, які в нас уже вкоренилися» (К.Ушинський)[10].

Не слід думати, що стимулювання навчальних інтересів відбувається лише за рахунок певних прийомів навчання. Цікавість стимулюється всім змістом уроку, всією системою методів його проведення.

Література-мистецтво слова, і це вимагає особливого підходу до її вивчення, своєрідного емоційного та інтелектуального фону[10].

1.2 Методи, прийоми та засоби розвитку творчих здібностей учнів на уроках літератури в середніх класах

Процес навчання здійснюється за допомогою застосування методів.

Метод – це спосіб дидактичної взаємодії вчителя і учня, з допомогою якого досягається оволодіння знаннями, уміннями і навиками, формується світогляд учнів, розвиваються їх здібності.

Метод реалізується через прийом: це елемент метода, складова частина у пізнавальній роботі. Наприклад, проблемне питання, поставлене вчителем при викладі ним навчального матеріалу, є прийомом репродуктивного методу. Його завдання-активізувати увагу учнів при засвоєнні ними нового матеріалу.

В той час, проблемне питання, поставлене вчителем, яке вимагає самостійної пошукової роботи-уже не прийом репродуктивного методу, а способів виявлення іншого-евристичного чи й дослідницького.

Принципи обґрунтування методів.

І. У шкільній практиці викладання літератури має широке застосування класифікація за принципом джерела знань. Звідси:

1) слово (лекція) вчителя;

2) бесіда;

3) самостійна робота.

Вчитель подає новий матеріал, читає лекцію; потім, обговорюючи твір, учні відповідають на запитання, в формі бесіди доходять до істини; практикуються уроки чи їх фрагменти, де учні самостійно працюють з книгою (підручники, хрестоматії, критичні матеріали, пишуться твори).

Але зауважимо, що зовнішньо однотипні заняття можуть бути дуже різними за суттю:

слово вчителя може мати різну мету і різний зміст. Воно може передувати читанню, аби емоційно підготувати учнів до його сприймання, вчитель розповідає про життя і творчість письменника, дає лекцію з теорії літератури і тоді його слово має іншу мету, інший зміст;

відмінно до теми і змісту може бути й бесіда;

бесіда з метою активізувати сприйняття тільки що прочитаного твору, відтворення найбільш яскравих епізодів;

може бути бесіда-аналіз за запитаннями вчителя;

бесіда з метою узагальнення матеріалу.

Такою ж різноманітною може бути і самостійна робота:

може бути з метою закріплення;

може носити дослідницький характер.

Таким чином, навчальна діяльність учнів буде різною і за змістом і за рівнем самостійності[11].

Тому термін «лекція», «бесіда», «самостійна робота» означають більше форми спілкування вчителя і учня, ніж методи навчання. Форма-більш загальне, об’ємне трактування самого процесу навчання.

Тут можна схематично зобразити так: форми – методи – прийом – навчальна ситуація.

Зміст навчальної діяльності вчителя і відповідно діяльності учнів, що навчаються, і має служити критерієм обґрунтування методів.

ІІ. Цим критерієм є характер пізнавальної діяльності школярів.

Беручи в основу цю аксіому, дидактик Лернер і Скаткін вивели загально дидактичну класифікацію методів, що охоплює всю систему шкільного навчання:

1) пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний);

2) репродуктивний (відтворюючий);

3) метод творчого викладу;

4) евристичний (частково-пошуковий);

5) дослідницький.

Скаткін: «Мова йде не про протиставлення одного метода іншому, а про їх гармонійне співіснування, про розумне застосування кожного метода на своєму місці для вирішення специфічних навчально-виховних завдань»[11].

Ці загальнодидактичні методи навчання по-своєму реалізуються в кожному навчальному предметі у відповідності до його специфіки.

Таким чином у основі класифікації є пізнавальна діяльність:

1-ший ступінь у логіці пізнання літератури як навчального предмета – лежить сприйняття художнього твору. Завдання – навчити сприймати твір. Література як вид мистецтва має виховувати художника.

2-гий ступінь – подача і сприйняття з боку учнів спеціальних знань про сутність художньої літератури, її специфіку, теорію і історію.

Органічне поєднання у свідомості читача безпосередньо художнього переживання і науково-літературознавчих понять і висуває потребу у специфічних методах викладання літератури.

Кожен метод безпосередньо зав’язаний з видами діяльності школярів.

І. Метод творчого читання найбільш специфічний для нашого предмета.

Читання художнього твору відрізняється від читання наукового, публіцистичного тексту. Це читання вимагає особливої уваги до слова, фрази, ритму.

Застосовуючи цей метод, вчимо дітей слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним, вчитись самим говорити і читати виразно.

Для цього методу характерні такі прийоми:

виразне (в ідеалі художнє) читання викладача;

читання матеріалів художнього слова (окремих творів, сцен з п’єс);

уміння виразному читанню учнів;

коментоване читання;

постановка проблеми, що випливає з прочитаного;

творчі завдання, що базуються на життєвих спостереженнях учнів.

Види навчальної діяльності учнів:

читання художнього твору в класі і дома;

виразне читання з обґрунтуванням особливостей читання;

заучування напам’ять;

активне слухання художнього тексту;

складання плану твору (чи фрагменту);

близькі до тексту перекази;

художня розповідь;

усні і письмові відгуки про твір;

розгляд ілюстрацій до тексту і оцінка їх.

Цей метод найбільш активно застосовується у середніх класах, може і в старших з низьким рівнем знань.

ІІ. Евристичний метод

Це вищий наступний ступінь у логіці пізнавальної діяльності школяра, обумовлений розширенням змісту виучуваного матеріалу. В зв’язку з цим

міняються і види діяльності школярів.

І тут основним матеріалом є художній твір, але з більш поглибленим аналізом. Цей поглиблений аналіз вимагає застосування елементів науки про літературу (теорію і історію літератури) в залежності від програми даного класу, віку, розвитку школярів.

Застосування цього методу служить для того, щоб навчати школярів повноцінно і різнобічно аналізувати художній твір.

Аналіз пов’язується з розв’язанням художніх, моральних, філософських проблем, поставлених письменником.

Завдання вчителя-допомогти побачити ці проблеми, знайти шляхи їх розв’язання у тексті, вчити роздумувати, оформляти свої роздуми у зв’язній, послідовній, доказовій мові.

Цьому і служить евристичний (частково-пошуковий) метод. Він реалізується на найчастіше в евристичній бесіді.

Характерні прийоми:

побудова логічно чіткої системи запитань (до аналізу тексту, критичні статті, з теоретичних питань), які б послідовно вели думку учнів від спостереження над явищем до його аналізу, від суб’єктивних спостережень до узагальнень;

побудова системи завдань;

постановка проблеми вчителем і ілюстрація шляхів її розв’язання (проведення диспуту).

Види навчальної діяльності учнів:

підбір матеріалу з тексту (цитати, тези);

перекази з елементами аналізу;

аналіз епізода, сцени, всього твору за питаннями, заданими вчителем;

складання плану як прийом композиції;

аналіз образу героя;

порівняльний аналіз героїв, епізодів, пейзажів, стильових особливостей твору;

складання плану до розгорнутої відповіді, розповіді, твору;

конспективний виклад результатів аналізу творів різних жанрів;

виступ на диспуті;

написання самостійного твору з проблематики художнього тексту.

Цей метод розвиває критичну думку учнів, вчить самостійно здобувати знання.

ІІІ. Дослідницький метод

Його мета-розкрити нові аспекти художнього твору, які не висвітлювались раніше, розвивати вміння самостійно аналізувати твір.

Це досягається шляхом постановки проблемних питань, дослідницьких завдань. Цей метод близький до евристичного. Його відмінність у наступному: при евристичному вчитель ставить завдання і в значній мірі спрямовує пошук учнів, вчить прийомам; при дослідницькому учні вже володіючи прийомами, самостійно вирішують складні завдання на базі нового матеріалу, самостійно приходять до узагальнених суджень.

Дослідницький метод може застосовуватись на звичайних уроках, але частіше на уроках семінарського типу, уроках-конференціях, факультативних заняттях.

Характерні прийоми:

висунення вчителем проблеми для всього класу, при чому ряд аспектів цієї проблеми розробляється групою учнів чи індивідуально;

вчитель пропонує теми для семінарських занять і учні беруть цікаві їм

для доповіді, чи роблять виступ в ролі опонента;

вчитель пропонує учням для аналізу твір який не вивчався за

програмою, або ж твір вибирається самим учнем.

Пропонуючи теми, вчитель консультує, спрямовує пошук.

Види діяльності:

самостійний аналіз частини, епізода чи цілого твору, що не вивчався за програмою;

зіставлення в тематичному, проблемному, теоретико-літературному плані двох чи кількох творів;

зіставлення, аналіз двох чи кількох точок на твір в цілому, образ з обгрунтуванням своєї думки;

зіставлення літературного твору з його екранізацією (чи спектаклем);

самостійна оцінка спектаклю, різної інтерпретації акторів героя;

оцінка проглянутого кінофільму, виставки живопису;

краєзнавчі дослідження.

Результати цих видів діяльності можуть бути оформлені в доповіді, твори, реферати, статті для газети.

В процесі виконання цих робіт учні в більшій мірі оволодівають знаннями в царині літературознавчої науки. Застосування цього методу стимулює учнів до пошуку, вчить користуватися каталогом, знаходити потрібні для використання завдання книги, конспектувати, цитувати.

Ці два методи в значній мірі сприяють розвитку мислення на уроках літератури.

ІV. Репродуктивний метод.

Сутність його в отриманні знань у готовому вигляді в слові, лекції вчителя, підручнику, посібнику, науково-популярних книгах, статтях.

Це не догматичний метод. Елемент творчості тут значний, все залежить від якості подачі.

Думка учня теж розвивається при застосуванні репродуктивного методу: вчитель читає проблемну лекцію, а учень слідкує за логікою викладу, складає тезисний план; вчитель дає різні точки зору на проблеми і пропонує шляхи до вирішення.

Використовуючи цей метод, вчитель може не тільки давати ті чи інші знання, але й конкретно показати, як можна оволодіти певними вміннями. Наприклад, провести аналіз невеликого твору, при тому звернути увагу на метод аналізу, прийоми, а потім доручити виконати аналогічну роботу самостійно на іншому матеріалі.

Значення репродуктивного методу не тільки в повідомленні нових знань, але і розкритті перспектив розвитку мистецтва і науки.

Характерні прийоми:

розповідь вчителя про життя і творчість письменника;

лекція;

оглядова лекція (із складанням плану-конспекту);

завдання за підручником, навчальним посібником.

Види діяльності:

запис планів, конспектування лекцій;

складання тез прочитаних статей;

підготовка усних відповідей за матеріалами лекцій;

складання хронометричних таблиць.

Цей метод забезпечує свідомість і міцність знань[11].

1.3 Висновок

В розкритті проблеми творчих здібностей учнів в сучасній методиці вивчення літератури лежить удосконалення та розвиток методичної науки, педагогіки, психології, літературознавства.

Створення нових методик викладання літератури, психології, педагогіки, в яких розглядаються проблеми розвитку учнів, сприяє підвищенню теоретичного і методичного рівня уроку літератури, вдосконаленню його змісту та структурної організації.

Чимало залежить від роботи вчителя на уроці. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне, емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра – головний обов’зок вчителя.

Рівень уроку залежить від використання методів і прийомів, їх вибір зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу,

можливостями і рівнем інтелектуального розвитку учнів.

Застосовуючи: Метод творчого читання, ми вчимо учнів слухати і чути художнє слово, насолоджуватись ним; вчитись говорити і виразно читати.

Евристичний метод - навчає повноцінно і різнобічно аналізувати художній твір.

Дослідницький метод - вирішувати складні завдання на базі нового матеріалу, самостійно приходити до узагальнених суджень.

Репродуктивний метод - розвиває думку учня, завдяки тому, що вчитель дає різні точки зору на проблеми і пропонує шляхи до вирішення. Значення цього методу, не тільки у набутті знань, а й у розкритті розвитку творчих здібностей.

Використання цих методів є актуальним для викладання літератури у середніх класах.

Доцільне використання методів сприяє розвитку творчих здібностей учнів.

Чим краще організований урок – тим ширшою і глибшою буде літературна освіта учнів.

2. ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ В 7 КЛАСІ

2.1 Місце творів М.В. Гоголя у шкільній програмі з літератури

Микола Васильович Гоголь – вважається російським письменником, але його рід має глибоке козацьке коріння. Його народила українська земля, випестила і виховала, наділила витонченим відчуттям краси, збагатила й розвинула душу народною піснею, чарівною казкою й легендою, героїчною звитягою історичного минулого. «…Великий чародій слова, прозорливець з даром проникати в найпотаємніші глибини людської душі», - так назвав М.Гоголя український письменник Олесь Гончар [9, с. 114].

Його творчість займає одне із провідних місць у всесвітній літературі.

На сьогоднішній день Міністерство освіти і науки України працює над забезпеченням детальнішого вивчення творчості М.В. Гоголя. А також над створенням і впровадженням в профільній 12-річній школі програми нового курсу, де творчість М.В. Гоголя вивчатиметься більш поглиблено.

У курсі «Зарубіжна література 7 клас» є дуже цікавий розділ як «Україна та її історія в літературі». У ньому вивчається і повість М.В. Гоголя «Тарас Бульба».

Зацікавленість Гоголя історією України є закономірною. Нетривалий час він читав лекції з історії в університеті і навіть хотів написати багатотомну історію України, але на жаль, свого задуму не здійснив. Це бажання Гоголь втілив у написанні історичної повісті «Тарас Бульба». У цьому творі письменник описав славетне минуле рідного краю-часів козаччини, героїку Запорожської Січі, та оспівав красу української природи.

Повість «Тарас Бульба» - це матеріал для морально-естетичного виховання учнів.

Перший комплекс морально-естетичних проблем виникаючий, при вивченні повісті, пов’язаний з проблемою подвигу. Ідея краси подвигу в славу Батьківщини пронизує весь твір, складає його пафос. У цьому виникає ряд питань:

Якими якостями повинна володіти людина здатна на подвиг?

Як виховуються ці якості?

Як ставляться герої до Батьківщини?

Другий комплекс морально-естетичних проблем пов’язаний з питаннями про зовнішню і внутрішню красу людини:

Які якості ми цінуємо в людях?

В чому сенс і щастя у житті?

Вивчення повісті «Тарас Бульба» дає відповіді на ці питання [4;c3].

2.2 Програма з розвитку творчих здібностей учнів при вивченні творчості М.В. Гоголя

Так ось вона, Січ! Ось воно, те гніздо,

звідкіля вилітають усі ті горді, як

орли, і дужі, як леви! Ось звідки

розливається козацька воля по всій

Україні!

М.В. Гоголь

Провідною темою і ідеєю твору «Тарас Бульба» є зображення любові до України, героїзму, мужності й ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю, нездоланність патріотичного духу козацтва, проблема зради батьківщини, відображення духу патріотичної доби.

Також у повісті є шедевральні описи природи, зокрема українського степу. Природа в творах Гоголя жива, і живе вона таким самим напруженим і багатогранним життям, як і його герої.

На основі шкільної програми з вивчення творчості М.В.Гоголя, повісті «Тарас Бульба», я розробила плани – конспекти до уроків, на теми: «Протиставлення життєвого вибору в долях синів Тараса Бульби» і «Картини природи у повісті Тарас Бульба».

ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ

Тема: Протиставлення життєвого вибору в долях синів Тараса Бульби.

Мета: Схарактеризувати образи Остапа і Андрія в повісті М.Гоголя «Тарас Бульба», розкрити силу характеру Остапа і причини трагедії Андрія; проаналізувати художні засоби створення образів, скласти порівняльну характеристику героїв;

розвивати навички порівняльної характеристики та особисте бачення характерних рис характеру і поведінки персонажів, уміння виділяти позитивні і негативні риси обох героїв, вміння переказувати близько до тексту, вміння давати розгорнуту відповідь на поставлені запитання; виховувати моральні якості школярів, формувати уявлення про сильну особистість, формувати громадянську позицію школярів.

Тип уроку: урок аналізу-зіставлення образів літературних героїв.

Обладнання: повість М.Гоголя «Тарас Бульба», ілюстрації Є.Кибрика, М.Дерегуса до твору.

Епіграф:

Можна все на світі вибрати, сину,

Вибрати не можна Батьківщину.

В.Симоненко

Хід уроку:

І. Організаційний етап:

Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Оголошення теми уроку та мети уроку.

Вступне слово вчителя:

Вибір може бути різним. Але хоча б один раз у житті кожна людина стоїть перед важливим вибором, що стосується совісті, честі, друзів, кохання, вітчизни.

Звертається до проблеми вибору і М.Гоголь у повісті «Тарас Бульба». Запорожці, Тарас Бульба, його сини Остап і Андрій, поставлені перед вибором. Як визволити товаришів, як не осоромити рідної землі, що вагоміше для людини-кохання чи вітчизна? Ці та інші питання хвилюють героїв повісті. Зіставляючи героїв, ми спробуємо з’ясувати, коли людина стає зрадником, і в якій момент вона переступає ту межу, з-за якої вже немає вороття, а яка людина гідна називатися патріотом.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Робота з текстом:

Вчитель.

Прочитайте перший опис Остапа та Андрія.

Що було спільного в їхній зовнішності після виходу з академії?

Як характеризує їх Тарас?

2. Переказ тексту.

- Перекажіть близько до тексту, як навчався Остап в академії, які риси характеру виявилися до товаришів, до покарань.

- Як навчався Андрій? Чим він відрізнявся від Остапа? у чому виявилися його хитрість та спритність? Яке почуття ще в академії полонило його душу?

3. Бесіда за запитаннями.

- Яку науку визнав Тарас єдино правильною для своїх синів?

- Чим пояснити рішення Тараса зробити із синів козаків? (Сам був козаком, тому вважав, що на Січі сини стануть справжніми чоловіками).

- Як ви розумієте вислів Тараса про «справжнє діло»? (Вчинки синів, які мали показати, чи гідні вони бути козаками, чи зможуть дотримуватися всіх законів запорозького братства).

4. Переказ тексту з творчим завданням.

Вчитель. Тарас почав тішити себе думкою, як він з’явився з обома своїми синами на Січі і скаже: «Ось погляньте, яких молодців привів я до вас!» Так воно і сталося. Вже другого дня по приїзді синів, на світанку, Тарас із синами вирушили на Січ, яка на той час була справжньою козацькою республікою.

- Розказати від імені Остапа та Андрія, як вони сприйняли закони Запорізької Січі.

5. Робота з текстом

- Чому козаки виступають у похід на Польщу? («помститися за все зло

й наругу над вірою й козацькою славою»).

Зачитати, як билися Остап та Андрій під час облоги Дубно.

Що єднає і що різнить героїв у цих описах?

Як Тарас оцінює військовий хист своїх синів у цьому розділі?

6. Проблемна ситуація.

- Як ви думаєте, коли розходяться шляхи Остапа й Андрія? Переказати близько до тексту.

7. Характеристика героїв.

Аналіз образу Андрія.

1) Що стало причиною того, що Андрій перейшов у стан ворогів?

2) Чи відчував Андрій страх, коли йшов із татаркою? Кого він боявся найбільше?

3) Прочитайте в особах діалог Андрія й панночки. У який момент Андрій відмовився від батьківщини?

4) Чому автор пише: «І загинув козак! Пропав для всього лицарства!».

Аналіз образу Остапа.

1) Як проявив себе Остап під час битви проти ляхів?

2) Зачитайте епізод бою Остапа з хорунжим. З яким птахом автор порівнює героя у цей момент? З’ясуйте значення цього порівняння.

3) Як запорожці оцінюють сміливість Остапа? Яку рису найвище оцінили козаки?

4) Як поводився Остап під час виборів? Чи виявив він бажання влади?

ІV. Підведення підсумків уроку.

Бесіда за запитаннями.

Хто із синів Тараса Бульби виявився вірним «справжньому ділу»?

Які риси характеру Андрія та Остапа прийнятні для вас?

Як ви гадаєте, хто винен у зраді Андрія?

Чи можна вважати життя Остапа героїчним?

Яку головну думку утверджує автор у своїй повісті?

V. Оцінювання.

VI. Домашнє завдання. Написати твір у жанрі замітки до газети «Два брати-дві долі».

ПЛАН- КОНСПЕКТ УРОКУ

Тема: Картини природи у творі «Тарас Бульба»

Мета: Проаналізувати уривки опису степу в день, ввечері та в ночі. Навчання виразному читанню розвернутого складного опису картин природи, розвиток і вдосконалення свого мовлення, розвиток навичок працювати над образною мовою письменника; на основі прочитаного та проаналізованого опису природи намалювати степ та скласти вірш або опис степу(вибір за власним бажанням).

Тип уроку: урок зв’язного мовлення

Обладнання: Текст повісті.

Епіграф:

Степи, степи! Які ж бо ви з біса гарні!

М.Гоголь

Хід уроку:

І. Організаційний етап.

Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Вступне слово вчителя.

З теми уроку не складно здогадатися, про що йтиметься мова. Звичайно ж про відомий опис степу Гоголем.

Чому Гоголь ввів опис степу у повісті? Чим є для Гоголя степ? На ці та інші питання ми знайдемо відповідь.

Опис природи-це не просто фон, на якому розвертаються події. Він має важливе значення в загальній структурі повісті, в характеристиці персонажів, так як у відношенні до природи розкривається внутрішній стрижень людини. В історію літератури М.Гоголь увійшов як першовідкривач краси української природи. Цю привабливість і приховану чарівність українських степових просторів оспівує письменник у повісті «Тарас Бульба».

Для того, щоб перейнятись почуттями письменника та його героїв, прослідкуємо , як Гоголь описує степ.

ІІІ. Робота з текстом.

Аналіз уривка «Степ вдень».

1. Виразне читання уривка вчителем.

2. Бесіда за запитаннями:

- В якому реченні висловлюється головна думка уривка? (ніщо у природі не могло бути краще)

- Чим так захоплює Гоголя степ? В чому він бачить чаруючу красу степу? (розкішністю фарб, його барвами та різноманітністю).

В якій послідовності автор змальовує степ?

Який основний образ проходе через увесь опис степу?

Від опису рослин М.Гоголь переходе до опису птахів. Він не тільки бачить птахів, але і чує їх. В цьому описі зливаються зорові і слухові відчуття.

Знайдіть цей уривок , де автор описує цей сюжет.

Аналіз уривку «Степ у вечері».

1. Читання уривку підготовленого учнем.

2. Бесіда за запитаннями.

- Як перетворюється степ у вечері? (барвистий простір потемнішав, рослини пахнуть сильніше, музика яка наповнювала день, стихає).

- Які тропи Гоголь використовує, змальовуючи степу у вечері?

- Як ви розумієте метафору «Весь степ курився пахощами»?

- Як ви розумієте порівняння «Лебедине ячання срібною хвилею розлягалося в повітрі»?

Аналіз уривку «Степ вночі».

1. Виразне читання уривку.

2. Бесіда за запитаннями.

- Як змальовується степ в ночі?

- Які тропи автор використовував, описуючи степ в ночі?

ІV. Підведення підсумків уроку.

Бесіда за запитаннями:

- Чому М.Гоголь увів опис степу у повість?

- Які виникають почуття при читанні опису картин природі у творі?

V. Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання. Поділитись на групи та намалювати малюнок на тему: «Чарівна краса степу», скласти вірш або не великий опис степу за власним баченням природи (вид роботи учні вибирають за бажанням).

2.3 Висновок

Вивчення творчості М.В.Гоголя у шкільній програмі є закономірною. Багато своїх творів Гоголь присвятив Україні. В них він описував побут і звичаї та життя українського народу, героїзм та нездоланність патріотичного духу в боротьбі за рідну землю, красу української природи.

Міністерство освіти і науки України розглядає питання з більш поглибленого вивчення творчості Гоголя і це питання є актуальним, тому що творчість М.В.Гоголя є гідною до більш глибшого вивчення у шкільній програмі. Це дасть змогу школярам ознайомитись з творами письменника у

більшому обсязі і дати свою оцінку його творчості.

Курс зарубіжної літератури 7 класу пропонує до вивчення історичну повість М.Гоголя «Тарас Бульба». На основі методів та прийомів розвитку творчих здібностей учнів, розглянутих у першому розділі, застосовуючи їх на вивченні повісті, я розробила плани – конспекти до уроків. Обравши тему «Протиставлення життєвого вибору в долях синів Тараса Бульби», метою якої було розвити навички порівняльної характеристики та особисте бачення характерних рис характеру і поведінки героїв, уміння виділяти позитивні і негативні риси характеру братів, вміння дати розгорнуту відповідь на поставлені запитання та інше. В другій темі «Картини природи у творі Тарас Бульба» ставили за мету розвиток і вдосконалювання свого мовлення, аналіз уривків з тексту та інше; а в домашньому завданні було запропоновано учням скласти вірш або невеликий опис степу за власним баченням природи, а також поділившись на групи намалювати малюнок.

Використовуючи відповідні форми і методи розвитку творчих здібностей учнів при вивченні творчості Гоголя, я вважаю, що мені вдалося досягти певної мети у своїй роботі.

ВИСНОВОК

Уроки зарубіжної літератури є важливою ланкою розвитку розумової діяльності, формування творчої особистості учнів, їх умінь і навичок розв’язувати самостійно проблематичні завдання, конкретизувати зв’язки між окремими предметами і явищами, які стимулюють пізнавальні інтереси, допитливість, дослідницьку активність, бажання знаходити оригінальні рішення.

Успішне виконання цих складних завдань, поставлених при вивченні художніх творів можливе лише тоді, коли вчитель сам досконало володіє знаннями емоційно-естетичної природи слова, постійно використовує у своїй роботі різні форми і методи, що сприяють розвитку відтворюючої та творчої уяви, емоційного сприймання твору і самостійної розумової діяльності, художнє мислення, необхідність творчої праці, культури усного і писемного мовлення.

Лише той учитель зможе досягти поставленої мети на уроці літератури, який досконало володіє психологічними особливостями учнівського колективу, розумно враховує суб’єктивні і об’єктивні фактори, які допоможуть досягти поставленої мети у навчанні, вихованні і розвитку творчих здібностей учнів.

Навчання – це і є великий творчий процес, як для вчителя так і для учнів. В учителя є свої улюблені прийоми і методи, що народилися у повсякденній творчій праці. І самими виправданими є ті, що включають учнів в активну, розумову, творчу діяльність - в цьому і полягає повноцінність уроку літератури.

Урок – це єдине русло учителя і учня, де панують взаєморозуміння, бажання розв’язати мету і завдання; сприйняти і творчо осмислити почуте, або прочитане. Лише при таких умовах це русло буде прямувати в бажаному напрямку і принесе бажані результати.

Тому вчитель повинен бути завжди в пошуку. І до цього вести своїх учнів, створюючи для них всі умови розвитку їх творчої діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гонташ Г.Є. Формування творчої особистості. // Всесвітня література та культура. – 2003. - №5- с. 13-16

2. Дем’яненко О.О. Програма системного використання творчих завдань під час вивчення зарубіжної літератури, та пояснювальна записка до неї, 5-8 кл. // Всесвітня література. – 2004. - №9-с.14-19

3. Дем’яненко О.О. Творча діяльність учнів середніх класів як засіб підвищення ефективності вивчення літератури. // Зарубіжна література. – 2005.-№4-с.32-34

4. Зверс Т.В. Повесть Н.В.Гоголя «Тарас Бульба». Пособие для учителя. – Л.,- Просвещение. 1980-с.104

5. Ковбасенко Ю.І. Дорожня карта – 7 клас. Посібник для вчителя зарубіжної літератури.

6. Куц Є.Л. Формування творчої особистості засобом художньої літератури. // Всесвітня література. – 2000. -№2.-с.5-7

7. Неділько В. Методика викладання української літератури в середній школі.

8. Пасічник Є. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. –К., 2000.-с.186-201

9. Півнюк Н.О., Чепурко О.М., Гребницька Н.М. Зарубіжна література для 7 класу. – К.-Освіта.2007-с.289

10. Проблемність на уроках літератури. Лекція №4. Проблеми сучасного уроку. www.tspu.edu.ua/...lit/lec.htm

11. Проблемність на уроках літератури. Методи навчання. www.tspu.edu.ua/...lit/lec.htm