Теоретичні положення

У людини вплив гравітації сприймається присінковим (вестибулярним) апаратом, що входить до складу внутрішнього вуха. Подразником його рецепторів незалежно від слухової системи є сили гравітації. Гравітаційні рецептори (статоцисти) ­­– заповнені рідиною невеликі закриті порожнини. Всередині цих порожнин містяться дрібні тверді часточки (кришталики кальцію карбонату) – отоліти. На внутрішній поверхні статоцист розміщені рецепторні волоскові клітини, волоски яких згинаються під вагою отолітів. Така деформація волоскових клітин зумовлює їх деполяризацію – виникнення рецепторних потенціалів і подальше збудження нервового волокна, що обплітає рецепторну клітину.

Будова рецептора вестибулярного (присінкового) апарату

1 – отоліти; 2- отолітова мембрана; 3 – волоски сенсорних клітин; 4 – волоскова сенсорна клітина; 5 – підтримувальна клітина; 6 – нервові волокна до присінкового вузла

Таким чином статоцисти є статичними рецепторами – вони сприймають силу гравітації, тобто один із видів лінійного прискорення, і надсилають до нервових центрів інформацію про положення тіла відносно гравітаційного вектора.

Оброблена інформація надходить до рухових нейронів спинного мозку. Частина сигналів надходить до гіпоталамуса, де формується відчуття кінетозу (закачування), і через таламус до кори великого мозку, де створюється свідоме відчуття положення тіла у просторі.

Хід роботи

Для врахування величини рухових змін при ходінні після обертання в кріслі слід крейдою намалювати на підлозі лінію, з тим щоб можна було б відмітити відхилення від заданого напрямку при ходінні, виражаючи їх в сантиметрах.

Завдання 1. Дослідження на точність рухів руками при ударі по цілі (крейдою по мішені на дошці). Спочатку піддослідний розміщується на відстані витягнутої руки від дошки. Крейдою намагається потрапити точно в центр мішені, намальованої на дошці (5 спроб). Потім піддослідний сідає в крісло, опускає голову і закриває очі. Експерементатор 5 разів за 10 с обертає крісло. Зразу після його зупинки піддослідний повторює рухові завдання.

Завдання 2. Дослідження на точність ходіння по намальованій на підлозі лінії. Послідовність дії піддослідного як у п. 1. Після зупинки крісла потрібно якомога рівніше пройти по намальованій на підлозі прямій лінії.

В обох завданнях оцінюють відмінності у рухових реакціях піддослідного до і після обертання. Чим більше виражені відмінності, тим, відповідно, менш стійкий до обертових навантажень вестибулярний аналізатор.

Завдання 3. Охарактеризувати величину рухових відхилень після обертового навантаження кожного студента групи, скласти таблицю, побудувати порівняльну гістограму та зробити їх порівняльний аналіз. Зробити висновки про значення стійкості вестибулярного аналізатора до обертових навантажень.

№	Прізвище	Рухові відхилення у спокійному стані (см)		Рухові відхилення після обертових навантажень (см)		Зміна рухових відхилень (см)
		Завдання 1	Завдання 2	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 1	Завдання 2
1
2
3
4

Порівняльну гістограму потрібно побудувати за прикладом рис.1

Рис. 1