ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ державний університет ВНУТРІШНІХ справ
КАФЕДРА СПЕЦІАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Інформаційне забезпечення юридичної діяльності тема 1
Основні поняття, принципи роботи ТА використання комп'ютерних МЕРЕЖ
Лекція 4
2 Години.
для студентів 3 курсу
кваліфікаційний рівень "бакалавр" за спеціальністю "Правознавство" (7.060.101)
Дніпропетровськ - 2011
Укладач:
кандидат технічних наук, доцент Косиченко О.О.
Рецензент:
професор, кандидат технічних наук Алексєєв М.О. (завідувач кафедри програмного забезпечення комп’ютерних систем Національного гірничого університету)
Обговорено та затверджено на засіданні кафедри Спеціальної техніки та інформаційних технологій, протокол №___ від ________ 200_ р.
План лекції № 4
Тема лекції № 4: Глобальні комп’ютерні мережі.
Вступ.
Історія створення Інтернет.
Сімейство протоколів TCP/IP, адресація в Інтернет.
Основні сервіси Інтернет.
Додаткові сервісі Інтернет.
Висновок
Матеріальне забезпечення лекції № 4:
Файл презентації ІЗЮД_лекція4.ppt. (9 слайдів).
Вступ
Інтернет – це сама велика світова комп'ютерна мережа, що поєднує комп'ютери в усім світі. Інтернет є глобальною обчислювальною мережею, вона утворена з регіональний мереж. Основне призначення – обмін інформацією будь-якого виду між комп'ютерами підключеними в мережі. Зараз Інтернет має сотні мільйонів користувачів більш ніж у 105 країнах.
Історія створення Інтернет.
У 1961 році Defence Advanced Research Agency (DARPA) за завданням міністерства оборони США приступило до проекту по створенню експериментальної мережі передачі пакетів. Ця мережа, розроблена и розгорнута в 1969 г., названа ARPANET і призначалася спочатку для вивчення методів забезпечення надійного зв'язку між комп'ютерами різних типів. Багато методів передачі даних через модеми були розроблені в ARPANET. Тоді ж були розроблені і протоколи передачі даних у мережі - TCP/IP. TCP/IP - це безліч комунікаційних протоколів, що визначають, як комп'ютери різних типів можуть спілкуватися між собою.
Експеримент із ARPANET був настільки успішний, що багато організацій захотіли ввійти в неї, з метою використання для щоденної передачі даних. І в 1975 році ARPANET перетворилася з експериментальної мережі в робочу мережу. Відповідальність за адміністрування мережі взяло на себе Defence Communication Agency (DCA), у даний час називане Defence Information Systems Agency (DISA). Але розвиток ARPANET на цьому не зупинилися; Протоколи TCP/IP продовжували розвиватися й удосконалюватися.
У 1983 році вийшов перший стандарт для протоколів TCP/IP, що ввійшов у Military Standards (MIL STD), тобто у військові стандарти, і усі, хто працював у мережі, зобов'язані були перейти до цих нових протоколів. Для полегшення цього переходу DARPA звернулася з пропозицією до керівників фірми Berkley Software Design - упровадити протоколи TCP/IP у Berkley (BSD) UNIX. З цього і почався союз UNIX і TCP/IP.
Через деякий час TCP/IP був адаптований у звичайний, тобто в загальнодоступний стандарт, і термін Інтернет увійшов у загальне вживання. У 1983 році з ARPANET виділилася MILNET, що стала відноситися до Defence Data Network (DDN) міністерства оборони США. Термін Інтернет став використовуватися для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET. І хоча в 1991 році ARPANET припинила своє існування, мережа Інтернет існуютє, її розміри набагато перевищують первісні, тому що вона об'єднала безліч мереж в усьому світі.
Структура Інтернет представлена локальними об'єднаннями в глобальну мережу за допомогою інтеграції (рис. 1).
Рис. 1
Основу мережі Інтернет складають могутні обчислювальні центри, розташовані в США й об'єднані в єдину мережу за допомогою високошвидкісними каналами (швидкості порядку T3 = 45 Мбіт у секунду). Ці сервера знаходяться в обчислювальних центрах інститутів і наукових дослідницьких закладів. Повідомлення від одного комп'ютера до іншому передаються послідовно. Для доступу до цієї мережі існують мережні шлюзи, що забезпечують інтеграцію інших мереж у мережу Інтернет. У задачу шлюзів входить визначення оптимального шляху (найкоротшого) до іншого шлюзу. Шлюзи обмінюються між собою інформацією про маршрутизацію і стан мережі, використовуючи спеціальний шлюзовий протокол.