Соціологічні проблеми міста і села.

Серед соціологічних проблем міста, прямо пов'язаних із селом, виділяється проблема міграції. Дві третини міського населення нашої країни - учорашні жителі сел. Мігранти із села й у місті тривалий час зберігають багато ознак сільського способу життя, відбувається руралізація - оселянення міст. Міщанином за способом життя важко стати вихідцю з традиційного села. Саме тому нові міста, населення яких складається значною мірою із сільських мігрантів, виділяються невисоким рівнем побутової культури, специфічним укладом повсякденного життя.

З іншого боку, із сільських поселень їде наймолодше, освічене населення, і виникають серйозні перекоси в розвитку сільських поселень і галузей економіки, зв'язаних з ними.

Великі міста ніби «обезлюднюють» навколишню територію. Є таке поняття, як ареал міста, тобто навколишня територія, на яку воно впливає. І чим більше місто, тим більший такий ареал.

Соціологи вивчають мотиви міграції населення із села в місто. За даними досліджень, на першому місці стоїть прагнення отримати професію; продовжити освіту (чверть опитаних); приблизно

стільки ж опитаних указують на бажання поліпшити соціально-побутові умови; приблизно по 12 відсотків - на сімейні обставини, прагнення бути там, де більше молоді. На останньому місці знаходиться небажання займатися сільськогосподарською працею.

При всій привабливості міського способу життя він поки що дуже далекий від ідеалу: скупченість, безликість міського середовища, особливо в нових містах, поширення масової культури, ріст неблагополучних сімей, відхиляючої поведінки молоді. Усе помітніше виявляються відчуженість людей, самітність. Не місто для людини, а людина, точніше трудові ресурси, для міста.

Першими стали займатися проблемами міст закордонні соціологи. Відповідно до теорії аномії, Еміля Дюркгейма і Луїса Арта, міста за своєю природою ворожі людським відносинам. Місто змушує людини віддалятися від інших, знеособлене спілкування поступово входить у звичку. Перші дослідження, що призвели до таких результатів, були проведені в Чикаго ще у 1930р. Кореляційні зв'язки показали, що рівень психічних розладів вищий в тих районах, де не збалансований статевий склад населення, у сім'ях, де не було радіо.

За минулі десятиліття в соціології нагромадилося ще більше спостережень і висновків про несприятливий вплив на людину міського середовища. Однак сьогоднішня соціологія міста не тільки накопичує такі факти, але і, спираючись на них, активно шукає шляхи поліпшення середовища проживання людини, удосконалення міських поселень.

4. Соціологія села: розвиток, сутність, основні категорії

Село як предмет вивчення соціології

Село ~ слов'янське слово, означало селище, в якому знаходився власник земель. На початку XX ст. селом вважалося сільське поселення, де була церква.

Сільська поселенська спільнота протилежна місту за всіма основними характеристиками. Тут відносно низька територіальна концентрація населення, переважне заняття людей - сільськогосподарська праця, менший ступінь соціально-економічного розвитку, невеликий набір видів трудової діяльності, велика професійна і соціальна однорідність населення.

Предметом соціології села є основні закономірності його функціонування і розвитку, його соціально-економічна природа, проблеми демографічного і соціального відтворення населення, типологія сільських поселень, спосіб життя населення, процеси міграції.

Українські соціологи відзначають, що в останні роки міграційний обмін між містом і селом поступово вирівнюється і може стати еквівалентним. У сільському населенні поступово знижується частка селянства і росте число інтелігенції, робітників, підприємців, представників інших соціальних груп. Процеси міжгосподарської кооперації, створення агропромислових комплексів сильно змінюють соціальну структуру сільських поселень. Збільшується прошарок фермерів, селян-одноосібників, орендарів.

За даними соціологів, у сільських поселеннях, особливо серед фермерів, стає більше кваліфікованих працівників, що мають середню спеціальну і вищу освіту. Це важливо відзначити тому, що десятиліттями становище складалося так, що сільські керівники не були зацікавлені в якісній середній освіті сільських підлітків, адже той, хто добре закінчував школу, їхав на навчання в місто. Той же, хто отримав слабенький атестат, йшов на ферми, у сільськогосподарські профтехучилища. Ці працівники мирилися з поганими умовами праці, не відмовлялися від брудної і важкої роботи. Але разом з тим серед них було в два-три рази більше порушників трудової дисципліни.

Основні відмінності сільського способу життя від міського укладу загальновідомі: менш розвинута і технічно оснащена праця, менша розмаїтість робочих місць і професій, сильна залежність від природнокліматичних умов, як правило, більш важкі умови праці. Для сільських поселень характерна велика злитість праці і побуту. Переважають соціальне і національне однорідні сім'ї, немає міської анонімності спілкування. Дуже сильні суспільна думка, соціальний контроль, особливо з боку старшого покоління, традиції. Тут нижчий ритм життя, простіші форми спілкування, менше психологічних навантажень.

Деякі соціологи стверджують, що всі ці ознаки лише вказують на деяку нерозвиненість, ущербність сільського укладу життя. К.Маркс навіть писав про «ідіотизм сільського життя». Але з цим можна посперечатися: чи всі риси сільського укладу життя негативні?

Деякі сьогоднішні процеси розвитку міських і сільських поселень переконують, що майбутній уклад життя людей може стати результатом злиття кращих, привабливих рис і сільського, і міського способу життя. Він уже проглядається в урбанізованих регіонах Західної Європи і Північної Америки: нещільна забудова з перевагою індивідуальних будинків, але повним набором комунальних послуг, близькість до природи, гарні дороги, автомобілізація тощо. Бум садово-дачного будівництва в нашій країні також красномовно Відмінність сучасного села в тому, що воно усе більше стає не тільки аграрним. Це стосується тих регіонів, де розвинута видобувна промисловість. Крім того, у селах проживають кілька мільйонів так званих маятникових мігрантів, що живуть у селі, а працюють у місті. Зрозуміло, що вони вносять своє забарвлення в життя села.

Усі ці процеси привели до того, що зараз в Україні тільки половина сільського населення зайнята безпосередньо аграрною працею. Деякі великі сільські населені пункти за рівнем благоустрою мало чим відрізняються від міських.

У процесі колективізації нашу країну затопила гигантоманія. До початку 80-х рр. XX ст. на одне господарство приходилося 10 населених пунктів. У селах почали будувати багатоквартирні будинки.

В результаті відбувалися втрата почуття хазяїна, розселянення, без чого принципово неможлива висока ефективність землеробської праці, та й сам повноцінний розвиток сільських поселень.

Чому малі села оголосили безперспективними (передбачалося з 1975 до 1990 р. скоротити число сіл втричі)? Так тому, що прагнули створити для селян нормальні умови праці і побуту. Але це означало, що до кожного села, кожної ферми треба прокласти дорогу з твердим покриттям, побудувати необхідні об'єкти соцкультпобуту: школи для десятка дітлахів, клуби для сотні жителів тощо. Звичайно, ні бюджет держави, ні тим більше господарств таких витрат не міг витримати. Де ж тоді вихід? Забудовувати центральні садиби, перспективні села, робити їх селищами міського типу, свого роду міні-містами. У безперспективному селі закривали магазин, початкову школу і населення «видавлювали» на центральні садиби. У селах з'явилися багатоповерхові багатоквартирні будинки. А як за таких умов господарювати, зберігати врожай?

На початку 60-х рр. XX ст. пустили під ніж особисті господарства селян, звели корів на великі тваринницькі комплекси. З цього часу з'явилися проблеми з продуктами, талони і картки, тому що довелося забезпечувати продуктами харчування не тільки міське, але і сільське населення. Апофеозом такої аграрної політики, в основі якої лежали розселенські проблеми, можна вважати імпорт у СРСР зерна. Правий був У. Черчілль, який з цього приводу відмітив: «Треба бути геніальною людиною, щоб залишити СРСР без хліба».

Специфіка сільськогосподарського виробництва така, що вона вимагає рівномірного розселення. щоб освоювати сільськогосподарські землі. У результаті непродуманої розселенської політики зникли сотні тисяч сіл, випали з обороту мільйони гектарів лугів, пасовищ, ріллі. За все це заплачено дорогою ціною. У будь-якій західній країні селянське, фермерське населення більш-менш рівномірне розміщується по всій території, освоюючи і використовуючи кожен квадратний метр.

Таким чином, для соціологія села являє собою величезне поле діяльності. Сучасні реформи роблять ще більш актуальними проблеми, пов'язані зі способом життя сільських поселень.