- •1.Суть і зміст економічної соціології.
- •2. Категорії економічної соціології.
- •1. Економічна сфера — цілісна підсистема суспільства, головним призначенням якої є виробництво, розподіл, обмін, споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей.
- •2. Соціальна сфера економічної життєдіяльності суспільства — сфера підтримання життя, задоволення різноманітних людських потреб привласненням матеріальних умов існування та життєдіяльності.
- •3. Соціально-економічні відносини — відносини між людьми, групами людей щодо матеріальних речей, обставин, проблем: виробництво, розподіл, обмін, володіння, використання, споживання.
- •5. Економічна діяльність — сукупність дій, актів індивіда, через які він безпосередньо реалізує свої економічні інтереси і за допомогою яких досягає господарських цілей.
- •6. Економічна поведінка — система цілеспрямованих, взаємопов'язаних дій і вчинків, що їх здійснюють люди в соціальній і економічній сферах.
- •8. Економічна свідомість — погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення і переконання стосовно економічних процесів і явищ, ставлення до власності тощо.
- •11. Економічна соціальна роль — виконувані соціальними суб'єктами функції, обумовлені їх місцем у системі економічних відносин, пануванням певного типу економічних відносин.
- •12. Економічна активність — вияв індивідуальності, самореалізації особистості у сфері виробництва, обміну і споживання, рівень її економічної взаємодії із зовнішнім середовищем.
- •3. Предмет соціології праці та управління.
- •IV. Соціальні процеси в сфері праці.
- •V. Управління соціально-трудовими процесами і відносинами.
- •Vі. Менеджмент і вдосконалення трудової діяльності.
- •4. Роль соціології у дослідженні економічних процесів у сучасній Україні.
3. Соціально-економічні відносини — відносини між людьми, групами людей щодо матеріальних речей, обставин, проблем: виробництво, розподіл, обмін, володіння, використання, споживання.
У системі соціально-економічних відносин можна виокремити чотири великі групи.
виробничі відносини, які виникають у процесі виробництва матеріальних засобів до життя (відносини власності на засоби і результати виробництва; відносини між різними соціальними групами, які посідають неоднакове місце у виробництві; організаційно-управлінські і технологічні відносини);
розподільчі відносини, що виникають з приводу розподілу в суспільстві каналів доступу до життєвих благ і способів їх привласнення. Ці канали доступу і способи привласнення нерівноцінні, тому сутність розподільчих відносин полягає у забезпеченні соціальним суб'єктам найрізноматніших позицій у системі розподілу соціальних благ. Окремої сфери, яка б концентрувала розподільчі відносини, не існує. Ці відносини безпосередньо вплетені у виробництво, обмін, споживання;
обмінні (купівлі-продажу, попиту-пропозиції) відносини. Такими є переважно ринкові відносини між продавцями, покупцями і посередниками. Сферою відтворення цих відносин є система торгівлі, комерції, бізнесу. Як правило, обмінні відносини опосередковуються грішми, грошовим способом привласнення, рідше відбувається прямий обмін продуктами (бартерна торгівля);
відносини у сфері споживання, які виникають задля задоволення безпосередніх потреб людей як споживачів. Це практичне, цілеспрямоване, зумовлене потребами ставлення індивідів до засобів задоволення своїх потреб, інтересів, що передбачає їх наявність й уміння користуватися ними.
Загальною ознакою соціально-економічних відносин є суб'єктність — наявність носія, котрий їх створює, реалізує, підтримує, регулює, психологічно забарвлює, наділяючи їх суб'єктивним сенсом (мотивацією, метою, емоціями, оцінками тощо).
Основними соціальними функціями економічних відносин є а) забезпечення й обслуговування руху матеріального багатства в суспільстві (вироблення, використання і повернення його у природу), б) відтворення й утвердження людини як носія суспільних відносин, в) майнове розшарування суспільства, г) організація і стабілізація спільного життя людей.
Зміст економічних відносин становлять відповідні діяльність і поведінка людей, що є виявом їхнього економічного життя. Тому їх зміст розкривається через категорії «економічне життя», «економічна діяльність», «економічна поведінка».
4. Економічне життя відбувається переважно в економічній сфері суспільства, де люди взаємодіють насамперед як економічні суб'єкти, наділені певними інтересами, цілями. Рушіями його є економічні інтереси індивідів, груп, об'єднань.
Економічне життя — частина суспільного життя, пов'язана з конкретно-історичною, свідомою, предметною і цілеспрямованою економічною діяльністю людей щодо виявлення, узгодження, реалізації їх соціально-економічних інтересів у процесі господарської діяльності, виробництва матеріальних благ і послуг, ведення домашнього господарства.
Економічне життя суспільства охоплює соціальні суб'єкти, їх потреби та інтереси, відносини й діяльність, економічні інтереси і норми, свідомість і культуру тощо. Воно виявляється в багатоманітних формах: виробленні й реалізації соціально-економічних програм, соціально-економічного курсу, організуванні та функціонуванні економічних систем, економічних інститутів і норм, які впливають на соціально-економічну активність людей, тощо.
Економічне життя обумовлюється насамперед економічними і соціальними чинниками. Воно тісно пов'язане з найрізноматнішими формами економічної діяльності й економічної поведінки.