2. Категорії економічної соціології.

Як і кожна наука, економічна соціологія має власний категоріально-понятійний апарат, який використовується для опису і пояснення об'єктів дослідження. Погляд на економіку як на соціальний процес обумовлює багаторівневу систему категорій економічної соціології. Структуру найголовніших із них утворюють загальнонаукові і загальносоціальні, специфічні категорії і поняття.

Загальнонаукові категорії («структура», «функції», «процес», «механізм», «елемент», «зв'язок», «стійкість», «мінливість», «розвиток» тощо) запозичені із загальної методології і відображають зміст процесів, що відбуваються на межі економіки і суспільства. В економічній соціології вони використовуються як засіб опису економічної і соціальної сфер, соціального механізму регулювання економіки й окремих соціальних механізмів, для виокремлення й аналізу специфічних «підсистем» суспільства (соціально-територіальної, соціально-професійної, соціально-управлінської тощо).

Загальносоціальні категорії мають міждисциплінарний характер. Вони запозичені економічною соціологією з різних наук соціально-економічного та гуманітарного напрямів, зокрема з економічної теорії («власність», «продуктивні сили», «виробничі стосунки»», «засоби виробництва», «розподіл», «обмін», «споживання» тощо); філософії («суспільна свідомість», «суспільні відносини»); соціальної психології («колектив», «особистість», «мотивація», «ідентифікація», “адаптація», «конформізм», «конфліктність» тощо); соціології (взаємодія, соціальна група, соціальна структура, соціальна організація, соціальна мобільність, соціальний статус, соціальна роль, соціальний престиж); соціології праці (зміст, характер, умови праці, ставлення до праці, трудова поведінка, мотивація праці тощо).

Специфічні категорії економічної соціології виникли і розробляються у межах економічної соціології і відображають її бачення суспільного життя. Такими категоріями є: «соціальний механізм регулювання економіки», «соціальні механізми регулювання соціально-економічних процесів», «економічна свідомість», «економічне мислення», «економічна культура», «економічний інтерес», «соціально-економічний стереотип», «економічна поведінка».

Основні категорії економічної соціології потребують окремого розгляду.

1. Економічна сфера — цілісна підсистема суспільства, головним призначенням якої є виробництво, розподіл, обмін, споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей.

Вона охоплює багато складних підсистем, які утворюють сектори економіки: первинний (промисловість); вторинний (сільське господарство); третинний (послуги). Взаємодія підсистем відбувається завдяки перетину їх функцій, через взаємодію їх соціальних інститутів та організацій. Економічна сфера взаємодіє з політикою, культурою, освітою, побутовими послугами та іншими елементами системи. Вона виконує в суспільстві генетичну, ціннісно-нормативну, виховну, інтегративну, регулятивну, творчу, адаптаційну функції.

2. Соціальна сфера економічної життєдіяльності суспільства — сфера підтримання життя, задоволення різноманітних людських потреб привласненням матеріальних умов існування та життєдіяльності.

Йдеться про привласнення (засвоєння й оволодіння) предметно-речових засобів (матеріальних, духовних, інформаційних) і умов відтворення людини (природних, територіальних, соціальних, культурних).

Для розуміння соціальної сфери важливе те, що ці соціальні процеси відбуваються між індивідами, групами, спільнотами, які мають у суспільстві різний соціально-економічний статус (високий, середній, низький), займають різне місце у суспільній організації праці (керівники і підлеглі), різняться за відношенням до власності (підприємці, наймані працівники), засобів виробництва (фізична і розумова праця), джерелами (прибуток, заробітна плата, пенсія) і рівнем доходів (багаті, бідні, злиденні) тощо. У цьому розумінні соціальна сфера віддзеркалює найважливіший аспект суспільного життя — соціальну нерівність.

На межі економічної і соціальної сфер внаслідок їх взаємодії виникають соціально-економічні процеси, ядром і суб'єктом яких є людина — особистість як елемент соціальних спільнот (професійних, демографічних, територіальних, етнічних та ін.), включена у систему економічних і соціальних відносин (діяльність щодо виробництва, розподілу, обміну матеріальних цінностей), а також міжгрупові соціальні взаємодії.