Філософія Просвітництва та метафізичний матеріалізм.

Просвітництво - культурно-історичний термін (вперше використали Вольтер і Гердер), що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільного прогресу. Просвітництво є продовженням гуманістичних тенденцій ХІV-ХV ст., але відрізняється більшим раціоналізмом і критичністю. Головним прагненням просвітників було знайти шляхом діяльності людського розуму природні принципи суспільного життя. З цієї точки зору було піддано гострій критиці всі наявні форми і відношення людей в сфері права, моралі, економіки, політики тощо. Під впливом просвітництва розпочались реформи в деяких країнах західної Європи, які сприяли розбудові громадянського суспільства.

Французьке Просвітництво порушує проблему вдосконалення суспільства шляхом реформ. Велике значення мали твори Ш. Монтеск’є (1689-1755 рр.), де він методом порівняльного аналізу описує типи державного устрою. Загалом Монтеск’є висував ідею величезного значення географічного фактору (територія, клімат, родючість землі і т.п.) в розвитку суспільства. Але він не заперечував і роль способу життя, способу виробництва.

Ф. Вольтер (1694-1778 рр.) висував ідеї, спрямовані проти феодалізму та кріпацтва, боровся проти церкви, релігійної нетерпимості, фанатизму, деспотії. Вольтер - рішучий прибічник рівності громадян перед законом, але треба звернути увагу на те, що він вважав неминучим поділ людей на багатих і бідних. Певний час мислитель визнавав за можливе поліпшити життя людей за рахунок так званого «освіченого монарха», тобто вченого, розумного і справедливого царя чи імператора, але наприкінці свого життя схилився до того, що найкращим державним устроєм є республіка. Він залишився переконаним в неминучості суспільного прогресу.

Блискучий полеміст і талановитий письменник Ж.-Ж.Руссо (1712-1778 рр.) торкається питань розвитку цивілізації, держави, моралі, розмірковує над проблемами соціальної нерівності та виховання. Критика наявних порядків відрізнялась яскравістю стилю і разючою силою слова. Взагалі Руссо помітно схиляється до насолоди і намагається уникнути страждань. Цивілізація, твердить він, псує людину, погіршує її природні якості саме завдяки своїй раціоналізованості, поміркованості. Розподіл праці, який має величезне значення для прогресу, несе не тільки благо, але й зло, оскільки людина втрачає цілісність. Звідси вже крок до визнання проблеми відчуження людини в суспільстві. У вихованні Руссо спирався на чуття людини, звертався до її щирого серця. В цьому він вбачав можливість збереження і розвитку справді людських відносин у суспільстві. Він рішуче виступає проти соціальної нерівності, вимагає свободи і забезпечення повноти юридичних прав.

Французький матеріалізм ХVІІІ століття має багато спільного з філософією Просвітництва, але йому властиві й відмінні риси. Насамперед його відрізняє одностайно матеріалістична спрямованість в поглядах на природу. Матерія існує об’єктивно, пов’язана з рухом, вказував Ж.Ламерті (1709-1751 рр.). Природа являє собою сукупність різних форм руху матеріальних часточок. За Гольбахом (1723-1789 рр.) існує рух матеріальних мас (атомів), а також енергетичний, матерія існує в просторі і в часі. Треба звернути увагу на те, що матерія тлумачиться в чисто механічному плані, тобто як сукупність часточок речовини (атомів). Разом з тим, філософи заперечують будь-яку роль Бога в існуванні і русі матерії. Механіцизм з необхідністю призводить до метафізичних позицій, оскільки все багатство руху зводиться до переміщення часточок речовини. Це - спрощена, вузька картина світу. Але серед французьких матеріалістів Д.Дідро (1713-1784 рр.) дещо виходить за межі метафізичних позицій і утверджує елементи діалектики. В його поглядах помітна схильність розглядати все як таке, що розвивається. Світ безперервно зароджується і вмирає, він ніколи не стоїть на місці.

Французькі матеріалісти висунули ряд цінних положень щодо суспільства, зокрема підкреслили роль людських потреб як могутнього джерела розвитку. Загальні інтереси обумовлюють зв’язки між людьми. К.Гельвецій (1715-1771 рр.) вказував на єдність особистого і суспільного інтересів. Людина - продукт, але разом з тим і суб’єкт суспільних відносин, несе за них відповідальність. Вони також наголошували на тому, що за допомогою розуму можна змінити людину. Мислителі вказували, що не існує такого способу правління, який би можна було визнати ідеальним: концентрація влади веде по деспотії, безмежна свобода - до анархії, розподіл влади послаблює її. Єдиний можливий засіб поліпшення суспільства і особливо моралі - просвітництво, виховання.

ІІ. Використовуючи рекомендовану літературу, дайте визначення понять: емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм, субстанція, дуалізм, монізм, плюралізм, деїзм, гносеологізм.

ІІІ. Система тестових завдань.

1. Загальні особливості соціальних та духовних процесів розвитку Європи в епоху Нового часу визначались:

1. переважно сільськогосподарським типом виробничої суспільної діяльності;

2. системою особистісної васальної залежності між членами суспільства;

3. розвитком промислового виробництва, перенесенням центру виробничої діяльності в міста;

4. географічними відкриттями нових земель;

5. перенесенням акцентів із зацікавлень природою на зацікавлення людиною.

2. Фігура літературного персонажа Робінзона була показовою для загальної атмосфери Нового часу тому, що:

1. в цю епоху люди захоплювались морськими подорожами;

2. вона символізувала собою нове становище окремого індивіда в системі соціальних зв’язків.

3. Оберіть варіанти правильної відповідні на питання. Мислення «здорового глузду» характеризується наступними рисами:

1. воно передбачає цінування фактів;

2. воно передбачає посилання на авторитет Біблії;

3. воно передбачає ясну та чітку логіку;

4. воно віддає перевагу інтуїції, а не розсудковим міркуванням;

5. воно культивує принцип індивідуальної активності.

4. Оберіть варіанти правильної відповіді на питання.

До загальних особливостей розвитку філософії в епоху Нового часу слід внести:

1. її підпорядкування теології у якості «прислужниці»;

2. виникнення національних та регіональних філософій;

3. розвиток філософії в діалозі із іншими науками;

4. вихід філософського знання на новий рівень диференціації та систематизації;

5. її спрямованість у бік гуманітарних студій.

5. Питання про метод істинного пізнання постало одним із найперших та найважливіших питань для філософії Нового часу.

Так Ні

6. Емпіризм – це позиція та методологія, що характеризується:

1. найпершим цінуванням розумових дедуктивних умовиводів;

2. наголошуванням найпершої та вирішальної ролі відчуттів у пізнанні;

3. рухом пізнавальної думки від фактів до ідей;

4. визнання існування в людському розумі вроджених ідей;

5. прагненням виводити наукові теорії із загальних філософських принципів.

7. Засновником філософії Нового часу вважається:

1. Ніколо Макіавеллі;

2. Мішель Монтень;

3. Жан-Поль Сартр;

4. Френсіс Бекон;

5. Леонардо да Вінчі.

8. В період Нового часу багато вчених та філософів намагалися пояснити глибинні причини процесів, що відбувалися у світі, використовуючи:

1. механіку;

2. хімію;

3. біологію;

4. генетику;

5. соціологію.

9. Теза «Я мислю, отже я існую» є важливою вихідною тезою:

1. філософського монізму;

2. раціоналізму;

3. емпіризму;

4. для позиції визнання розуму «чистою дошкою»;

5. для скептицизму.

10. Теза «Я мислю, отже я існую» наголошує на важливій ролі самоусвідомлення в русі думки до правильного пізнання:

Так Ні

11. Теза «Я мислю, отже я існую» належить:

1. Наполеону;

2. Робінзону;

3. Вольтеру;

4. Паскалю;

5. Декарту.

12. Визначіть позицію, яка в гносеології є протилежною щодо позиції визнання існування в розумі людини деяких вроджених ідей:

1. релятивізм;

2. скептицизм;

3. розум – це «чиста дошка»;

4. розум – це рівень інтелектуального споглядання;

5. агностицизм.

13. Згідно з Дж. Локком, існують такі джерела наших знань:

1. відчуття і досвід;

2. досвід та розум;

3. чуття та рефлексія;

4. вродженні ідеї та дедукція;

5. уявлення первинні та вторинні.

14. Наполягання на відсутності прямого причинного зв’язку між відчуттями людини та ідеями її розуму було характерним для:

1. Дж. Локка;

2. Д. Юма;

3. Дж. Берклі;

4. Б. Паскаля;

5. Ж.- Ж. Руссо.

15. Позицію сенсуалізму в теорії пізнання можна передати тезою:

1. бути – це значить бути сприйнятим;

2. немає нічого в інтелекті, чого б не було у відчуттях;

3. сенс є лише в тому, що є корисним;

4. кожна річ має достатні підстави для того, щоб бути саме такою;

5. не треба приймати у пізнання те, що не видається ясним, чітким та виразним.

16. Р. Декарт розвивав вчення про існування двох самостійних субстанцій – протяжної (матеріальної) та мислячої (духовної), Б. Спіноза подавав ці субстанції як атрибути однієї єдиної субстанції: а) Так б) Ні

17. Вчення Г. Лейбніца про світобудову отримало назву:

1. атомізм;

2. субстанціалізм;

3. монадологія;

4. монізм;

5. теорія достатньої підстави.

18. Хто із філософів, розробляючи вчення про необхідність і свободу, зробив висновки про те, що свобода є пізнана необхідність?

1. Ф. Бекон;

2. Р. Декарт;

3. Т. Гоббс;

4. Б. Спіноза;

5. Т. Лейбніц.

19. Століття Просвітництва в історії Європи – це:

1. XVI ст.; б) XVII ст.; в) XVIII ст.; г) XIX ст..

20. Більшість просвітників вважали, що найпершою умовою людського буття постає розповсюдження знань, а серед усіх знань найпершу значущість мають знання моральних норм і принципів.

Так Ні

21. Однією із найперших проблем, що знаходилась в центрі уваги європейського просвітництва, була проблема:

1. пошуку засад світобудови;

2. обґрунтування найперших принципів правильного логічного мислення;

3. докладного розгортання вчення про субстанцію;

4. розроблення найбільш виправданого методу наукового пізнання;

5. дослідження глибинних, найперших зв’язків людини і суспільства.

ІV. Використання першоджерел в опрацюванні теми.

1. Уважно прочитайте уривок. З’ясуйте, чиї інтереси – окремої особи чи держави – ставилися вище у Голландії у період Нового часу? Чи можна з даного уривка зробити висновок не лише про відмінність, а й про певну спільність інтересів приватної особи – купця – та держави? Які зв’язки і залежності можна зауважити між завоюваннями нових земель та морськими подорожами і розвитком наукових знань?

«... Один француз заявляв : "У Голландії інтерес держави у справах торгівлі становить інтерес приватних осіб, вони йдуть крок у крок (це те ж саме, що сказати, що держава і купецьке товариство – одне й теж саме)…коли приватна особа робить для своєї комерції щось, що суперечить інтересу держави, держава заплющує очі і робить вигляд, що не помічає цього…"»

(Фернан Бродель)

2. Прочитайте уривок:

«…Освіта звільняє людину від дикості та варварства…Наука настроює і спрямовує розум на те, щоб він віднині ніколи не залишався у спокої та…не застигав у своїх недоліках, а навпаки, постійно спонукав себе до дії і прагнув до вдосконалення. Адже неосвічена людина не знає, що значить заглиблюватися в себе саму, оцінювати себе і не знає, яким радісним є життя, коли помічаєш, що з кожним днем воно стає кращим; якщо ж така людина випадково має якусь позитивну якість, то вона вихваляться цією якістю…та вона використовує її, можливо, навіть вигідно, проте не приділяє уваги тому, як цю якість розвинути і примножити. …Освічена ж людина, навпаки, не лише використовує розум й усі свої позитивні якості, але постійно виправляє свої помилки і вдосконалює у доброчесності».

(Френсіс Бекон)

На який аспект важливості освіти звертає увагу Ф. Бекон? Освіта має важливе значення в першу чергу для саморозвитку особистості чи для суспільства? На думку Ф. Бекона, заняття науками необхідно для зміни соціального становища людини чи самовдосконалення? Зверніть увагу на те, про які конкретні відмінності між освіченою та неосвіченою людиною пише Ф. Бекон.

3. Прочитайте:

«…Науки ще сильніше та ефективніше спонукають нас звеличувати і прославляти божественну велич… І для того, щоб ми не утрапили в оману, Спаситель дав нам дві книги: книгу Писання, в якій розкривається воля Божа, а по тому – книгу природи, що розкриває його могутність. З цих двох книг друга є ніби ключем до першої, бо… розвиває далі нашу віру, змушуючи нас звернутися до серйозного розмірковування про божественну всемогутність…».

(Френсіс Бекон)

Використавши даний уривок, поясніть, як мислителі XVII ст. тлумачили співвідношення науки і релігії? Чи протиставлялась релігія науці? Чи розглядали наукові знання як такі, що руйнують релігійні догмати та віру? Чи потрібно віруючий людині займатися наукою? Чи відповідає дане міркування середньовічній «теорії подвійної істини»?

Які точки зору з приводу співвідношення науки та релігії ви зустрічали в наш час?

4. Прочитайте уривок:

«Нова філософія прагне до пізнання речей силами людського розуму і тому починає свою справу… з повною довірою до можливостей людського розуму: вона ґрунтується на цьому припущені і тому за способом її обґрунтування має характер догматичний. Оскільки вона передбачає пізнання, то повинна зробити своїм об’єктом природу речей… і вважати своїм завданням пояснення речей, в тому числі й духовних, із суті природи: через це… вона має характер натуралістичний… Людський розум складається з двох здібностей, через які ми уявляємо речі: чуттєвості та розуму… Одна сторона вважає єдиним істинним пізнання речей через чуттєве сприйняття, інша – за допомогою розуму…, там досвід (empiria), тут розсудок (ratio)…, тому це рішення слід шукати у протилежних напрямках – емпіризмі та раціоналізмі».

(Куно Фішер)

Які основні характеристики філософії Нового часу перераховано у даному уривку? Спробуйте чітко їх виділити. Чому автор пише, що філософія цього періоду була догматичною? Які протилежні методи дослідження виникають у філософії Нового часу і чому?

5. Прочитайте:

«Два шляхи існують і можуть існувати для відшукання та відкриття істини. Один відразу зноситься від відчуттів та частково до найзагальніших аксіом та, йдучи від… непохитної їх істинності, обговорює середні аксіоми. Цим шляхом користуються і нині. Інший же шлях – виводить аксіоми з відчуттів і часткового, піднімаючись безперервно і поступово, поки нарешті не приходить до найзагальніших аксіом. Це шлях істинний, але ще не випробуваний».(Френсіс Бекон)

Порівняйте опис двох шляхів пізнання. Простежте, які етапи у використанні кожного методу виділяє автор і з’ясуйте різницю між цими шляхами пізнання. Чим, на вашу думку, можна виправдати протиставлення цих шляхів? Який з наведених шляхів пізнання виражає суть емпіризму, а який – раціоналізму? Використайте свої знання з природничих наук, а також досвід лабораторних робіт, щоб навести приклади кожного з шляхів пізнання.

6. Ознайомтесь з думками Ф. Бекона про помилки на шляху пізнання. «Ідоли та хибні поняття, котрі вже заполонили людський розум і глибоко в ньому укорінилися, настільки володіють розумом людей, що ускладнюють входження істини… Є чотири види ідолів, які здійснюють облогу розуму людей.... Назвемо перший вид ідолами роду, другий – ідолами печери, третій – ідолами площі і четвертий – ідолами театру... Ідоли роду беруть початок у самій природі людини... Ідоли печери є помилкою окремої людини... Існують ще ідоли, які виникають через взаємну пов'язаність і спільнотність людей. Ці ідоли ми називаємо... ідолами площі. Існують, нарешті, ідоли, які вселилися в душі людей з різних догматів філософії, а також із хибних законів доведення. Їх ми називаємо ідолами театру...».

Який вид ідолів, на вашу думку, є особливо небезпечним для молодої людини? Чому? Чи існують ці ідоли пізнання в наш час?

Яким чином можна відмежувати пізнання, спотворене ідолами, від справжніх знань? Аргументуйте свою відповідь.

7. Прочитайте уривок:

«Ті, що займалися науками, були або емпіриками, або догматиками. Емпірики, подібно до мурашки, тільки збирають і задовольняються зібраним. Раціоналісти, подібно до павуків, творять тканину з себе самих. Бджола ж обирає середній спосіб: вона дістає матеріал з садових та польових квітів, проте розташовує та змінює його відповідно до свого вміння. ...Отже, слід покладати сподівання на... союз цих здатностей – досвіду та розсудку».

(Френсіс Бекон)

Який із згаданих методів почав широко використовуватися в період Нового часу? Який був поширений у середні віки? Який із зазначених методів особисто вам здається найбільш привабливим? Чи використовуються ці методи у сучасній науці?

8. Уважно прочитайте наведене міркування. Як можна витлумачити або пояснити своїми словами висловлювання: «Думаю, отже існую»? Чому ця теза може бути вихідним пунктом філософії?

«Оскільки відчуття нас інколи вводять в оману, я прийняв за необхідне припустити, що немає жодної речі, яка була б такою, якою нам уявляється... Приймаючи до уваги, що кожне уявлення, яке ми маємо у стані бадьорості, може з'явитись нам і уві сні, при тому, що це не є дійсність, я вирішив уявити собі, що все, що будь-коли спадало мені на думку, не більш істинне, ніж примари моїх снів. Але відразу ж я звернув увагу на те, що в цей самий час, коли я схилявся до думки про ілюзорність всього на світі, було необхідно, щоб я сам, міркуючи таким чином, дійсно існував. І зазначаючи, що істина «Думаю, отже існую» настільки тверда і безсумнівна, що навіть найбільш навіжені припущення скептиків не можуть її похитнути, я прийшов до висновку, що можу без побоювань прийняти її за перший принцип шуканої мною філософії».

(Рене Декарт)

9. Прочитайте думки Б. Спінози про філософію Р. Декарта:

«…Потрібно коротко викласти, чому Декарт в усьому сумнівався, яким шляхом він досягнув надійних засад наук і яким способом він.. .звільнився від усіх сумнівів. …Щоб по можливості передбачливо просуватися у пізнанні речей, Декарт зробив спробу: 1) залишити всі упередження; 2)знайти засади, на яких можна все побудувати;

3)відкрити причину заблуджень; 4)розглянути все ясно і чітко.

Щоб досягти першого, другого і третього, він і починає в усьому сумніватися, але не як скептик, котрий не має іншої мети, крім сумніву, але щоб таким чином звільнити свій розум від усіх забобонів і, нарешті, відшукати стійкі і непорушні підвалини наук, котрі в тому випадку, якщо вони існують, не могли би лишитися поза увагою. Бо істинні принципи наук повинні бути настільки стійкими і достовірними, щоб вони не потребували подальшого доведення, щоб вони були абсолютно вільні від небезпечності сумніву і щоб без них нічого не могло бути доведено».

Спробуйте пояснити та витлумачити кожну з наведених засад філософії Р. Декарта. Навіщо сумніватися тому, хто займається наукою? Яким може бути позитивний результат сумнівів дослідника для наукового пізнання в цілому?

10. Уважно перечитайте наступні міркування Р. Декарта, проаналізуйте їх:

«... Ми доходимо до пізнання речей двома шляхами, а саме через досвід або через дедукцію. Додатково слід відзначити, що досвідні речі часто бувають помилковими, дедукція ж або чисте виведення одного із іншого, хоча й може бути залишена поза увагою, якщо вона неочевидна, але ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим...».

Спираючись на те, що дедукція – це розумове виведення часткових наслідків із деяких загальних ідей, спробуйте з'ясувати:

1. В чому, на вашу думку, полягають переваги дедукції над досвідом?

2. Чи згідні ви із тим, що дедуктивне виведення володіє властивістю бути безпомилковим? Наведіть приклади застосування дедуктивного логічного виведення.

11. Порівняйте між собою найбільш виразні пояснення позицій Ф. Бекона та Р. Декарта:

«Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка зважає на дані чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею».

(Ф. Бекон)

«... Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона неочевидна, ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим...».

(Р. Декарт)

Спробуйте розгорнути сукупність аргументів на користь кожної позиції та з'ясувати для себе, яка з них більше виправдана.

12. Прочитайте:

«...Філософія – це здійснюване через правильне розмірковування пізнання явищ або дій, що виходить із знання їх можливого виникнення чи утворення, а також дійсного чи можливого способу їх виникнення, виходячи із знання їхніх дій... Це – наука про причини або... наука про «чому». Отже, метод при вивченні філософії є найкоротший шлях до того, щоб на підставі знання причин прийти до пізнання їх дій і на підставі знання дій прийти до пізнання їх причин».

(Томас Гоббс)

В даному уривку наводиться визначення філософії та методу пізнання за Т. Гоббсом. Зверніть увагу на те, як Т. Гоббс розуміє сутність філософії:

1. як таємне і сакральне (священне) знання ( тобто езотерично);

2. як проникнення у сутність людського «Я» (антропологічно);

3. як пізнання явищ через їхні дії (гносеологічно).

Як можна зрозуміти з даного уривку: метод – це:

1. лабораторна діяльність;

2. експерименти;

3. спосіб розмірковування;

4. певний спосіб пізнання явищ.

13. Конкретизація уявлень Т.Гоббса про метод філософського дослідження подана в наступному уривку:

«Перший початок всякого знання - образи сприйняття та уявлення. Проте, чому вони існують та звідки походять, ми дізнаємося лише через наукове дослідження, котре... полягає в розкладанні предмета на його основні елементи і в з'єднанні останніх. Тому всякий метод, за допомогою якого ми досліджуємо причини речей, є або з'єднувальним, або роз'єднувальним. Зазвичай роз'єднувальний метод називають аналітичним, а з'єднувальний – синтетичним».

(Томас Гоббс)

Як Т. Гоббс розрізняє способи пізнання у філософії та у природничих науках? Наведіть приклади використання аналітичного методу та синтетичного методу у різних сферах знання.

14. Уважно прочитайте міркування Д. Юма щодо зв'язку фактів з досвідом.

«Всі висновки щодо фактів ґрунтуються... на відношенні причини до дії. Лише це відношення може вивести нас за межі нашої пам'яті і відчуттів. ...Знання відношення причинності виникає цілком з досвіду, коли ми помічаємо, що окремі об'єкти постійно з'єднуються один з одним.... Жоден об'єкт не виявляє у своїх доступних для почуттів якостях ні причин, що його породили, ні дій, котрі він здійснить; і наш розум без допомоги досвіду не може зробити ніякого висновку відносно реального існування та фактів.... Наш розум не може знайти дії у причині, бо дія абсолютно відмінна від причини і тому ніколи не може бути відкрита в ній».

(Д. Юм)

Наведіть приклади, які б показували, що уявлення про причинний зв'язок виводиться з досвіду.

«Від причин, які зовнішньо подібні, ми очікуємо подібних же дій; у цьому суть всіх наших висновків з досвіду.... Не лише неосвічені та тупі селяни, але й діти і навіть тварини вдосконалюються завдяки досвіду і вивчають якості об'єктів природи, спостерігаючи їх дії.... Тому всі висновки з досвіду є наслідком звички, а не розмірковування».

(Д. Юм)

Чи можете ви стверджувати на підставі власного досвіду, що звичка – це те ж саме, що знання? Аргументуйте свою відповідь. Чи може досвід, у відповідності з наведеними міркуваннями Д. Юма, давати нам достовірні знання? Як би ви пояснили, в чому полягає скептицизм Д. Юма?

15. Прочитайте уривок:

«Усі, погодяться з тим, що ні наші думки, ні пристрасті, ні ідеї, що створюються уявою, не існують поза нашою душею. ... Я говорю: стіл існує, - це значить, що я бачу його та відчуваю його на дотик; якби я знаходився позам моїм кабінетом, то сказав би, що стіл існує, розуміючи це таким чином, що я його відчував; був звук - значить, його чули; були колір або фігура - значить вони були сприйняті зором або на дотик.... Те, що говорять про безумовне існування непомислених речей без будь-якого відношення до того, що їх хтось сприймає, для мене абсолютно незрозуміло».

(Дж. Берклі)

Наведіть приклади (пізнавальні ситуації), які б підтверджували слова Дж. Берклі. Які аргументи можливі на користь того, що речі існують і тоді, коли їх ніхто не сприймає?

16. Прочитайте уривок:

«Під субстанцією я розумію те, що існує само у собі і представляється саме через себе, тобто те, явлення чого не потребує явлення іншої речі, з якої воно повинно було би утворитися.

Під атрибутом я розумію те, що розум маніфестує в субстанції як таке, що складає її сутність.

Під модусом я розумію стан субстанції, те, що існує в іншому та маніфестується через це інше.

Під Богом я розумію істоту абсолютно безконечну..., тобто субстанцію, що складається з безконечно багатьох атрибутів, з котрих кожен виражає вічну та безконечну сутність.

Вільною називається така річ, яка існує з однієї лише необхідності своєї власної природи і визначається до дії лише сама собою. Необхідною ж називається така, котра чимось іншим спонукається до існування та дії за певним та визначеним образом».

(Б. Спіноза)

Поясніть своїми словами, як тлумачить субстанцію Б. Спіноза. Наведіть приклади акциденції. Як пояснити різницю між свободою та необхідністю за Б. Спінозою?

17. Прочитайте:

«Монада... є... проста субстанція, що входить до складу складних; проста - значить така, що не має частин. Із необхідністю повинні існувати прості субстанції, тому що існують складні, бо складна субстанція є... зібрання або агрегат простих (монад). Кожна монада необхідно повинна відрізнятися від іншої. Бо ніколи не буває у природі двох істот, ...у котрих не можна було би знайти відмінності... Всяке створене буття - а, отже, і створена монада, - підлягає зміні ... такі зміни у монаді є безперервними. Нічого іншого не можна знайти у простій субстанції..., крім сприймань та їх змін. І тільки в них... є всі внутрішні дії простих субстанцій».

(Г. Лейбніц)

Чи відповідає поняття «монада» у Г. Лейбніца поняттю «атом» у Демокріта? У наведеному тексті монада тлумачиться як матеріальне утворення чи як елемент духовного світу?

Порівняйте вихідні онтологічні ідеї Б. Спінози та Г. Лейбніца. В чому вони співпадають, чим докорінно відрізняються? Якою мірою ці ідеї можна використати в наш час для пояснення дійсності?

18. Прочитайте уривок з праці Б. Паскаля:

«Нехай людина віддасться спогляданню природи у всій її неосяжній величі... Хай погляне на світоч, що осяває Всесвіт як... смолоскип, хай усвідомить, що Земля - всього лише крапка у порівнянні з величезною орбітою, яку описує це світило, нехай вражається думкою, що й сама ця величезна орбіта - не більше ніж непримітна рисочка по відношенню до орбіт інших світил.... Бо що таке людина у Всесвіті? Небуття у порівнянні з нескінченністю, все сутнє у порівнянні з небуттям, середнє між всім і нічим...

Я неодноразово міркував про те, скільки неспокою, небезпек, незгод накликають на себе люди, живучи при дворі або змагаючись на війні. Потім я глибше вдумався в цю тяжку людську особливість, мені схотілося дістатися до причини, що лежить в її основі, і така причина дійсно знайшлася: вона вкорінена... у крихкості, смертності і такій ницості людини, що варто лише задуматись над цим - вже ніщо не здатне нас втішити. Ось чому люди так цінують ігри та базікання... Ми шукаємо ... хвилювань, що нас розважають і відвертають від болісних роздумів.

Велич людини - у її здатності мислити. Людина всього лише очерет, найслабше із творінь природи, але вона - очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба всього Всесвіту: досить віяння вітру, краплі води. Але хай навіть її знищить всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за всесвіт, а він нічого не усвідомлює.

Отже, вся наша гідність – у здібності мислити.... Спробуємо ж мислити гідно: в цьому основа моральності».

(Б. Паскаль)

Як Б. Паскаль тлумачить співвідношення людини із Всесвітом? Що є причиною сумного становища людини у світі? Що є можливою основою гідності людини?

Яким чином (за Б. Паскалем) людина може достойно усталити своє життя? Як ви можете пояснити зв’язок гідного мислення із людською моральністю? Чи не сповідує в цьому пункті Б. Паскаль позицію Сократа? Обґрунтуйте свої твердження.

19. Приступаючи до вивчення цього питання, студенти повинні врахувати те, що філософія Просвітництва, що стала панівною в XVIII ст., ставила перед собою практичні цілі. Вона вірила, що зуміє покращити життя та змінити спосіб мислення для очищення людей від забобонів та визволення з неуцтва. Ось як це подається діячами Просвітництва:

«Я вважав би себе найщасливішім з посеред смертних, якби міг вилікувати людей від притаманних їм забобонів. Забобонами я називаю не те, що заважає нам пізнавати ту чи іншу річ, а те, що заважає нам пізнавати самих себе». (Ш.Л. Монтеск’є)

«Зростає нове покоління, яке ненавидить фанатизм. Прийде день, коли до керівництва (суспільством) стануть філософи. Готується царство розуму». (Вольтер)

Врахуйте і те, що філософія XVIII ст. шукала також нового фундаменту думки і пізнання, власне природничого, а особливо біологічного та медичного. Просвітники в своїх уявленнях йшли не від розуму до природи а навпаки, вважали, що людина одержує розум від природи і тільки потім ним самостійно володіє. Уважно опрацюйте характерні в цьому плані міркування:

«Панування математики уже закінчилось, починається панування природознавства.» (Д.Дідро)

«Необхідно, щоб закони відповідали природі і принципам встановленої влади... Вони повинні відповідати фізичним властивостям країни, її клімату: холодному, гарячому, помірному, якостям ґрунту, її місцезнаходженню, розміру, обрядам її народів: землевласників, мисливців чи пастухів, рівню свободи, що є допустимий устроєм держави, релігії населення, його здібностям, заможності, кількості, звичаям; врешті ці закони пов'язані між собою і обумовлені обставинами свого виникнення, цілями законодавця, порядком речей згідно з яким вони затверджуються». (Ш.Л. Монтеск’є)

20. Ознайомтесь із ідеями «теорії суспільного договору», яку обґрунтовували просвітники:

«Природа створила людей рівними як у фізичному так і духовному відношенні... З цієї рівності випливає також рівність сподівань на досягнення цілей. Ось чому, якщо двоє людей прагнуть мати одну і ту саму річ, якою вони разом не можуть володіти, вони стають ворогами. Для досягнення своєї мети вони здатні знищити або підкорити одне одного. Звідси висновок: поки люди живуть без влади яка тримає їх у страху, вони перебувають в стані війни, війни всіх проти всіх».(Т. Гоббс)

Зверніть увагу на те, як доводиться рівність усіх людей та до чого вона може привести суспільство. Як ви вважаєте, наскільки виправданою є думка про панування в стихійно сформованому суспільстві «війни усіх проти усіх»?

«... При створенні держави люди керуються бажанням звільнитися від стану війни... Загальна влада, яка була би спроможна захищати людей від вторгнення чужоземців і від несправедливості... може бути створена тільки одним способом, а саме способом зосередження всієї сили і влади в руках однієї людини або зібрання людей, яке більшістю голосів могло зібрати всю волю громадян в одне ціле. Інакше кажучи, для встановлення загальної влади необхідно, щоб люди призначили одну людину або групу людей, що були б їх представниками. Якщо це сталося, то більшість людей, об'єднана таким чином, називається державою.... Завдяки повноваженням, якими кожний громадянин наділив вищезгадану одну людину або групу людей, вони користуються такою великою силою і владою, що страх, який ці сила і влада навіюють, робить людину чи групу людей здатними скеровувати волю всіх людей на підтримання внутрішнього миру і до взаємодопомоги в боротьбі проти зовнішніх ворогів».(Т. Гоббс)

Виходячи зі змісту наведеного фрагмента, дайте відповідь на питання: Т. Гоббс оцінює необхідність створення держави негативно чи позитивно? Чи не вбачаєте ви в його поясненнях і деяких негативних рис держави? Якщо так, то вкажіть їх.

Проаналізуйте наведений нижче текст і покажіть, які моральні, матеріальні і духовні переваги, на думку Ж.-Ж. Руссо, людина одержує в новому «громадському стані», але з’ясуйте також, що неприємного може принести людині створення держави. Які помилки має на увазі мислитель? Чи могли би ви навести приклади подібних помилок?

«...Перехід від натурального (природного) стану до стану громадського здійснює в людині досить помітну зміну. Хоча вона і позбавляє себе певних привілеїв, що отримала від природи, вона винагороджується досить значущими іншими; її здібності розвиваються і вдосконалюються, збільшується уява, почуття стають більш благородними, і вся душа настільки звеличується, що якщо б помилки цього нового стану не призводили людину досить часто до стану нижчого від того, з якого вона вишила, то вона повинна була би постійно благословляти ту щасливу мить коли з тупої і обмеженої тварини створено розумну істоту –людину». (Ж.-Ж. Руссо)

21. Оскільки просвітники робили наголос на розумі, на шляхах і засобах приведення суспільства у відповідність з вимогами розуму, то вони намагались виявити умови, за яких людина і суспільство можуть взаємодіяти гармонійно. Уважно перечитайте характерні твердження на цю тему.

«У кожної тварини є свій інстинкт. Інстинкт людини, підкріплений розумом, тягне її до суспільства так само, як до їжі та пиття. Потреба у суспільстві не лише не спотворила людину, але, навпаки, її спотворює занадто велика віддаленість від суспільства».(Ф. Вольтер)

«Вихідним джерелом моральних ідей постає міркування про інтереси людського суспільства». (Д. Юм)

«Якщо досі етика (наука про мораль) мало сприяла щастю людства, то це тому, що вони не так часто, як треба, розглядали вади народів,... а етика може стати дійсно корисною людям лише тоді, коли буде розглянута з цієї позиції». (К.-А. Гельвецій)

Виходячи із наведених міркувань, поясніть, в чому полягала особливість підходу просвітників до людини та її моральності. Аргументуйте своє ставлення до даних думок.

22. Прочитайте уривки:

«На нашій жалюгідній планеті є неможливим, щоб, живучи в суспільстві, люди не були поділені на два стани: багатих, які керують, і бідних, які їм служать». (Ф. Вольтер)

«Окрема людина судить про речі та про інших людей за приємними чи неприємними враженнями, які вона від них отримує. Суспільство ж є лише зібрання окремих осіб і, значить, у своїх судженнях може керуватись лише своїми інтересами».

(К.-А. Гельвецій)

«Перший, хто відгородив ділянку землі, придумав оголосити: «Це моє»- і знайшов достатньо довірливих людей, які цьому повірили, був справжнім засновником громадського суспільства. Тобто поняття «власність», що залежить від понять, які йому передували і які могли виникати лише поступово, не відразу виникло в людському розумі. Перш ніж досягнути цієї останньої межі природного стану, необхідно було досягнути значних успіхів, придбати багато навичок і знань. передавати їх і збільшувати з покоління в покоління... Як тільки власність була визнана, повинні були з'явитися норми правосуддя, оскільки, щоб визначити кожному його, потрібно, щоб кожний міг чим-небудь володіти». (Ж.-Ж.Руссо)

«Наші сподівання на покращення стану людства в майбутньому можуть бути приведені до трьох основних положень: знищення нерівності між націями, розвиток рівноправ'я між різними класами того самого народу і врешті, справжнє вдосконалення людини...». (Ж.А. Кондорсе)

Перечитавши наведені рядки, визначіть, що саме вважали просвітники найпершими перешкодами до суспільного благополуччя? Наскільки, на ваш погляд, думки їх були виправдані та справедливі? Якою мірою може бути прийнятним їх трактування людини та її зв’язків із суспільством?