5. Уважно перечитайте наведені нижче положення, що характеризують місце філософії в середньовічних суспільних процесах, прокоментуйте їх, спробуйте пояснити їх сутність своїми словами.

«До вивчення наук веде подвійний шлях – авторитет та розум. У відношенні до часу (тобто в історичній традиції) панує авторитет, а у відношенні до суті справи – розум. Авторитет буває частково божественний, частково людський, але істинний, міцний та найвищий авторитет є той, який зветься божественним».

(Августин Аврелій)

Чому, на ваш погляд, середньовічна епоха – епоха суцільного релігійна – не відкидала розум?

«Взагалі те, що породжується міркуваннями діалектиків (філософів) та риторів, не можна прямо поширювати на божественні тайни. І не так обстоять справи, що вигадане у якості доведень чи силогізмів… жорстоко підпорядковувало собі священні закони і протиставляло необхідність своїх висновків божественній могутності. Зовсім ні; ця досвідченість шкільної науки, якщо вона використовується задля пояснення священних висловів, не повинна зухвало привласнювати собі право головування, але, потрібно прислужниці виконувати розпорядження володарки (тобто – теології)».

(Петро Даміані)

«Філософія є пізнанням сущого, оскільки воно суще, тобто пізнанням природи сущого. І ще: філософія є пізнанням речей божественних та людських. Далі, філософія є уподібнення Богів. Філософія є мистецтвом мистецтв і наукою наук, бо філософія є початком будь – якого мистецтва… Далі, філософія є любов до мудрості. Істина ж мудрості є Бог. А тому любов є істиною філософією».

(Іоанн Дамаскін)

Спробуйте пояснити, в чому саме полягають тотожні та принципово відмінні моменти в античному та середньовічному розумінні предмета філософії та функцій. Аргументуйте свої твердження.

Ознайомтесь із наведеними нижче полемічними випадками представників християнської патристики, спрямованими проти античної філософії. Якщо мірою вони, на наш погляд,є виправданнями?

«Чому ти, о, філософія, наповнюєш життя привидами, роблячи із вітру, повітря, вогню, каменю, дерева, заліза богів? Я ж прагну дістатися до Господаря вітрів, Володаря вогню, Творця всесвіту, до Того, Хто дає сонцю світло. Шукаю Бога, а не творіння».

(Климент Олександрійський)

«То я безсмертний і я радію, то – смертний і плачу. То я розпадаюсь на складові і стаю водою, повітрям, вогнем, а трохи пізніше я вже не повітря і не вогонь… Із мене роблять дикого звіра, рибу, а брати мої – дельфіни. Бо завдяки філософії я плаваю, літаю, повзаю та бігаю…».

6. Спираючись на знання відмінностей у соціальному становищі східної та західної Церков на початку середньовічної епохи спробуйте самостійно окреслити впливи таких відмінностей на спрямування духовних пошуків на Сході (у Візантії) та на Заході (в Римські державі). Використайте при цьому наведені нижче положення.

«На Сході, де світська влада є порівняно сильною, суміш світської та духовної влади проводить до домінування світської влади, яка узурпує функції Церкви. Зовсім інше відбувається на Заході. Тут протягом IV – V століть ми бачимо поступове приниження світської влади, а, з іншого боку, - швидке зростання незалежності єпископату. Швидко розвиваючись, духовна влада тут панує над світською владою».

(Євгеній Трубецькой)

«Відмінна риса візантійської культури – це глибока реальність, навіть із аскетичним забарвленням … Візантійці створили богослов’я, яке характеризується консерватизмом та традиціоналізмом. Римляни були недолугими в галузі розумового споглядання і цінували лише його практичне застосування. Вони брали гору у галузі виявлення адміністративного, організаційного таланту. Завдяки тому вони у все вносили порядок, систему».

(Михайло Поснов)

У контексті наведених цитувань спробуйте прокоментувати положення представника східної (Василій Великий) та західної (Августин Аврелій)

Патристики.

«Створення неба і землі сталося не само собою, а має причину у Бозі. Якщо як слід роздивившись камінь, то і він послужить деяким проясненням сили того, хто його створив. І те ж саме знайдеш, якщо будеш вглядатися у мурашку або й комаху,

Або ж бджолу. Часто в найменших речах проглядається мудрість Наставителя».

(Василій Великий)

«Намагайся дізнатись, що таке найвища згода: не виходь за межі себе, а зосередься в собі самому, бо ж істина живе у внутрішній людині. Знайдеш свою природу мінливою, стань вищим за себе. Але, стаючи вищим за себе самого, пам’ятай, що мисляча душа вища і за тебе. Тому прагни туди, звідки спалахує саме світло розуму».

(Августин Аврелій)

7. Задля того, щоби належним чином зрозуміти відмінності між схоластикою та містикою, уважно прочитайте наведені твердження середньовічних філософів жодо тлумачення ними співвідношення віри і розуму у питаннях богопізнання. Користуючись наведеними положеннями поясніть певні аспекти відмінності між схоластикою містикою взагалі.

«Не намагаюсь проникнути в глибині Твої, непосильні для мого розуміння, але бажаю хоча б частково зрозуміти істину твою, в яку вірить і яку любить моє серце. Не шукаю розуміння, щоби повірити, але вірую, щоби зрозуміти. Адже вірую в те, що якщо не повірю, то й не зрозумію. Подаруй мені можливість зрозуміти, що Ти є, як ми віримо, що Ти є те саме, у що ми віримо».

(Ансельм Кентерберійський)

«Кожному, хто бажає сходити до Бога, необхідно, уникнувши гріха, що спотворює природу, тренувати свої здібності: молитвою заради перетворюючої благодаті, добрим життям заради праведності, що очищує, розмірковуванням заради знання, що просвітлює, спогляданням заради мудрості, що вдосконалює. Так, ніби крок за кроком, душа готується увійти в екстатичному захоплені в мир і спокій християнської мудрості. До нього немає іншого шляху, крім полум’яної любові до Розіп’ятого».

(Джованні Бонавентура)

Зверніть увагу на те, як два діячі сформованого середньовіччя визначаються найважливіше в людському відношенні до Бога, що кожен із них висуває як найпершу умову досягнення християнського благочестя.

8. Проаналізуйте наведені нижче положення, що окреслюють так звану «теорію подвійної істини» - одне із корінних положень зрілої схоластики. Поясніть своїми словами її сутність та історично змінний характер.

«Відмінності у способах, за допомогою яких може бути пізнаним предмет, створює багатоманітність наук. З приводу цього не існує ніяких перешкод, щоби ті ж самі предмети, що підлягають дослідженню філософськими дисциплінами, в міру їх досяжності світлу природного розуму, вивчала також і інша наука, в міру того, що можна пізнати лише у світі божественного одкровення».

(Фома Аквінський)

«Ніхто не повинен намагатися через посередництво розуму досліджувати те, що перевершує розум. Оскільки навіть найвеличніший філософ може багато в чому помилятися, нікому не слід відкидати католицьку істину, йдучи за філософськими доведеннями».

(Сергій Брабантський)

«Істину каже християнин, твердячи про створення світу та його першодвигун, хоча це припускається можливим з причини, сила якої перевершує силу природних причин. Істину каже і той, хто стверджує, що шляхом природних причин і початків це є неможливим».

(Боецій Дакійський)

Поясніть, в чому полягають відмінності між наведеними підходами до пояснення сутності «подвійної істини».

9. Ознайомтесь із твердженнями англійського схоласта Вільяма Оккама, в тому числі – із тими які отримали назву принципу «Бритви Оккама». Прокоментуйте їх, виділіть у них ті моменти, які характеризують позицію номіналізму. В яких положеннях Оккама можна поділити виходи за межі схоластичного мислення? В чому полягало значення принципу «Бритви Оккама»?

«Судження існують у виголошених словах або письменах, тобто – лише у розумі. Значить, і частини суджень також існують лише в розумі або в словах. Але такого роду речі не існують як окремі субстанції. Отже, ясно, що ніяке судження не може складатись із субстанцій, оскільки воно складається із загальних понять. Значить, загальні поняття ні в якому разі не є субстанції».

(Вільям Оккам)

«Не слід примножувати сутності без необхідності. Та, що можна пояснити через посередництво меншого, не слід виражати через посередництво більшого. Без необхідності не слід стверджувати більшого».

(Вільям Оккам)

Чому саме принцип «Бритви Оккама» відіграв важливу роль у подоланні схоластики?