Сучасний стан та аналіз валютного ринку в Україні

Національна валютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством. На його основі встановлюється механізм взаємодії національних і світових валют, спосіб їх конвертованості, рейтинг та механізм регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної валютної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів тощо. До складу національних валютних систем сходять відповідні інфраструктурні ланки - банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю та інші державні і приватні інститути.

За сучасних економічних умов, ускладнених світовою фінансовою кризою, національний валютний ринок переживає далеко не найкращі часи. Співвідношення гривни і долара хвилює не тільки професіоналів, а й широкі верстви населення України. Проте, крім дій Національного банку України, на валютні курси в Україні впливають і події світових валютних ринків. У найближчій перспективі валютний ринок буде підданий ще більшому дисбалансу, оскільки погіршаться темпи економічного зростання як на світовому рівні, так і в межах нашої держави.

На нашу думку тільки виваженими рішеннями та ринковими методами можна врівноважити валютний ринок України, проте на сьогоднішній день ми бачимо спроби повернення до командного управління валютним ринком, що є цілком неприйнятним. Національна валютна система потребує постійного вдосконалення, що забезпечить Україні стабільний розвиток в майбутньому, а також визнання нашої грошової одиниці світовим валютним ринком. Однією з головних науково-практичних проблем валютно-курсового регулювання протягом 2006-2008 рр. є необхідність знайти рівновагу між динамікою експортного ВВП, загального ВВП, інфляцією, коливаннями світової економічної кон'юнктури, вимогами МВФ та СОТ щодо валютних режимів, конституційною нормою стабільності курсу та рівнем закупівельних валютних інтервенцій в нових умовах нестабільності світової фінансової системи.

Рисунок 2.1 - Співвідношення валютних курсів і торговельного балансу України, 1994 - 2007 рр. ( - складено за даними www.bank.gov.ua; www.ukrstat.gov.ua)

Незважаючи те, що пожвавлення економічної ситуації на початку 2000 рр. в Україні мало експортну основу, якісні, технологічні зміни у структурі експорту відбуваються повільними темпами, внутрішнє споживання розвивається якісніше ніж експорт. Саме тому, автор наголошує на тому, що екстенсивне нарощування обсягів виробництва і торгівлі не дає підстав стверджувати про відчутну диверсифікацію товарного кошика [8, c. 45-47].

Особливий акцент зроблено на тому, що з 2006 р. починається новий етап у співробітництві України з міжнародними фінансовими організаціями, важливими складовими якого є:

- активізація інвестиційно-інноваційних напрямів співробітництва;

- допомога міжнародних фінансових організацій у взаємодії України з системою СОТ;

- співробітництво у розвитку підприємництва, реструктуризації економіки та диверсифікації експортного потенціалу.

На базі проведеного у роботі аналізу інституційно-правового забезпечення взаємодії України з МВФ пропонуються шляхи і механізми удосконалення управління золотовалютними резервами держави, які на сучасному етапі використовуються лише для здійснення девізної політики НБУ. З метою поліпшення структури платіжного балансу, запобігання валютним кризам, а також для проведення гнучкої курсової політики доцільно задіяти девізні резерви у зовнішньоторговельному обороті шляхом надання НБУ кредитів Кабінету Міністрів для зовнішніх закупівель і товарних інтервенцій на внутрішньому ринку, що цілком відповідає вимогам і цілям МВФ.

Критично аналізуючи сучасну систему валютного регулювання в Україні, автор наголошує на кризі цілей у політиці курсоутворення, що полягає у жорсткій нормативній вимозі валютної стабільності. Роблячи такий об'єктивний макроекономічний показник, як курс національної валюти «довічно» зафіксованим на одному рівні, НБУ позбавлений конструктивної ролі у валютно-курсовій політиці, яка на сучасному етапі повинна відповідати інтересам економіки, бути частиною загальної соціально-економічної політики, має стати раціональною, обґрунтованою і прозорою.

Фундаментальні властивості валютного курсу, як економічного важеля стимулювання зростання виробництва та ВВП, а також механізму регулювання потоків імпорту задля виконання соціальної функції, на сучасному етапі потребують мати цільовим орієнтиром валютного регулювання саме розвиток економіки та реального сектору суспільного відтворення, збільшення обсягів зовнішньої торгівлі та пожвавлення ділової активності. Проведене дослідження дало змогу сформулювати заходи щодо запровадження політики заниженого офіційного курсу гривні на основі концепції планово заниженого номінального курсу гривні (ПЗНК) відносно плаваючого курсу та ПЕІ_(м), яка реалізується через валютні режими таргетування та фіксування курсу на рівні ПЗНК. Встановлено, що ПЗНК гривні безпосередньо вплине на фундаментальні економічні чинники, а в перспективі дасть результати у сфері зростання внутрішнього виробництва, ВВП і інвестицій, а також стане стимулюючим чинником розвитку економіки на сучасному технологічному рівні (рис. 2.2) [11, c. 27].

Запропонована концепція передбачає два етапи у формуванні цільових орієнтирів валютно-курсової політики України. На першому етапі основним призначенням методів та інструментів валютного регулювання у межах обраних валютних режимів є оптимізація управління режимом, підсилення позитивних ефектів застосування ПЗНК національної грошової одиниці, забезпечення комплексного підходу до валютного регулювання та розвитку економіки. На другому етапі курсове регулювання носить соціальний характер і спрямовано: по-перше, на внутрішнє споживання вироблених у країні благ шляхом лібералізації валютного курсу до плаваючого, або регульовано плаваючого; по-друге, на переорієнтацію товарних потоків з експорту на внутрішній ринок, зростання імпорту і конкуренції на внутрішньому ринку через вирівнювання умов торгівлі, а також на фінансову стабільність і зростання рівня життя в країні; по-третє, на формування господарських передумов для інтеграції України до Європейської валютної системи [13, c. 19-20].