Тема 10
Недосконалість переключення уваги. Характерна для дітей раннього віку.
Недолік стійкості уваги. Характерна для дітей раннього віку.
Недосконалість переключення уваги. Перевага мимовільної уваги. Труднощі у розподілі уваги. Характерна для дітей раннього віку.
Зв'язок уваги із її спрямуванням на вирішення певних пізнавальних завдань. Характерна для дитини середнього дошкільного віку.
Увага набуває довільності. В старшому дошкільному віці засобом довільної уваги стає плануюча функція мовлення самої дитини, а також постановка мети. Дошкільник намічає мету «подивитися», а потім уважно розглядає об'єкти, що цікавлять його.
Розвиток довільної уваги тісно пов'язаний не тільки з розвитком мовлення, але і з розумінням значення майбутньої діяльності, усвідомленням її мети. Розвиток цього виду уваги також пов'язаний із засвоєнням норм і правил поведінки, становленням вольової дії. На основі довільної уваги в старшому дошкільному віці виникає післядовільна.
Найважливіше завдання дошкільного виховання — розвиток довільної уваги, що обумовлено необхідністю підготувати дитину до цілеспрямованого навчання у школі.
Розвиток уваги у тісному зв'язку з ігровою діяльністю дошкільника.
Проявляється природна (вроджена) увага.
На першому місяці життя у малюка виявляється орієнтовний рефлекс «що таке?». Якщо у тварин такий рефлекс виконує тільки біологічну функцію, то дитині він стає вродженою основою розвитку пізнавальної діяльності.
Центральним об'єктом уваги стає дорослий. Так, дитина у віці 2—3 міс. тривало зосереджується на обличчі матері, а потім на оточуючих її предметах.
Розподіл уваги. Виникає наприкінці 1-го року життя.
Переключення уваги. Виникає наприкінці 1-го року життя.
Реакція зосередження у малюка забезпечує йому виділення з навколишнього світу емоцій, рухів, мовлення людини, як її відмітних ознак, а також предметів і дій з ними. Виникає на 2 місяці життя.
Переміщення в просторі відкриває для малюка нові можливості, тепер він сам вибирає об'єкт, на який направляє увагу. Оволодіння ходінням відбувається на початку раннього віку.
Тема 11
Розвиток мовлення дитини нерозривно пов'язаний з виникненням і зростанням потреби у спілкуванні з дорослим.
Третьому тижні, другому півріччі.
Дитина немовлячого віку краще розуміє жести, міміку, інтонації мовлення дорослих, ніж зміст мовлення дорослих.
Факт відображає вікову динаміку встановлення дитиною зв'язку між словом і предметом, який воно позначає. Виникає цей зв'язок у 2-му півріччі і спочатку нестійкий. В 9 міс. зв'язок зберігається навіть при зміні місця розміщення предмета, і дитина здатна шукати позначений словом предмет у своєму оточенні.
Регулятивна функція мовлення.
Зв'язок між предметом і його назвою, що дасть можливість уявно діяти з предметами за їх відсутності (абстрагування).
Лепет, чи жестикуляторне мовлення, з'являється після 6 міс.
Узагальнювальна функція. Початковий етап її розвитку — після 1 року.
Механізмами засвоєння мовлення є наслідування і самонаслідування.
На 2 р. комунікативну функцію реалізує особлива форма мовлення — ситуативна.
Узагальнювальна функція мовлення, 3-й етап її розвитку, що виникає до кінця 3-го року.
Мовлення як засіб пізнання. Виникає у віці близько 2 років і особливо на третьому році життя.
Описове мовлення. Виникає у 3 р.
Узагальнювальна функція мовлення, 2-й етап її розвитку після 2, 5 років.
Регулювальна функція. Описується її розвиток на третьому році життя дитини. Виникає ця функція наприкінці немовлячого віку.
Засвоєння граматичної будови мовлення.
Потреба у ситуативно-діловій формі спілкування з дорослим, опосередкованому спільною з дорослим предметною діяльністю, стимулює розвиток активного мовлення, яке перетворюється на засіб спілкування. Описана поведінка характерна для дитини після 1,5 р.
На 2 р. починається засвоєння граматичної будови мовлення.
Засвоєння морфологічної сторони мовлення, зокрема суфіксів рідної мови. Виникає з 2 років.
Функція планування, яке складається з прийняття рішення і планування його практичного виконання.
Мовне експериментування, виникає на 5-му році життя.
Контекстне мовлення. Його виникнення забезпечується збагаченням словника дитини і засвоєнням граматичної будови мовлення.
Пояснювальне мовлення, виникає у 4—5 років.
Ситуативне мовлення, виникає у ранньому віці, але зберігається і у дорослих, бо характерне взагалі для діалогу.
Пояснювальне мовлення— найскладніша форма мовлення в дошкільному віці. Інтенсивно розвивається в спільній з однолітками діяльності, коли потрібно домовлятися про спільну гру, вибирати тему малювання, пояснювати товаришеві способи дії.
Регулювальна функція. Виникає у старшому дошкільному віці.