4. Оформлення “Списку використаних джерел”

4.1. Список використаних джерел – це обов'язкова частина, важливий елемент наукового апарату курсової роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

4.2. Описи джерел у “Списку використаних джерел” мають бути повними і точними з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей. Орієнтуватися тут потрібно насамперед на бібліографічні каталоги та покажчики. Але якщо виникає необхідність самостійно описати джерело, то слід звертатися до чинних державних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

4.3. Джерела у “Списку використаних джерел” слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті або в алфавітному порядку початкових букв бібліографічного опису. В останньому випадку можливе виділення окремих видів джерел за їх походженням або змістовими особливостями.

4.4. Усі джерела (з першого на останнє) мають бути пронумеровані за принципом суцільної нумерації арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше праць одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікації.

Найбільш типові випадки бібліографічних описів наведені в додатку В.

Увага! Загальне позначення матеріалу [Текст] для текстових документів слід наводити лише у списках використаних джерел, що містять документи різних видів (див. список використаної літератури даного видання).

5. Загальні правила оформлення додатків

5.1. Додатки оформлюють як продовження курсової роботи, її окрему частину, розміщуючи після “Списку використаних джерел” у порядку появи на них посилань у тексті курсової роботи.

5.2. Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _ ” і велика літера, що позначає конкретний додаток.

5.3 Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Додаток А

Приклад оформлення титульного аркуша

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ПРАВА імені ВОЛОДИМИРА СТАШИСА

Кафедра цивільного права і процесу

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Договір позики»

Виконала:

студентка групи МП-211

спеціальності: 7.03040101 – «Правознавство»

Кальченко В.О.

Керівник:

к.ю.н., доцент

Киян В.Я.

Запоріжжя – 2014

Додаток Б

Приклад оформлення переліку умовних позначень, символів, одиниць,

скорочень і термінів

перелік умовних позначЕНЬ, символів, одиниць,

скорочень і термінів

ВРУ − Верховна Рада України

ВСУ − Верховний Суд України

ЦПК − Цивільний процесуальний кодекс України

ЗУ − закон(и) України

СНД − Співдружність Незалежних Держав

СРСР − Союз Радянських Соціалістичних Республік

ЦКУ − Цивільний кодекс України

Додаток В

Приклад складання реферату

Курсова робота: 40 с., 38 джерел, 2 додатки.

Об'єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають при укладенні договору позики в цивільному праві України.

Предмет дослідження − нормативно-правові акти, що регламентують укладання договору позики.

Мета роботи – виклад на основі аналізу чинного законодавства головних теоретичних положень щодо юридичної природи договору позики.

Методи дослідження: описовий, порівняльний, аналізу та синтезу.

Договір позики – це різновид боргового зобов’язання, складеного в строго визначеній формі, яке дає беззаперечне право вимагати сплати зазначеної суми після закінчення терміну, на який він виписаний.

Договір позики має бути таким самим об’єктом цивільного права, як і будь-яке інше майно. При цьому цивільне право під майном розуміє не тільки речі, але й право вимоги, виражене договірному зобов’язанні.

Права, втілені у договорі позики, можуть бути відступлені іншій особі, бути предметом купівлі-продажу, міни та інших цивільно-правових угод.

договір позики, БОРГОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЦІННИЙ ПАПІР, АВАЛЬ, АКЦЕПТ, ДОМІЦИЛЯЦІЯ, ІНКАСАЦІЯ, ІНДОСАМЕНТ, ДИСКОНТ, ТРАСАНТ.