Кровопостачання

Черепно-лицева ділянка характеризується значною васкуляризацією, що забезпечує високу регенераторну здатність тканини обличчя.

Тканини щелепно-лицевої ділянки постачаються арте­ріальною кров’ю за рахунок гілок, що відходять від зов­нішньої сонної артерії. До них відносяться артерії: язико­ва, лицева, верхньощелепна і поверхнева скронева (мал. 4). Язикова артерія відходить від зовнішньої сонної артерії на рівні рогу під’язикової кістки і, направляючись впе­ред, медіально підходить до язика, в якому ділиться на дрібні гілки. Від язикової артерії відходять дрібні гілки, що постачають кров’ю внутрішню поверхню підборід- кового відділу нижньої щелепи. При обширному уражен­ні язика чи пошкодженні язикової артерії виникає сильна кровотеча, яку слід зупинити шляхом перев’язки язико­вої артерії в пироговському трикутнику чи, що більш швидко, перев’язкою зовнішньої сонної артерії.

Мал. 4. Зовнішня і внутрішня сонні артерії і їх гілки. Вилич­на дуга, зовнішня стінка очниці і частина нижньої щелепи видалені, канал нижньої щелепи частково розкритий:

1 - орбітальні гілки; 2 - підорбітальна артерія; 3 - верхні пе­редні альвеолярні артерії; 4 - щічна артерія; 5 - підборідкова артерія; 8 - жувальна артерія; 9 - зовнішня сонна артерія; 10 - підборідково-під’язикова гілка; 11 - внутрішня сонна артерія;

12 - груднино-ключично-соскоподібна артерія; 13 - потилична артерія; 14 - задня вушна артерія; 15 - глибока вушна арте­рія; 16 - передня барабанна артерія; 17 - поверхнева скронева артерія; 18 - додаткова менінгіальна гілка; 19 - середня менін- гіальна артерія; 20, 21 - крилоподібні гілки; 22, 23 - глибока скронева артерія; 24 - скроневий м’яз; 25 - лицева артерія; 26 - язикова артерія,

Лицева артерія відходить від зовнішньої сонної артерії вище язикової артерії і направляється вперед з внутріш­нього боку тіла нижньої щелепи. На рівні переднього краю прикріплення жувального м’яза до нижньої щелепи ли­цева артерія перегинається через нижній край щелепи

назовні і направляється в товщу м’яких тканин, розгалу­жується в м’яких тканинах, носі, підборідній ділянці, щоці. Передній край жувального м’яза в місці прикріплення до нижньої щелепи є орієнтиром для перев’язки лицевої артерії при показах, зокрема при операціях Ванаха.

По середній лінії гілки лицевої артерії однієї сторони широко анастомозують з аналогічними гілками проти­лежної сторони.

Найбільш великий артеріальний стовбур щелепно-ли­цевої ділянки - верхньощелепна артерія. Разом з повер­хневою скроневою артерією вони є кінцевими гілками зо­внішньої сонної артерії. Верхньощелепна артерія починається на рівні суглобового відростка нижньої ще­лепи і проходить з внутрішньої його сторони до верхньої щелепи. Тому хірургічні маніпуляції в ділянці шийки та суглобового відростка нижньої щелепи повинні проводи­тися обережно, щоб не пошкодити верхньощелепної ар­терії, перев’язку якої при цих операціях в самій рані часто виконати неможливо. У випадку пошкодження верхньо­щелепної артерії потрібно, не вагаючись, перев’язати зовнішню сонну артерію.

На рівні скронево-нижньощелепного суглоба від сон­ної артерії відходить нижньоальвеолярна артерія, яка направляється вперед і вниз, входить в нижньощелепний канал через нижньощелепний отвір. Через підборідний отвір виходить основний стовбур нижньоальвеолярної артерії, яка, розпадаючись на дрібні гілки, забезпечує кров’ю м’які тканини підборіддя. Більш дрібні гілки аль­веолярної артерії проходять в підборідній ділянці ниж­ньої щелепи, забезпечують кров’ю фронтальні зуби і ана- стомозують з аналогічними гілками протилежного боку. Нижньоальвеолярна артерія заходить в канал нижньої щелепи, віддає дентальні гілки молярам і премолярам. Необхідно пам’ятати, що гілка та тіло нижньої щелепи забезпечуються кров’ю, яка надходить різними судина­ми. Це досить важливо при діагностуванні деяких захво­рювань, зокрема остеомієліту.

Головний стовбур верхньощелепної артерії підходить до ділянки крилоподібної ямки, віддає декілька гілок.

В ділянці верхньої щелепи верхньощелепна артерія віддає гілки, які забезпечують кров’ю альвеолярний від­росток і зуби, а її кінцева гілка проходить під дном очни­ці, віддає гілки у верхньощелепну (гайморову) пазуху і виходить з кісткового каналу через підочний отвір, роз­галужуючись на кінцеві артерії, які забезпечують кров’ю м’які тканини щоки. Верхньощелепна артерія фактично є головним артеріальним стовбуром, який забезпечує крово­постачання майже всіх відділів і органів щелепно-лице­вої ділянки. Друга кінцева гілка зовнішньої сонної артерії (поверхнева скронева артерія) за допомогою багаточис- ленних гілок кровопостачає навколовушну та скроневу ділянки.

Сучасні методи прижиттєвого вивчення артеріальної системи за допомогою контрастної артеріографії дозво­ляють на основі аналізу характеру артерій, артеріол, їх розміщення і кровонаповнення визначити наявність пато­логічних процесів (пухлин) задовго до появи клінічних ознак та симптомів.

Венозна система щелепно-лицевої ділянки, по суті, повторює систему артеріальних судин. Кінцевою веноз­ною судиною, що збирає кров з щелепно-лицевої ділян-

М ал. 5. Вени щелепно-лицевого відділу:

1. - носолобна вена; 2 - крайова вена; 3 - лицева вена; 4 - підпідборідкова вена; 5 - лицева вена; 6 - внутрішня яремна вена; 7 - позадунижньощелепна вена; 8 - поверхнева скронева вена; 9 - крилопіднебінне сплетення; 10 - нижня очна вена;

2. - печеристий синус; 12 - верхня очна вена; 13 - сполучення верхньої очної вени з крилопіднебінним сплетенням.

ки, є лицева вена. Після злиття з задньонижньощелеп- ною веною лицева вена впадає у внутрішню яремну вену.

Тісний зв’язок венозної системи щелепно-лицевої ді­лянки з крилоподібним сплетенням, а останнього через середні вени твердої мозкової оболонки - з печеристим синусом твердої мозкової оболонки, при розвитку запаль­них процесів може обумовити найважчі ускладнення у вигляді тромбозу печеристого синуса з дуже небезпеч­ним для життя хворого прогнозом. Тому вказані особли­вості топографії венозної системи враховують при аналізі стану хворого і виборі тактики лікаря у випадках розви­тку запальних процесів щелепно-лицевої ділянки.