Лекція 13.

ТЕМА : Договори азартної гри.

Навчальна мета:

Час: 80 хв.

Метод: Лекція.

Місце : Навчальна аудиторія.

Навчальні питання:

1. 10 хв.

2. 10 хв.

3. 10 хв.

4. 20 хв.

5. 20 хв.

6. Заключна частина - 10 хв. ( підсумок лекції, відповіді на запитання студентів ).

Матеріально – технічне забезпечення : нормативні документи.

Джерела та література:

ПЛАН.

1. Поняття та види договорів азартної гри.

2. Договір азартної гри.

3. Договір парі.

4. Договір лотереї.

5. Договір розіграшу.

1. Поняття та види договорів азартної гри

Поняття договорів азартної гри. Необхідність задово­лення всезростаючого попиту фізичних осіб на різного роду азартні ігри викликала інтенсивний розвиток діяльності в сфері грального бізнесу, що вимагає встановлення цивіль­но-правових засад зазначених відносин. Договори азартної гри виступають визначальним ланцюгом правовідносин, пов'язаних з організацією і проведенням гри та парі, лоте­реї, розіграшу. Такі договори є типовою формою правочинів ігрового ризику та окремими договорами, що опосе­редковують відносини азартної гри, визначають місце зобов'язань ігрового ризику в системі алеаторних правовід­носин.

За законодавством України азартною грою визнається «гра, участь у якій дає змогу набувати гроші, інше майно або майнові права, результат якої визначається діями, ціл­ком або частково заснованими на випадку, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки (зокрема, ігри в букме­керских конторах, на іподромах та інших видах тоталіза­тора)»¹.

Зобов'язання азартної гри є договірним правовідношенням, сторони якого зобов'язуються вчинити дії з організації і проведення заснованої на принципі випадковості гри з метою отримання призу (виграшу), умовами участі в якій є внесення гравцем ставки, а невизначена подія виступає умовою правочину ..., заради настання/ненастання якої ук­ладається такий правочин².

В доктрині цивільного права зазвичай виділяють такі ознаки зобов'язань з азартної гри: 1) особливий ризик, який виникає з гри (алеаторний обов'язковий ризик); 2) формування призового фонду гри її учасниками шляхом об'єднання внесків гравців для їх наступного не­рівномірного розподілу¹; 3) учасниками або стороною договорів гри та парі є її організатор, якщо інше не передбачено правилами гри або за­коном; 4) спрямованість узгодженої волі учасників гри поставити себе в залежність від випадку з метою отримання задоволення від процесу гри та майнової вигоди від виграшу².

Правова природа договорів азартної гри. Зобов'язання з гри та парі відносяться до групи договорів, «для яких розподіл ризику між сторона­ми становить їх мету і які з цієї причини називаються ризиковими, або, інакше, алеаторними (аіеа — «гра в кістки»)»³. Смисл таких договорів полягає в тому, що вони, «будучи оплатними, конструюються гак, що обсяг зустрічного задоволення, що залежить від однієї із сторін, зали­шається невідомим, поки не настане обставина, покликана її остаточно визначити»⁴.

Зобов'язальне правовідношення з азартної гри виникає лише за на­явності всіх наведених вище ознак (властивостей) поняття азартної гри, що в цілому зумовлені особливостями мети та умовами зустрічного на­дання при здійсненні цього правочину.

Договори азартної гри відносяться до ризикових (алеаторних) правочинів, позбавлених позовного захисту внаслідок того, що ніхто із законодавців не схвалював моральних позицій, що в якості підстав для збагачення містили азарт, пристрасть, примху, впертість чи інше, що майже в усіх державах вважалось гріхом. І в грі, і в парі ризик, продиктований цими почуттями, носить обов'язковий характер і є невід'ємним атрибутом даних угод, їх основною каузою, затьмарюючи собою іноді навіть бажання виграша або підтвердження своєї правоти в парі.

Зобов'язання з азартної гри позбавлене санкції, оскільки засновані на подібних зобов'язаннях вимоги фізичних та юридичних осіб не під­лягають судовому захисту в силу прямої вказівки закону та/або загаль­них положень щодо обов'язку додержання моральних засад суспільства (ч. 4 ст. 13 ЦК України), а також загальних положень щодо справедли­вості та добросовісності.

Не підлягають судовому захисту не лише вимоги, що прямо випли­вають з угод гри та парі, але й всі вимоги, пов'язані з ними.

Традиційно наведене положення стосується ситуації, коли в особи, що програла в грі або парі, відсутні готівкові кошти для виплати суми, належній стороні, що виграла.

Водночас у прямо визначених законом випадках зобов'язання з гри та парі можуть визнаватися цивільними зобов'язаннями, підставою яких виступають повноцінні правочини, вимоги за якими підлягають судовому захисту.

Відсутність права на судовий захист зазначених натуральних зобов'я­зань не є абсолютним, оскільки в прямо визначених законом випадках допускається надання судового захисту за такими зобов'язаннями учас­никам, що визнані більш слабкою стороною. Зокрема, судовий захист має надаватися зобов'язанням з гри та парі, які виникли з договорів, укладених за участю ліцензованого організатора гри та парі. При цьому подібні договори визнаються дійсними правочинами за умови дотри­мання їх учасниками загальних вимог закону щодо вчинення договору (статті 215—236 ЦК України).

Відсутність ліцензованого організатора серед сторін договорів гри та парі тягне за собою наслідки натурального зобов'язання. У зв'язку з цим вимоги з договорів гри та парі, укладених одноразово (несистема­тично) без участі ліцензованого організатора або учасника гри, мають визнаватися позбавленими судового захисту.

Інші обмеження здійснення зазначених правочинів припустимі лише в силу прямої вказівки закону.

Класифікація договорів азартної гри. Договори азартної гри являють собою однорідну групу договорів, до якої зазвичай відносять чотири види договорів — азартної гри, парі, лотереї, розіграшу.

Положення про договір гри мають визнаватися загальнородовою ка­тегорією, яка виконує роль загальних положень всієї системи видів до­говорів ігрового ризику. Такий договір є складовою типу договорів з надання послуг і видом алеаторних правочинів, як наслідок, притаман­них їм специфіки предмета договорів, характеру зустрічного надання і статусу виконавців (послугонадавачів).