6. Особливості управління цінними паперами

Цивільний кодекс України в окремій нормі (ст. 1045 ЦК) закріплює правило, що особливості управління цінними паперами встановлюються законом. Передача в управління цінних паперів має певні особливості, зумовлені їх подвійною правовою природою, що знайшло відображення в існуванні прав на цінні папери і прав з цінних паперів.

Поняття управління цінними паперами в законодавстві визначаєть­ся через категорію «діяльність з управління цінними паперами».

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. діяльністю з управління цінними паперами визнає діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за вина­городу протягом визначеного строку на підставі договору про управлін­ня переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, при­значеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в про­цесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах, визначених ним третіх осіб (ч. 5 ст. 17 Закону).

Цей вид діяльності здійснюється на підставі договору управління цін­ними паперами, на який поширюються положення глави 70 ЦК України, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними законами.

Сума договору про управління цінними паперами з одним клієн­том—фізичною особою не може бути меншою від суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Договір про управління цінними паперами не може укладатися тор­говцем цінними паперами з компанією з управління активами.

Сторонами цього договору є установник (юридична особа, фізична особа) та управитель (торговець цінними паперами).

Торговець цінними паперами здійснює управління цінними папера­ми відповідно до вимог Цивільного кодексу України, зазначеного Зако­ну, інших законів, нормативно-правових актів Державної комісії з цін­них паперів і фондового ринку.

Управителем цінних паперів повинен бути професійний учасник ринку цінних паперів, тобто юридична особа, яка здійснює певний вид (види) професійної діяльності на ринку цінних паперів на підставі отри­маної ліцензії. Рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 14 березня 2001 р. № 60 були затверджені Ліцензійні умови здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, які встанов­люють спеціальні вимоги, обов'язкові для виконання при здійсненні професійної діяльності на ринку цінних паперів і для отримання ліцензії. Додатково передбачена сертифікація осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами в Україні (затверджені рішенням Держав­ної комісії з цінних паперів і фондового ринку 29 червня 1998 р. № 93).

Ліцензованим видом професійної діяльності є діяльність з управлін­ня іпотечним покриттям. (Див.: Рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України «Про затвердження порядку та умов видачі ліцензії на здійснення діяльності з управління іпотечним покрит­тям та її анулювання» від 9 жовтня 2007 р. № 2009). Ліцензію на здійс­нення такої діяльності має право отримати небанківська фінансова ус­танова, створена згідно із законодавством України та включена в реєстр фінансових установ. Установчі документи таких управителів повинні передбачати такий вид діяльності, як управління іпотечним покриттям.

Правозастосовна практика сформувала правовідносини, суміжні з управлінням цінними паперами. У цьому зв'язку заслуговує на увагу пропозиція про доцільність поширення положень законодавства про управителів на діяльність інвестиційного консультанта. У доктрині ін­вестиційним консультантом визнається особа, що не володіє цінними паперами, але здійснює ініціювання прийняття рішень про вкладення цінних паперів в об'єкти інвестування.

В управління можуть передаватися цінні папери та/або кошти ін­вестування. В управління можуть передаватися цінні папери, які допус­кають здійснення особою—невласником від свого імені повноважень управління та зберігання, або управління, зберігання та розпорядження такими цінними паперами. Не можуть передаватися в управління чеки, депозитні та ощадні сертифікати, ощадні книжки на пред'явника, складські свідоцтва і товаро-розпорядчі документи, за винятком їх на­ступного інвестування або одночасної передачі з іншими цінними папе­рами чи майном, які є припустимими об'єктами управління.

Кошти інвестування — це грошові кошти, прийняті в управління за умови їх наступного інвестування в цінні папери, а в передбачених за конодавством випадках — інше майно, що знаходиться в управлінні. Коштами інвестування вважаються також грошові кошти, які управи­тель отримає в результаті стягнення їх з боржника установника управ­ління. У договір управління коштами інвестування обов'язково вклю­чається інвестиційна декларація управителя, в якій відображаються на­прями і способи інвестування грошових коштів установника, цілі інвестування, відомості про структуру активів, яку управитель збираєть­ся підтримувати протягом терміну управління.

Передані в управління цінні папери враховуються на рахунках у цін­них паперах (депо) в депозитарії, а кошти інвестування перераховують­ся на рахунок управління. На рахунок управління надходять усі кошти, отримані в результаті здійснення управління, а на рахунок депо — цінні папери.

Згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах зберігач відкриває на ім'я управителя рахунок у цінних паперах, вказуючи, що рахунок відкритий для управителя, для обліку цінних паперів, що нале­жать йому на праві довірчої власності, а також обмеження щодо цих цінних паперів.

Рахунок управління відкривається на умовах, визначених договором управління, на ім'я управителя, в якому обов'язково зазначається, що його володілець (розпорядник) є управителем. Управитель має право здійснювати розпорядження рахунком управління відповідно до умов договору управління.

При передачі в управління цінних паперів може бути передбачено об'єднання цінних паперів у фонди спільного (колективного) інвесту­вання, які формуються за рахунок цінних паперів, переданих в управ­ління різними особами.

Управління цінними паперами при спільному (колективному) ін­вестуванні здійснюється шляхом випуску і розміщення (інвестиційних) сертифікатів (іпотечних, фонду операцій нерухомості тощо), результати інвестування яких враховуються на рахунку управління управителя.

Сертифікат є різновидом боргових цінних паперів, що засвідчує право власника цього сертифіката на отримання частки майна (чистих активів фонду операцій нерухомості, у платежах за іпотечними актива­ми тощо) у грошовій формі після закінчення строку, на який був ство­рений відповідний фонд, або після настання строку виконання зобов'я­зань за договорами про іпотечний кредит, та право вимагати дотриман­ня обмежень прав довірчої власності управителем.

Порядок випуску, розміщення, умов виплати доходу та обліку інвес­тиційних сертифікатів регулюються законами та нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України.