3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

ІМЕНІ КОРОЛЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Кафедра цивільного права і процесу

Опорний конспект лекцій з курсу

«Договірне право України»

м. Івано-Франківськ

2010 р.

Укладач: завідувач кафедри «Цивільного права і процесу», к.ю.н. Турчак І.О.

Затверджено на засіданні кафедри

«Цивільного права і процесу»

«__» ___________ 2010 р.

Протокол №__

ЗМІСТ

ЛЕКЦІЯ 1 Класифікація цивільно-правових договорів………………..……4

ЛЕКЦІЯ 2 Інтегровані та нетипові договори………………………….……..61

ЛЕКЦІЯ 3 Особливості публічно-правових договорів……………………...96

ЛЕКЦІЯ 4 Загальні правові засади захисту цивільних прав та інтересів…………………………………………………………………………..116

ЛЕКЦІЯ 5 Загальні засади договірної відповідальності……………..……177

ЛЕКЦІЯ 6 Третейська угода………………………………………………..…204

ЛЕКЦІЯ 7 Агентський договір………………………………………………219

ЛЕКЦІЯ 8 Договір управління майном…………………………………….230

ЛЕКЦІЯ 9 Договір факторингу………………………………………………279

ЛЕКЦІЯ 10 Договори на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності…………………………………………………….283

ЛЕКЦІЯ 11 Договір комерційної концесії………………………………….305

ЛЕКЦІЯ 12 Зобов’язання по спільній діяльності. Договір спільної діяльності………………………………………………………………………..332

ЛЕКЦІЯ 13 Договори азартної гри………………………………………….351

ЛЕКЦІЯ 14 Договір про надання медичних послуг………………………370

ЛЕКЦІЯ 15 Договір про конфіденційність…………………………………404

ЛЕКЦІЯ 16 Договір про надання інформаційних послуг………………...417

ЛЕКЦІЯ 17 Шлюбний договір……………………………………………….428

ЛЕКЦІЯ 18 Спадковий договір……………………………………………....456

Лекція 1.

ТЕМА : Класифікація цивільно-правових договорів.

Навчальна мета:

Час: 80 хв.

Метод: Лекція.

Місце : Навчальна аудиторія.

Навчальні питання:

1. 25 хв.

2. 25 хв.

3. 20 хв.

4. Заключна частина - 10 хв. ( підсумок лекції, відповіді на запитання студентів ).

Матеріально – технічне забезпечення : нормативні документи.

Джерела та література:

ПЛАН.

1. Поняття і принципи класифікації цивільно-правових договорів та їх класифікаційні утворення.

2. Класифікації договорів за їх окремими властивостями.

3. Класифікації договорів за універсальним критерієм поділу.

1. Поняття і принципи класифікації цивільно-правових договорів та їх класифікаційні утворення (форми)

Поняття і принципи класифікації цивільно-правових договорів.

Договірне право регулює різноманітні й динаміч­ні відносини економічного обороту, цивільні права та обов'язки, які виникають у результаті цілеспрямованих, заснованих на домовленості, правомірних дій осіб та ін­ших суб'єктів цивільного права. Цивільно-правові до­говори мають надзвичайно широку сферу застосування, оскільки регулюють майнові й частину особистих немайнових відносин у будь-яких сферах їхньої діяльності приватного характеру.

У ході вивчення всієї різноманітності договорів важ­ливого практичного значення набуває їх класифікація, тобто поділ договорів на певні види, інші класифікацій­ні утворення (типи, підтипи, підвиди тощо). Крім того, вдало проведена класифікація дозволяє сформулю­вати низку загальних положень щодо всіх договорів тієї чи іншої групи, що значно спрощує їх застосування.

Встановлення критеріїв класифікації договорів допомагає також при кваліфікації договірних правовідносин у практичній діяльності судів та інших суб'єктів правозастосування.

Будь-яка класифікація цивільно-правових договорів передбачає їх поділ на однорідні класифікаційні утворення (рід, тип, види тощо) за тим чи іншим критерієм. Ключовим елементом при побудові всієї класифікації договорів виступає розробка наукового критерію тако­го поділу. Для класифікації договорів у доктрині цивільного права традиційно застосовуються два способи — дихотомії та направле­ності зобов'язання, яке породжується договором.

Дихотомічний спосіб класифікації договорів передбачає мож­ливість їх поділу за всіма тими підставами, за якими проводиться поділ на види правочинів у цілому і грунтується на виділенні пев­ного дихотомічного (тобто поділ на два протилежні за значенням елементи) критерію поділу (зокрема, оплатні-безоплатні, абстрактні-каузальні, умовні-безумовні, неоспорювані-оспорювані, розпорядчі-зобов'язальні, алеаторні-комутативні, комерційні-фідуціарні, строкові-безстрокові, планові-непланові,загальноцивільні-господар-ські, підприємницькі-споживчі тощо).

Інший принциповий спосіб класифікації договорів використо­вує як свою підставу ознаку направленості зобов'язання, яке пород­жується договором. Подібну ознаку в літературі інколи називають «принципом результату» («направленості результату») або ознакою мети договору.

Цей спосіб класифікації договорів, який займає вирішальне зна­чення як у теоретичному, так і в практичному плані, визначає сис­тему договірного права, зокрема систему (послідовність) розташу­вання договірних інститутів у ЦК.

ЦК України класифікує договори за їх юридичною направленістю (юридичним змістом) і розміщує їх у такій послідовності: 1) договори, направлені на передачу майна у власність або інше речове право (гла­ви 54—57); 2) договори, направлені на передачу майна в користування (глави 58—60); 3) договори, направлені на встановлення зобов'язань із виконання робіт (глави 61—62); 4) договори, направлені на вста­новлення зобов'язань із надання фактичних послуг (глави 67, 71—74); 5) договори, направлені на встановлення зобов'язань з вчинення юри­дичних і фактичних послуг (глави 68—70); 6) договори, направлені на реалізацію виключних прав (глави 75—76); 7) договори, направлені па встановлення зобов'язань з надання фінансових послуг (глави 67, 71—74); 8) договори, направлені на досягнення спільної мети —• про­стого товариства (гл. 77); 9) договір стосовно розпорядження майном на випадок смерті — спадковий договір (гл. 90).

Характерно те, що в рамках кожного із зазначених вище типів договорів формується певна група (підтип) договорів (купівлі-продажу, майнового найму, підряду, надання послуг, спільної діяль­ності тощо), у межах яких виділяються окремі види договорів.

В даній класифікації порушено єдність підстави, а тому така система не може вважатися у ионному розумінні науковою. Крім того, низка договорів (поступки вимоги, переводу боргу, застави, неустойки, поруки, про надання банківської гарантії, попередні, організаційні тощо) в неї просто не вписується.

Отже, категорія «тип» має застосовуватися для позначення най­більш повної за обсягом групи договорів, які мають ідентичну на­правленість.

Складовими елементами категорії «тип» виступають менші за обсягом класифікаційні утворення — підтип, вид та підвид.

Рід — це найбільш загальна категорія, якій відповідає сам до­говір як унікальний регулятор відносин, що ґрунтуються на волеви­явленні їх учасників.

Отже, вся піраміда системи договорів може бути представлена таким чином: рід, тип, підтип, вид, підвид.

Змістовна характеристика типу, як й інших форм класифікації, зумовлена притаманними договору ознаками, сутність яких полягає у визнанні договору різновидом юридично обов'язкового правовідношення, спрямованого на настання правових наслідків.

Найближчою за обсягом формою класифікації договорів є вид договору. В ЦК України видам договорів присвячені, як правило, окремі глави. Наприклад, самостійними видами договорів виступа­ють: купівля-продаж, оренда, підряд, доручення тощо.

Нарешті, третю форму класифікації становлять групи договорів, які формують підвид. Підвидом договорів є договори, які відрізня­ються особливостями, що не мають істотного значення для визна­чення правової природи договору в цілому. В ЦК України підвидам договорів присвячені переважно окремі параграфи в главах. Наприк­лад, роздрібна купівля-продаж — підвид купівлі-продажу, лізинг — підвид оренди тощо.

Наведена вище тричленна структура класифікації договорів дає можливість із достатньою мірою вичерпності провести юридичну характеристику відповідного договору. Наприклад, характеристика договору роздрібної торгівлі може проводитися таким чином: рід — договір; тип — договір, направлений на передачу речей у власність; вид — купівля-продаж; підвид — роздрібна торгівля.