1.4. Тести

1.4.1. До адміністративних методів державного регулювання цін відносять:

1. насичення ринку споживчими товарами;

2. систему кредитування підприємств;

3. установлення регульованих цін;

4. правильної відповіді немає.

1.4.2. Нецінова конкуренція дієва у випадку:

1. зміни ціни даного товару;

2. зміни цін товарів-замінників;

3. підвищення якості товару;

4. зміни законодавчої бази.

1.4.3. Умови постачання товарів відбивають такі ціни:

1. закупівельні;

2. франко;

3. роздрібні;

4. договірні.

1.4.4. Залежно від ступеня вільності ціноутворення ціни можуть бути:

1. незмінні;

2. динамічні;

3. порівняні;

4. правильної відповіді немає.

1.4.5. До економічних методів державного регулювання цін відносять:

а) встановлення фіксованих цін;

б) установлення дотацій виробникам окремих видів товарів і послуг;

в) установлення регульованих цін;

г) правильної відповіді немає.

1.4.6. Імовірно, що причиною зменшення цін на товари є:

а) збільшення податків на виробника;

б) збільшення споживчих доходів;

в) зменшення цін на виробничі ресурси;

г) спад цін на взаємодоповнюючі товари.

1.4.7. Якщо попит і пропозиція на товар збільшуються, то:

1. ціни збільшуються;

2. рівноважні обсяги збільшуються;

3. рівноважні обсяги зменшуються;

4. ціна не змінюється.

1.4.8. Збільшення доходів покупців приводить до:

1. збільшення попиту на товар;

2. зміни обсягу попиту на товар;

3. зменшення попиту на товар;

4. зміни попиту на товар

1.4.9. Еластичність попиту за ціною – це:

1. показник, який характеризує обсяг попиту;

2. збільшення кількості проданих товарів за рахунок зменшення цін на них;

3. залежність попиту від пропозиції;

4. показник залежності обсягів продаж від зміни ціни.

1.4.10. Зміна попиту і зміна обсягу попиту різняться тим, що:

1. зміна попиту складається із суми зміни попиту;

2. зміна обсягу попиту виникає внаслідок зміни нецінових факторів;

3. зміна попиту – це зсув лінії попиту або зміна її виду, а зміна обсягу попиту – це рух по лінії попиту;

4. зміна попиту – це рух по лінії попиту, а зміна обсягу попиту – це зсув лінії попиту або зміна її виду.

Розділ 2 Методи дослідження кон’юнктури і динаміки цін

2.1. Методичні поради до теоретичного вивчення теми

Рівень цін – узагальнюючий показник , який характеризує стан цін за певний проміжок часу, на визначеній території за сукупністю товарів і товарних видів із близькими товарними якостями.

Рівні цін можуть бути індивідуальними, середніми та узагальнюючими.

Індивідуальний рівень цін – це сума грошей, яка виплачується за одиницю товару.

Для сукупності однорідних товарів на основі індивідуальних цін роз-раховується середній рівень цін, який буде являти собою узагальнюючу характеристику для цієї товарної групи. Вибір формули розрахунку середньої ціни залежить від розміру наявної додаткової інформації. Використовуються такі середні ціни:

Середня хронологічна ціна визначається за наступною формулою:

, (2.1)

де n – кількість місяців у періоді , який аналізується.

Така ціна використовується в тому випадку, коли моменти реєстрації цін рівновіддалені один від одного (наприклад, фіксовані ціни на початок кожного місяця). Використовується в основному при розрахунках середніх цін за квартал, рік. У цій формулі кількість спостережень повинна бути на одно більшою, ніж кількість періодів (для визначення ціни за квартал необхідно 4 спостереження).

Середня хронологічно зважена визначається за такою формулою:

, (2.2)

де – середня ціна за період;

– кількість місяців (днів) у періодах, що розглядаються.

Формула використовується у тих випадках, коли дати реєстрації цін розташовані нерівномірно.

Середня арифметично зважена ціна розраховується за формулою 3.2:

, (2.3)

де q – кількість проданих товарів у натуральних одиницях вимірювання.

Середня арифметично зважена ціна використовується у тому випадку, коли реєструється кількість проданих товарів або відсоткове співвідношення кількості проданих товарів.

Середня гармонічно зважена ціна визначається за такою формулою:

, (2.4)

де PQ – товарообіг у грошовому вираженні.

Середня гармонічно зважена ціна використовується в тому випадку, коли відомі товарообіги у грошовій формі, що відповідають різним рівням цін, тобто як ваги використовується вартісний показник (або кількість днів торгівлі, якщо щоденний товарообіг незмінний).

Якщо аналізуються ціни на однорідні товари, тоді середні ціни мають сенс. У випадку неоднорідних товарів для аналізу використовують індекси.

Індекси на один вид товару порівнюють за допомогою індивідуального (однотоварного) індексу цін:

, (2.5)

де – ціна i-го товару в базисному періоді;

– ціна i-го товару в звітному періоді.

Основною формулою індексу цін для сукупності різнорідних товарів є агрегатний індекс. Несумісність елементів сукупності товарів переборюється шляхом зважування кожної ціни за кількістю проданих товарів. Сума добутків цін товарів на їх кількість становить товарообіг сукупності товарів. Щоб виявити безпосередню зміну цін, необхідно зафіксувати показники кількості на одному із рівнів:

– базисного періоду часу (формула Ласпейреса)

, або ; (2.6)

– поточного періоду часу (формула Пааше)

, або . (2.7)

Виникнення різних модифікацій формул Ласпейреса і Пааше (авторів) пояснюється обмеженими можливостями реєстрації цін. Різниця числових значень індексів Ласпейреса і Пааше пояснюється трьома факторами:

– варіаціями індивідуальних індексів цін (меншою мірою);

– варіаціями обсягів продажу (більшою мірою);

– коефіцієнтом кореляції між цими індексами.

Ця різниця може бути суттєвою.

Порівняння результатів підрахунку індексів за формулами Ласпейреса і Пааше показує їх відмінність за розміром унаслідок того, що у першому випадку порівнюються ціни за структурою базисного періоду, а в другому – за структурою поточного періоду. Оскільки різний економічний зміст цих індексів, то різний і їх розмір. Були спроби зменшити ці відмінності, наприклад, індекс Фішера – середнє геометричне індексів Ласпейреса і Пааше:

. (2.8)

Цей індекс ураховує не тільки набір товарів базисного періоду за цінами поточного, а й набір товарів поточного періоду за цінами базисного. Використовується він у випадку труднощів із вибором вагів або значної зміни структури вагів.

Фондові індекси являють собою числа, які характеризують рівень і динаміку цін на акції компаній, що включені в індексний список на визначений термін.

Найдавнішим і найвідомішим індексом цін акцій є індекс Доу-Джонса. Суть цього індексу – проста середня арифметична цін акцій, які продані на біржі, тобто це індекс, що виражає середній рівень цін:

, (2.9)

де – ціна акцій i-ої компанії (фірми);

n – кількість компаній;

k – коефіцієнт-дільник (для забезпечення порівнянності при дробленні компаніями своїх акцій).

Індекс розраховується у грошовому обчисленні.

Широковідомим є й інший американський індекс Стандарт енд Пурз (Standart and Poor’s). При розрахунку його використовується принцип рівновиваженості цін по числу проданих акцій:

, (2.10)

де , – котирувальні ціни акцій у базисному і поточному періодах;

, – обсяги продажу акцій у базисному та поточному періодах.

Англійський індекс Файненшел Таймс (Financial Times) розраховується як середня геометрична із рівновиважених темпів зростання курсів акцій. Таким чином, цей індекс відображає не рівень цін, а їх зміну, і у кон’юнктурній статистиці він вважається одним із найбільш чутливих індикаторів фондового ринку:

, (2.11)

де , – ціни акцій i-ої компанії поточного періоду і попереднього.