Глава держави та його статус в сучасних країнах

Обирається в порядку, який залежить від прийнятої форми державного правління:

у президентських республіках (США, Бразилія) і країнах із змішаною республіканською формою правління (Франція, Росія, Польща) обирається шляхом проведення прямих загальних виборів (за винятком США); у парламентських республіках – непрямі багатоступінчасті вибори (ФРН, Італія, Чехія)

Має більш високий віковий ценз, ніж для пасивного виборчого права на парламентських виборах: 35 років – Австралія, Ірландія, Іспанія, Португалія, більшість країн Центральної та Східної Європи, США та інші президентські республіки; 40 років – Болгарія, Греція, Естонія, Латвія, Литва, Туреччина, Чехія, ФРН; 50 років – Італія; 23 роки – Франція

Строк повноважень варіюється звичайно від 4 до 7 років; 4 роки – Ісландія, Молдова, Росія, Румунія, Угорщина, США; 5 років – Греція, Індія, Кіпр, Португалія, ФРН, більшість країн Центральної та Східної Європи і країни, що утворилися після розпаду СРСР; 6 років – Австралія, Мексика, Фінляндія; в Латвії – 3 роки. У багатьох країнах, що розвиваються, конкретні особи проголошувалися безстроковими або довічними президентами

Конституції багатьох держав встановлюють обмеження на переобрання президентів: один строк – Мексика; тільки два строки – Ірландія, США і багато інших країн; два строки і можливість ще балотуватися після перерви – Австралія, ФРН, більшість країн Центральної та Східної Європи

Можливість дострокового закінчення повноважень внаслідок смерті, недієздатності, добровільної відставки, імпічменту, референдуму

У деяких парламентських республіках і республіках зі змішаною формою правління утворюються спеціальні органи, які покликані сприяти реалізації президентами своїх повноважень: державна рада – в Ірландії і Португалії, рада республіки – в Греції. Таким чином у цих країнах виникає дуалізм влади

Структура урядів

• У багатьох країнах до складу уряду входять усі політичні керівники міністерств і відомств із загальнонаціональною компетенцією

• В англомовних і деяких інших країнах до складу кабінету входять керівники лише найважливіших міністерств та відомств

• До складу урядів можуть входити міністри без портфелів для вирішення питань, зумовлених конкретною політичною ситуацією

• Ключова роль в уряді належить прем`єр-міністру, він не тільки визначає склад уряду, а звичайно вирішує питання його внутрішньої структури та організації, керує засіданнями і в багатьох випадках підміняє його

• В основних законах більшості країн нічого не сказано про структуру і чисельний склад урядів. Як правило, номінальна чисельність його складу рідко перевищує 20 осіб, однак до уряду нерідко офіційно не входять глави відомств (бюро, агентств), чия компетенція нічим не поступається функціям міністерств

• Міністерства, керівники яких, як правило, входять до складу урядів, розподіляються на: функціональні (внутрішніх та закордонних справ, оборони, економіки, фінансів, юстиції) та галузеві (транспорту, сільського господарства, охорони здоров`я, екології, житлового будівництва, освіти і науки, у справах сім`ї і молоді та ін.)

• При урядах і його главах для виконання координаційних адміністративних або політичних функцій створюються міжміністерські органи (таємні ради, постійні і тимчасові комітети тощо). Їх склад затверджує, а нерідко й очолює прем`єр-міністр

• У парламентських і президентсько-парламентських республіках уряди здійснюють окремі законодавчі функції (делегованого законодавства). Цей принцип у багатьох країнах (наприклад, у Франції, Італії, Іспанії) закріплено у конституціях. Таке законодавство охоплює всі сфери життєдіяльності держави, крім бюджету, територіального устрою, прав людини

• У країнах з демократичним типом політичного режиму міністр є політичною фігурою, оскільки він визначає і реалізує конкретний напрямок політики уряду

• кадрові – затвердження кандидатур на ключові посади в урядовому апараті та адміністраціях на місцях

• внутрішньополітичні – дотримання прав і свобод людини, здійснення заходів щодо боротьби із злочинністю, підтримання належного стану обороноздатності і національної безпеки

• економічні – проведення фінансової, цінової, інвестиційної, зовнішньоекономічної, митної політики держави

• бюджетні – розробка проекту державного бюджету і звіту про його виконання

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Визначення поняття “державно-управлінські відносини”.

2. Класифікаційні ознаки та види державно-управлінських відносин.

3. Суб’єкт та об’єкт державного управління.

4. Закони управління та їх значимість.

5. Класифікація принципів державного управління.

6. Класифікація функцій державного управління.

7. Головні функції державного управління та їх характеристика.

8. Допоміжні функції державного управління, їх значення.

9. Аспекти правового регулювання державного управління.

10. Поняття “правове регулювання”.

11. Предмет правового регулювання та його елементи.

12. Методи правового регулювання та їх види.

13. Форми правового регулювання.

14. Основні аспекти законності.

15. Законність та її основні властивості.

16. Рівні забезпечення законності.

17. Умови досягнення раціональності в державному управлінні.

18. Взаємозв’язок елементів забезпечення законності.

19. Особливості свободи в державному управлінні.

20. Основні аспекти дисципліни в державному управлінні.

21. Вимоги до дисципліни в державному управлінні.

22. Відповідальність та фактори, що визначають її рівень.

23. Відповідальність органу державного управління.

24. Відповідальність посадової особи.

25. Стилі поведінки чиновників державного апарату кінця XIX та XX століть.

26. Відмінності між бюрократами адміністративного та політичного типів.

27. Основні елементи бюрократичної організації.

28. Характерні ознаки бюрократії.

29. Відмінності між бюрократією та бюрократизмом.

30. Джерела виникнення бюрократизму.

31. Прояви бюрократизму та його різновиди.

32. Наслідки бюрократизму за Паркінсоном.

33. Поняття “система” та її характеристики.

34. Ключові положення теорії систем.

35. Основні елементи системи управління.

36. Системний підхід до управління складними соціально-економічними системами та його основні принципи.

37. Взаємозв’язки між суб’єктом та об’єктом державного управління.

38. Органічна модель вирішення проблем людини в суспільстві.

39. Кібернетична формалізація системи управління.

40. Підходи до державного управління як великої та складної системи.

41. Етапи управління складним об’єктом.

42. Механізм самоорганізації системи.

43. Підходи до визначення поняття “управлінське рішення”.

44. Основні етапи процесу прийняття та реалізації управлінських рішень.

45. Фактори, що впливають на прийняття управлінських рішень.

46. Критерії вибору варіантів рішень.

47. Класифікація моделей прийняття рішень.

48. Деконцентрація та децентралізація в системі розподілу функцій щодо прийняття рішень в державному управлінні.

49. Загальні та конкретні методи оцінки ефективності державного управління.

50. Спеціальні критерії оцінки ефективності роботи органів державного управління.

51. Співвідношення понять «влада», «державна влада», «політична влада», «виконавча влада».

52. Структура державної влади в Україні.

53. Проблеми становлення державної влади в Україні.

54. Форми державного правління у світі, їх характерні ознаки.

55. Еволюція президентства в Україні.

56. Порядок обрання та вступу на посаду Президента України.

57. Функції Президента України.

58. Повноваження Президента України при формуванні органів державної влади.

59. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади.

60. Особливості статусу президента в зарубіжних країнах.

61. Реалізація конституційних повноважень Президента України в галузі нагороджень (Відзнаки Президента України).

62. Імпічмент Президента України.

63. Адміністрація Президента України: структура та функції.

64. Рада національної безпеки і оборони України: структура та функції.

65. Офіційні символи Президента України.

66. Процедура формування Кабінету Міністрів України.

67. Особливості конституційної структури урядів за рубежем.

68. Структура Кабінету Міністрів України.

69. Функції Кабінету Міністрів України, їх законодавче закріплення.

70. Повноваження Верховної Ради України при формуванні Кабінету Міністрів України

71. Форми конституційної відповідальності урядів за рубежем.

72. Форми парламентського контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України.

73. Центральні органи виконавчої влади: визначення поняття, види та функції.

74. Міністерства України: структура, функції.

75. Місцеві державні адміністрації: поняття, завдання, функції.

76. Функції голів місцевих державних адміністрацій.