Розділ1 Концептуальні основи сутності поняття етичні відносини в навчальному закладі

Увага до етичних стосунків у колективі обумовлена динамічними змінами в його економічній, політичній, соціальній сферах, пов’язаними з різноманіттям форм власності, що народжується в умовах економічної реформи, з новими видами колективної й індивідуальної праці, з різного роду асоціаціями, об’єднаннями, громадськими організації тощо. Етичні стосунки в колективах такого типу розвиваються суперечливо. Поряд зі зміцненням таких моральних якостей, як працездатність, працьовитість, відповідальність, дбайливе ставлення до власності розвиваються і антиподи – споживацька психологія, безсердечність у славлені один до одного, корпоративність тощо. У цих умовах зростає необхідність неухильного і послідовного втілення в життя принципів норм і моралі, підвищується значення таких якостей, як принциповість, чесність, скромність, порядність, вимогливість до себе й інших, милосердя та ін. Ці цінності, як і раніше, складають духовну основу взаємин особистості й суспільства, а значить і етичних стосунків людей.

Стратегічні напрямки розвиту освіти України, визначені Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття»),Законами «Про освіту», Національною доктриною розвитку освіти Україна передбачають передумову управління шляхом гуманізації та демократизації.

Щоб уміло керувати, треба бути не лише висококваліфікованим фахівцем і гарним організатором а й вихователем колективу, забеспечуючи доцільні етичні відносини в ньому. Саме єдність означених складових забезпечує успіх в управлінської діяльності керівника.

Не володіючи цими найважливішими якостями, керівник працює у стані постійного напруження, що викликає помилки суджень, за ними помилкові рішення і наступні складні ситуації, рішення яких вимагає величезної напруги сил, веде до втрати самовладання, зривів у стосунках з підлеглими, бюрократизму і замкнутості.

Будь яка трудова діяльність передбачає дотримання професійних етичних відносин.

Професійна етика – це розділ етики і складова частина системи етичних знань. Вона покликана давати теоретичне узагальнення суті трансформації загальних принципів в специфічні принципи, які відповідають умовам, уявам про професійний обов’язок, благо, добро і зло, справедливість, совість і честь та інші моральні цінності.

Професійна і службова етика є різновидами прикладної частини загальної етики. Їхня відмінність полягає лише у тому, що перша відповідає за особливі етичні норми, пов’язані з реалізацією професійного обов’язку, а службова етика відображє етичні норми регуляції моральних стосунків між людьми, що складаються у процесі будь – якої трудової діяльності. В етичних проблемах у сфері сучасного менеджменту допоможе розібратися монографія В Шепеля «Управленческая этика», в якій автор дає системний аналіз управлінської етики змісту, стуктири і форми як соціального явища, адаптованого до практичної діяльності керівника.

Службова етика є конкретним вираженням нових ідей, принципів і норм загальної теорії етики, спрямованих на регулювання взаємин між людьми в процесі конкретної трудової діяльності (між членами виробничого колективу, рядовими працівниками і керівниками, між виробничими колективами).

Етика (від греч. Ethos – звичай) - філософська наука, об’єктом вивчення якої є мораль. Етика як складова частина філософії виникла в стародавності. Термін «етика» був уведений давньогрецьким філософом Аристотелем у праці «Етика» для позначення навчання про моральність (чесноти), для опису зроблених якостей людської душі (помірність, мужність, справедливість).

Об’єктом вивчення етики є мораль. Мораль (віл лат.moralis – моральний, mores – вдачі) – це система норм і принципів, що виникають у потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (навчальною групою, соціальною групою, державою), спрямовані на регулювання поводження людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихованням силою суспільної думки.

Згодом у слові «етос» почало переважати інше значення: звичай, вдача, характер. З іншого боку моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «морально – трудове виховання», «моральна стійкість» людини – гвинтика.

Етику досить часто ототожнюють з культурою тому, що якщо брати поняття культура у вузькому значенні цього слова, то це набір етичних норм і правил, звичаїв і традицій. А для визначення цих явищ більш адекватним є поняття етика.

Етика в широкому розумінні цього слова – це «кодекс, збір правил спілкування людей, що сформовані багатьма поколіннями»; це набір або сукупність моральних принципів, які керують діями людини або групи людей.

Під етичною поведінкою слід розуміти сукупність вчинків і дій людей, які відповідають нормам моралі, свідомості чи порядку, що склалися в суспільстві або до яких воно прагне наблизитися.

«Управлінська етика – це система практичних знань і практичних рекомендацій, зорієнтованих на управлінську діяльність. Це образи кращого досвіду морального рішення конкретних управлінських проблем».

Важливою складовою управлінської етики організації, в тому числі навчального закладу є кодекс поведінки, що виражає старанність та відповідальність, повагу до своєї праці й гідність за свою роботу, співробітництво, повагу до старших і підлеглих, уважне ставлення до свого здоров’я.

У професійній етиці необхідно розрізняти два рівні:

Теоретичний, розглядає сутність . специфіку професійної моралі, її місце й роль у житті суспільства. Її стан, тенденції розвитку;

Нормативний, що концентрує в собі вивчення й відновлення практичних рекомендацій, конкретних моральних норм.

Керівник навчального закладу – це не проста посада, а й велике педагогічне мистецтво, оволодіти яким спроможний лише той керівник, хто не тільки добре знає основи внутрітехнікумівського менеджменту, а й користується ним у своїй повсякденній праці. Сьогодні він покликаний поєднувати в одній особі викладача, методиста, державного інспектора, господарника, організатора навчально – виховного процесу, і той час – чуйного уважного наставника учнівського, студентського і викладацького колективів. Це вимагає не тільки всебічної підготовки, досконалого володіння наукою управління, а й і високої професійної культури, справжньої самовідданості й безмежної відповідальності за доручену справу.

Етика як наука на емперічному рівні описує мораль, на теоретичному її пояснює; тим і тим вона сприяє критичному осмислено, обговорено, утверджено і забеспечення нормативно – цінностних критеріїв та орієнтирів моралі.

Етика ділових відносин складне філософсько – соціальне явище. Ефективна організація етичних віносин у сфері освіти на всих її рівнях означає створення доцільно – ділових відносин між учаниками навчально – виховного процесу, враховуючи дії різних груп факторів, що сприяють становленню цих відносин, а також механізмів формування етики, як риси особистості, що є актуальними в умовах нової освітньої парадигми.

Першорядна роль етичними відносинами в умовах сьогодення відноситься в діловому спілкуванні.