
- •Збірник нормативно-правових документів з Історії держави і права зарубіжних
- •Тема 17. Держава та право сша у новітній період.
- •Тема 1. Держава і право Стародавнього Сходу.
- •Тема 2. Держава і право Стародавньої Греції Закони XII таблиць
- •Інституції Гая
- •Тема 3. Феодальна держава франків
- •Тема 4. Держава та право в феодальній Англії
- •Тема 5. Феодальна держава і право Франції
- •Тема 6. Феодальна держава і право Німеччини
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава IV
- •Глава V
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава X
- •Глава XI
- •Глава XII
- •Глава XV
- •Глава XVI
- •Глава XVII
- •Глава XX
- •Глава XXII
- •Глава XXIV
- •Глава XXV
- •Глава XXIX
- •«Земське право»
- •«Ленне право»
- •Тема 7. Арабський Халіфат.
- •Тема 8. «Соборне Уложення» 1649 р. У Росії.
- •Тема 9. Буржуазна революція хуіі ст. В Англії та утворення буржуазної держави і права.
- •Тема 10. Виникнення та розвиток буржуазної держави і права у сша.
- •Тема 11. Революція у Франції в кінці хуііі ст.
- •Глава I Про Національні законодавчі збори
- •Глава 2 Розділ 1. Про королівську владу і короля
- •Глава 4 Про здійснення виконавчої влади
- •Глава 5 Про судову владу
- •Тема 12. Французький цивільний кодекс 1804 р.
- •Тема 13. Держава і право Японії у новий час.
- •Тема 14. Радянська держава і право.
- •Глава 2
- •Глава 4
- •Глава 6
- •Тема 15. Держава і право Німеччини новітнього періоду.
- •Тема 16. Держава і право Франції новітнього періоду.
- •Глава II. Парламент
- •Глава V. Про Президента Республіки
- •Глава VI. Про Раду Міністрів
- •Глава II. Розподіл місць між списками
- •Раздел I
- •Раздел II
- •Раздел III
- •Раздел IV
- •Раздел V
- •Раздел VI
- •Раздел VII
- •Раздел VIII
- •Раздел IX
- •Раздел X
- •Раздел XI
- •Раздел XI
- •Раздел XII
- •Раздел XIII
- •Раздел XIV
- •Раздел XV
- •Раздел XV
- •Тема 17. Держава та право сша у новітній період.
- •Закон Вагнера
- •Закон Тафта - Хартлі
- •§ 1. Національний закон про трудові відносини з врахуванням внесених доповнень говорить:
- •Збірник нормативно-правових документів з Історії держави і права зарубіжних
Глава II. Розподіл місць між списками
Стаття 13. Місця розподіляються у кожному виборчому окрузі у відповідності з правилом найбільшого середнього. Це правило полягає у послідовному наданні місць тим спискам, стосовно яких поділ кількості одержаних списком голосів на кількість уже наданих йому місць плюс одне дає найбільший результат.
Закон від 9 травня 1951 p., що змінює закон від 5 жовтня 1946 р. про обрання членів Національних зборів
Стаття 1. Депутати Національних зборів від Французької метрополії обираються за мажоритарною системою в один тур за департаментськими списками при об'єднанні списків...
Стаття 13. Обраним вважається список, що одержав абсолютну більшість.
Якщо жоден окремий список не відповідає цій умові і якщо яке-небудь об'єднання списків отримало більше 50 відсотків поданих голосів, то усі місця передаються йому і розподіляються між об'єднаними списками за правилом найбільшого середнього.
У випадку, коли жоден список і жодне об'єднання списків не відповідає вищезазначеним умовам, місця будуть розподілені за правилом пропорційного представництва і найбільшого середнього, до того ж об'єднані списки розглядаються як спільний список при наданні місць, які розподіляються між списками за правилом найбільшого середнього.
Закон, що встановлює щорічну оплачувану відпустку в індустрії, торгівлі, вільних професіях, домашній службі і сільському господарстві (20 червня 1936 р.)
Стаття 54 f. Кожен робітник, службовець або учень, що працює в індустріальній, торговельній або вільній галузі або у кооперативному товаристві, а також підмайстер або учень ремісничої майстерні мають право після одного року безперервної служби на оплачувану відпустку мінімальною тривалістю 14 днів, включаючи 12 робочих днів...
Якщо звичайний період відпусток на підприємстві наступає після шести місяців постійної роботи, то робітник, службовець, підмайстер або учень має право на оплачувану відпустку тривалістю один тиждень.
Стаття 54 d. Робітник, службовець, підмайстер або учень отримує за свою відпустку... винагороду, що становить:
1. Коли він оплачується погодинно — жалування, яке він отримує за період відпустки.
2. Коли йому платять іншим чином — винагороду, яку він у середньому одержував за період на рік, що передує відпустці.
При встановленні винагороди мають бути враховані допомога багатосімейним, а також додаткові і натуральні виплати, якими неможливо користуватися під час відпустки.
Конституція 1958 р.
Статья 1
Франция является неделимой, светской, социальной, демократической Республикой. Она обеспечивает равенство перед законом всех граждан без различия происхождения, расы или религии. Она уважает все вероисповедания. Ее устройство является децентрализованным.
Закон содействует равному доступу женщин и мужчин к выборным мандатам и должностям, а также к ответственным профессиональным и общественным постам.
Раздел I
О СУВЕРЕНИТЕТЕ
Статья 2
Язык Республики - французский.
Национальная эмблема - трехцветный флаг: синий, белый, красный.
Национальный гимн - “Марсельеза”.
Девиз Республики - “Свобода, Равенство, Братство”.
Ее принцип - правление народа, народом и для народа.
Статья 3
Национальный суверенитет принадлежит народу, который осуществляет его через своих представителей и путем референдума.
Никакая часть народа и никакое отдельное лицо не могут присвоить себе его осуществление.
Выборы могут быть прямыми или косвенными в соответствии с условиями, установленными Конституцией. Они всегда являются всеобщими, равными и при тайном голосовании.
В соответствии с условиями, определяемыми законом, избирателями являются все совершеннолетние французские граждане обоего пола, пользующиеся гражданскими и политическими правами.
Статья 4
Политические партии и группировки способствуют выражению мнений в ходе выборов. Они создаются и осуществляют свою деятельность свободно. Они должны соблюдать принципы национального суверенитета и демократии.
Они содействуют осуществлению принципа, изложенного в последнем абзаце статьи 3, в соответствии с условиями, определенными законом.
Закон гарантирует плюралистическое выражение мнений и равное участие политических партий и группировок в демократической жизни Нации.