Глава I Про Національні законодавчі збори

1. Національні збори, що є законодавчим корпусом, діють постійно у складі однієї палати.

Законодавчий корпус не може бути розпущений королем. Розділ 2. Первинні збори. Обрання виборщиків

1. Для виборів до Національних законодавчих зборів активні громадяни кожні два роки збираються на первинні збори у містах і кантонах...

2. Активними громадянами є французи за народженням або особи, що набули французького громадянства, яким виповнилось 25 років, мають місце проживання у місті або кантоні протягом встановленого законом періоду (не менше року), що платять у будь-якому місці королівства прямий податок у розмірі не менше вартості трьох робочих днів..., що не є слугами..., внесені до списку Національної гвардії за місцем свого проживання і прийняли громадянську присягу.

Глава 2 Розділ 1. Про королівську владу і короля

1. Королівська влада неподільна — вона ввірена спадково правлячому дому і переходить по чоловічій лінії у порядку старшинства...

2. Особа короля недоторкана і священна...

3. Король править лише у відповідності із законом, і тільки іменем закону він може вимагати покори.

Розділ 4. Про міністрів

1. Призначення і звільнення міністрів належить повністю королю.

Глава З Про здійснення законодавчої влади Розділ 1. Повноваження і обов'язки Національних законодавчих зборів

1. Конституція дає виключно законодавчому корпусові такі повноваження і обов'язки:

1) законодавчу ініціативу і прийняття законів; король може тільки просити законодавчий корпус розглянути те або інше питання;

2) визначення державних витрат;

3) встановлення державних податей;

5) прийняття постанов про введення і ліквідацію державних посад;

8) щорічне прийняття, на прохання короля, постанов про кількість особистого складу і кількість суден, що утворюють сухопутні і морські сили.

2. Рішення почати війну може бути прийняте лише після затвердження королем постанови законодавчого корпусу, прийнятого обов'язково за формальною пропозицією короля.

3. Законодавчому корпусові належить ратифікація мирних, союзних і торгових договорів; жоден з договорів не набере чинності без такої ратифікації.

Розділ 3. Про санкції короля

1. Постанови законодавчого корпусу надходять королю, який може з ними не погодитися.

2. У випадку, якщо король не дасть своєї згоди, така відмова має лише суспензивне (відтягнення, призупинення) значення. Якщо дві легіслатури (тобто два скликання законодавчого корпусу), що відбудуться за тією, що прийняла таку постанову, послідовно приймуть ту ж постанову і в тих же висловлюваннях, то вважається, що король дав свою згоду.

Глава 4 Про здійснення виконавчої влади

1. Вища виконавча влада зосереджується у руках короля. Турбота про охорону громадського порядку і спокою довірені йому. Король — верховний головнокомандуючий сухопутних і морських військових сил. Королю передано оборону зовнішньої безпеки королівства, охорону його прав і володінь.

2. Король призначає послів та інших агентів міжнародних зносин, командуючих армією і флотом.

Глава 5 Про судову владу

1. Влада судова ... не може здійснюватись ні законодавчим корпусом, ні королем.

2. Правосуддя буде чинитись безмитно суддями, що обираються народом і затверджуються на посаді королем; ... судді не можуть бути зміщені інакше, як за злочини на посаді, що належним чином встановлені у судовому порядку, ні тимчасово усунені з посади інакше як внаслідок висунення проти них звинувачення. Громадський обвинувач призначається народом.

3. Суди не можуть ні втручатися у здійснення законодавчої влади, ні призупиняти застосування законів, ні втручатися в діяльність органів управління...

Декрет, що передає у розпорядження нації землі духовенства (24 грудня 1789 р.)

Національні Збори постановляють, що: 1) усі землі духовенства передаються у розпорядження нації з зобов'язанням забезпечити належним чином засоби на культ, на підтримку служителів культу, на допомогу бідним під наглядом і у відповідності з інструкціями провінціаль-них властей; 2) що при прийнятті рішень про суму, необхідну для забезпечення служителів культу, вона не повинна бути меншою 1200 ліврів на рік на кожен прихід, не враховуючи приміщення і прилеглої до нього садиби.

Декрет Законодавчих Зборів про скликання Національного Конвенту (10 серпня 1792 р.)

Національні законодавчі збори, беручи до уваги, що небезпека батьківщині дійшла крайніх меж...; що це зло ви-пливає головним чином з недовіри, яка виникла з поведінки глави виконавчої влади під час війни, розпочатої його іменем проти конституції і незалежності; що ця недовіра викликала у різних частинах держави бажання, схильне до позбавлення Людовика XYI довіреної йому влади; вдаючись до суверенітету народу і прийнявши в той же час заходи безпеки ... постановляють:

1. Французький народ закликається обрати Національний Конвент.

2. До тих пір, поки Національний Конвент не висловиться стосовно заходів, які необхідно вжити для охорони суверенітету народу, ... глава виконавчої влади тимчасово усувається від своїх обов'язків

Конституція (24 червня 1793 р.)

Про республіку

1. Французька Республіка єдина і неподільна.

Про верховенство народу

7. Суверенний народ — це сукупність усіх французьких громадян.

8. Народ безпосередньо обирає представників.

9. Він доручає виборщикам обрання органів управління, громадських третейських посередників, суддів кримінальних і цивільних.

10. Народ обговорює і постановляє закони. Про первинні збори

11. Первинні збори створюються із громадян, що проживають протягом шести місяців у даному кантоні.

16. Вибори проводяться через подання записок або відкритим голосуванням за бажанням кожного голосуючого.

20. Думка первинних зборів проголошується у такому вигляді: «Громадяни, зібравшись на такі-то первинні збори у кількості стількох-то голосуючих, висловлюються за або проти такою-то більшістю».

Про народне представництво

22. На кожні 40 000 осіб населення припадає один представник.

23. Кожні первинні збори, що об'єднують населення від 39 000 до 41 000 осіб, обирають по одному представнику.

24. Обрання здійснюється абсолютною більшістю голосів.

28. Кожен француз, що користується правами громадянина, може бути обраний на всьому просторі республіки.

29. Кожен представник належить (є представником) нації у цілому.

32. Для проведення виборів французький народ збирається щорічно першого травня.

Про законодавчий корпус

39. Законодавчий корпус єдиний, неподільний і діє постійно.

40. Його сесія триває один рік.

Про ведення засідань законодавчого корпусу

46. Засідання Національних зборів публічні.

47. Протоколи його засідань публікуються.

Про функції законодавчого корпусу

53. Законодавчий корпус пропонує закони і видає декрети, і

54. Закони є акти законодавчого корпусу, що стосуються: цивільного і кримінального законодавства; загального завідування поточними доходами і витратами республіки; національного нерухомого майна; проби, ваги, чеканки і найменування монет; роду, розміру і порядку стягнення податей; оголошення війни; кожного нового загального поділу французької території; народної освіти; державного вшанування великих людей.

55. (Решта актів законодавчого корпусу називаються декретами).

Про Виконавчу раду

62. Виконавча рада створюється у складі двадцяти осіб.

64. Виконавча рада оновлюється наполовину в останні місяці сесії кожного законодавчого періоду. (Примітка: Виконавча рада мала обиратися трьохступеневими виборами: первинні збори обирали виборщиків, збори виборщиків кожного департаменту обирали одного кандидата; законодавчий корпус обирав членів Виконавчої ради за загальним списком кандидатів, обраних усіма департаментами).

65. На Виконавчу раду покладається керівництво загальним управлінням і нагляд за ним; вона може діяти лише на виконання законів і декретів законодавчого корпусу.

71. У випадку вчинення посадового злочину звинувачення проти членів Виконавчої ради висувається законодавчим корпусом.

73. Виконавча рада зміщує і заміняє призначувані нею виконавчі органи.

Про адміністративні органи управління і муніципальні збори

78. У кожній комуні республіки існує муніципальне управління (адміністрація), у кожному дистрикті — проміжне управління (адміністрація), у кожному департаменті — центральне управління (адміністрація).

79. Муніципальні посадові особи обираються комунальними зборами.

80. Члени місцевих управлінь (адміністратори) призначаються зборами виборщиків департаменту і дистрикту.

81. Муніципальні і місцеві управління (адміністрація) оновлюються у своєму складі щорічно наполовину.

84. Засідання муніципальних зборів і місцевих управлінь публічні.

Про цивільне правосуддя

85. Кодекс цивільних і кримінальних законів єдиний для усієї республіки.

88. Мирові судді обираються громадянами округів, визначених законом.

Про кримінальне правосуддя

96. У справах кримінальних жоден громадянин не може бути засуджений інакше, як тільки за звинуваченням присяжними або декретованого законодавчого корпусу. Обвинувачувані мають захисників, обраних ними самими або призначених їм. Слідство ведеться публічно. Фактичний склад діяння і винність встановлюються присяжними. Покарання визначається кримінальним трибуналом.

Про збройні сили республіки

109. Усі французи — солдати: вони навчаються володіти зброєю.

Про Національні конвенти

115. Якщо у половині департаментів плюс один десята частина первинних зборів кожного з них, скликаних належним чином, поставить вимогу про перегляд Конституційного акта або зміни деяких його статей, то законодавчий корпус зобов'язаний скликати усі первинні збори республіки для вирішення питання про скликання Національного Конвенту.

Про гарантії прав

122. Конституція гарантує кожному французові рівність, свободу, безпеку, власність, платежі по державних позиках, вільне відправлення релігійних обрядів, загальну освіту, державне забезпечення, необмежену свободу друку, право петицій, право об'єднання в народні товариства, користування усіма правами людини.

Кримінально-процесуальний кодекс Франції 1808 р.

Про судову поліцію

8. Судова поліція розслідує злочини, проступки і правопорушення, збирає докази і доставляє винних у трибунали, вповноважені судити їх.

9. Повноваження судової поліції будуть здійснювати ... сільські і лісові стражники, комісари поліції, мери та їх помічники, мирові судді, офіцери жандармерії.

Про трибунали поліції

137. Будуть розглядатися як поліцейські порушення ті діяння, які ... можуть потягти за собою або штраф до 15 франків... або тюремне ув'язнення до 5 днів.

138. Розслідування поліцейських порушень здійснюється мировим суддею і мером...

Суд присяжних і спосіб його утворення

381. Ніхто не може бути присяжним, якщо йому не виповнилося 30 років і якщо він не користується політичними і громадянськими правами.

382. Присяжні будуть обиратись з: 1) членів виборчих колегій; 2) 300 великих платників податків департаменту; 3) посадових осіб, призначених імператором; 4) докторів і ліцензіатів факультетів права, медицини, природничих наук, літератури, членів і кореспондентів академій та інших наукових товариств, визнаних урядом; 5) нотаріусів; 6) банкірів, міняльщиків, купців і торгівців, що мають патент одного з двох перших класів; 7) державних службовців, що мають платню не менше 4 000 франків...

383. Ніхто не може бути присяжним у тій справі, у якій він брав участь як посадова особа судової поліції, свідка, перекладача, експерта або сторони...

387. Префект складає список присяжних...

393. Щоб створити суд присяжних, необхідні дванадцять присяжних.

Кримінальний кодекс Франції 1810 р.

Стаття 1. Злочинне діяння, яке закони карають поліцейськими покараннями, є порушенням. Злочинне діяння, яке закони карають виправними покараннями, є проступком. Злочинне діяння, яке закони карають мученицькими або ганебними покараннями, є злочином.

Стаття 4. Жодне порушення, жоден проступок, жоден злочин не можуть каратися покараннями, які не були встановлені законом до їх вчинення.

Стаття 5. Постанови цього кодексу не застосовуються щодо військових порушень, проступків і злочинів.

Стаття 6. Покараннями кримінальними є покарання мученицькі і ганебні або лише ганебні.

Стаття 7. Покараннями мученицькими або ганебними є: 1) смерть; 2) каторжні роботи довічні; 3) депортація; 4) каторжні роботи строкові; 5 ) усмирнюючий дім.

У визначених законом випадках спільно з покараннями мученицькими можуть призначатись таврування і загальна конфіскація.

Стаття 8. Покараннями ганебними є: 1) виставлення біля стовпа в нашийнику; 2) вигнання; 3) громадянська деградація.

Стаття 9. Покараннями виправними є: 1) ув'язнення на певний термін в виправній установі; 2) тимчасове позбавлення деяких прав — політичних, громадянських або сімейних; 3) штраф.

Злочини і проступки проти безпеки держави

Стаття 75. Будь-який француз, що підняв зброю проти Франції, карається смертю.

Стаття 76. Той, хто вдається до інтриг або вступить у зносини з іноземними державами або агентами з метою схилити їх вчинити ворожі дії або розпочати війну проти Франції, або доставити їм для цього засоби, карається смертю.

Стаття 86. Замах або змова проти життя або особи імператора є образою величності, цей злочин карається як батьковбивство і, окрім того, конфіскацією майна.

Стаття 88. Дія, виконана або почата з метою здійснення цих злочинів, хоча б вони і не були здійснені, вважається замахом.

Стаття 89. Якщо двоє або більша кількість змовників дійшли згоди і вирішили діяти, хоча б замаху і не було, то це вважається змовою.

Стаття 91. Замах або змова, метою яких є збудження громадянської війни через озброєння або підштовхування громадян чи жителів озброюватись один проти одного, або здійснити погром, різню і пограбування в одній або декількох громадах, караються смертною карою, майно ж винних конфіскується...

Стаття 101. Під словом «зброя» розуміються будь-якого роду машини, засоби або інструменти — ті, що ріжуть, колять або й тупі.

Карманні ножі і ножиці, прості патериці вважаються зброєю тільки у випадку, коли вони були застосовані для вбивства, завдання ран і ударів.

Стаття 102. Караються як винні у злочинах, у змовах усі, хто в промовах, проголошених у публічних місцях і зібраннях, у розклеєних афішах або у надрукованих творах прямо закликає громадян до здійснення цих злочинів.

У випадку, коли зазначені заклики не мали ніяких наслідків, винні в них караються тільки вигнанням.

Про злочини і проступки проти особи

Стаття 295. Навмисне позбавлення життя вважається навмисним вбивством.

Стаття 296. Будь-яке навмисне вбивство, здійснене із задумом або із засідки, вважається навмисним вбивством.

Стаття 299. Батьковбивством вважається навмисне вбивство батьків або матерів законних, незаконних чи за всиновленням або кого-небудь іншого висхідного законного родича.

Стаття 302. Кожен винний у навмисному вбивстві, батьковбивстві, дітовбивстві і отруєнні карається смертною карою...

Стаття 304. Навмисне вбивство тягне за собою смертну кару, якщо воно передувало іншому злочинові або проступкові, супроводжувало їх або слідувало за ними. У будь-якому іншому випадку винний у навмисному вбивстві карається довічними каторжними роботами.

Незаконний арешт і позбавлення волі

Стаття 341. Строковими каторжними роботами караються ті, хто без наказу встановлених властей і окрім випадків, коли закон зобов'язує затримання обвинувачуваних, заарештують, ув'язнять і позбавлять волі кого-небудь.

Стаття 342. Якщо ув'язнення або позбавлення волі продовжувалось більше одного місяця, то як покарання застосовуються довічні каторжні роботи.

Злочини і проступки проти власності

Стаття 381. Смертною карою караються особи, винні у крадіжці, здійсненій при сукупності таких п'яти обставин: 1) якщо крадіжка була здійснена вночі; 2) якщо вона була вчинена двома або декількома особами; 3) якщо винні або один з них мали при собі явно або приховано зброю; 4) якщо злочин було вчинено ними через зовнішній злам, залізання або підроблених ключів, в будинку, квартирі, кімнаті або приміщенні — в яких мешкають чи пристосованих під житло, або прибудовах, або ж через привласнення звання публічної посадової особи чи службовця цивільного або військового відомства, переодягання в мундир або форменний одяг посадової особи чи влади; 5) якщо злочин було здійснено ними через насилля або погрози застосувати зброю.

Стаття 382. Карається довічними каторжними роботами будь-яка особа, винна у здійсненні крадіжки за допомогою насилля і, окрім того, за наявності двох з перших чотирьох обставин, передбачених попередньою статтею. Якщо ж насилля, за допомогою якого було здійснено крадіжку, залишило сліди поранень або вдарів, то тільки цієї обставини досить, щоб були призначені довічні каторжні роботи...

Стаття 401. Інші крадіжки, так як і замахи на проступки, караються тюремним ув'язненням на термін від одного до п'яти років і можуть потягти за собою штраф від 16 до 500 франків.

Стаття 434. Той, хто навмисне підпалить приміщення, кораблі, суди, магазини, лісові склади, ліси або посіви, або паливні речі, розташовані так, що від них вогонь може піти на ці предмети або на один з них, карається смертною карою.