Тема 11. Революція у Франції в кінці хуііі ст.

Декларація прав людини і громадянина

Представники французького народу, утворивши Національні збори і вважаючи, що тільки невігластво, забуття прав людини і зневага до них є єдиними причинами громадянських бідувань і пороків урядів, вирішили викласти в урочисті декларації природні, невід'ємні і священні права людини, щоб така декларація, постійно перебуваючи перед очима усіх членів громадського союзу, повсякчасно нагадувала їм їх права і обов'язки...

1. Люди народжуються і залишаютьсявільними і рівними у правах. Суспільна різниця може базуватися лише виходячи із загальної користі.

2. Мета кожного державного союзу полягає у забезпеченні природних і невід'ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека і опір гніту.

3. Джерело суверенітету знаходиться, по суті, в нації. Ніяка корпорація, жоден індивід не можуть мати владу, яка не виходить безпосередньо із цього джерела.

4. Свобода полягає у можливості робити усе, що не спричиняє шкоди іншому. Таким чином, реалізація природних прав кожної людини зустрічає ті межі, які забезпечують решті членів суспільства користування одними і тими ж правами. Кордони ці можуть бути визначені тільки законом.

5. Закон може забороняти лише діяння, шкідливі для суспільства. Усе ж, що не заборонено законом, те дозволене, і ніхто не може бути змушений до дії, не передбаченої законом.

6. Закон є виразом загальної волі. Усі громадяни мають

право брати участь особисто або через своїх представників у

його творенні. Він має бути рівним для усіх, як у тих випад

ках, коли він захищає, так і тих випадках, коли він карає.

Усім громадянам із-за їх рівності перед законом відкрито в

однаковій мірі доступ до усіх суспільних посад, місць і служб

за їх здібностями і без будь-якої іншої різниці, окрім тієї,

що обумовлена їх здібностями.7. Ніхто не може бути звинувачений, затриманий або ув'язнений, окрім як у випадках, передбачених законом, і при дотриманні форм, передбачених законом...

9. Оскільки кожен вважається невинним доки не встановлено зворотне, то у випадку затримання особи будь-яка зайва строгість, що не викликана необхідністю з метою забезпечення її затримання, має суворо каратися законом.

11. Вільне висловлювання думки є одним із найцінніших прав людини; тому кожен громадянин може висловлюватися, писати і друкувати вільно, перебуваючи під загрозою відповідальності лише за зловживання цією свободою у випадках, передбачених законом.

15. Суспільство має право вимагати звіту у кожної посадової особи за довірену їй частину управління.

17. Оскільки власність є право недоторкане і священне, то ніхто не може бути позбавлений її, окрім випадку, встановленого законом, безумовної суспільної необхідності і за умови справедливої і попередньої винагороди.

Французька Конституція 1791 р.

Немає більше ні дворянства, ні перства, ні спадкових, ні станових відмінностей, ні феодального порядку, ні вотчинної юстиції, ніяких титулів, звань і переваг, що випливали з цього порядку, ніяких лицарських орденів, ні корпорації, ні вирізних знаків, для яких необхідне було доведення дворянства або шляхетного походження, і ніяких інших переваг, окрім відзнак, даних посадовим особам при виконанні їх обов'язків.

Не існує більше ні продажу, ні успадкування яких-небудь державних посад. Ні для жодної нації, ні для жодного індивіда не існує більше ніяких особливих переваг або винятків із права, спільного для усіх французів.

Не існує більше ні станових цехових управ, ні фахових, художніх або ремісничих корпорацій.

Закон не визнає більше ні релігійних обітниць, ні якихось інших зобов'язань, що протирічать природним правам або Конституції.

Розділ 1. Основні положення, забезпечені Конституцією

Конституція забезпечує такі природні і громадянські права:

1) усім громадянам відкрито доступ до місць і посад без будь-якої різниці, окрім тих, що випливають з їх здібностей;

2) усі податі мають розкладатися між усіма громадянами рівномірно, у відповідності з їх матеріальним становищем;

3) ті ж самі правопорушення будуть каратися одними й тими ж покараннями, незалежно від якоїсь особистої різниці.

Конституція забезпечує також права природні і громадянські:

— свободу кожного пересуватися, залишатися на місці або залишати його без небезпеки затримання або ув'язнення, а тільки у порядку, передбаченому Конституцією;

— свободу кожного висловлювати в усній і письмовій формі, друкувати і оприлюднювати свої думки, не підпадаючи ні під яку попередню цензуру або перевірку до їх друкування, а також відправляти обряди того віросповідання, до якого він належить;

— свободу громадян збиратися у громадських місцях, зберігаючи спокій і без зброї, з дотриманням поліцейських законів;

— свободу звертатися до існуючих органів влади з петиціями, підписаними окремими громадянами.

Законодавча влада не може видавати закони, що чинять перепони у реалізації природних і громадянських прав, перерахованих у цьому розділі і забезпечених Конституцією, або ті, що порушують ці права; а оскільки свобода полягає у тому, щоб робити все, що не шкодить правам інших або громадській безпеці, то закон може встановлювати покарання за діяння, які порушують громадську безпеку або права інших громадян, шкідливі для суспільства.

Конституція забезпечує недоторканість власності і справедливе попереднє відшкодування, якщо встановлена законом громадська необхідність вимагатиме майнових жертв...

Розділ 3. Про державні влади

2. Французька конституція має характер представницький; представниками є законодавчий корпус і король.

3. Законодавча влада належить Національним зборам, до складу яких входять представники, вільно обрані народом на певний термін.

4. Форма правління монархічна. Влада виконавча належить королю і здійснюється під його главенством міністрами та іншими відповідальними органами...