Глава XXV

Если подобает, чтобы прочие княжества сохранялись в своей целостности, дабы укреплялось правосудие и верные подданные наслаждались покоем и миром, то гораздо более должны сохраняться в неприкосновенности княжества, до-мениальные владения, саны и права их величеств князей-избирателей, ибо, где большая угрожает опасность, (там) следует применять и большие меры к ее предотвращению, — чтобы из-за падения столпов не разрушалась и основа всего здания. Поэтому мы предписываем и настоящим императорским эдиктом, долженствующим сохранять силу навеки, приказываем, чтобы отныне и впредь на вечные будущие времена достославные и величественные княжества, а именно: королевство Богемское, пфальцграфство Рейнское, герцогство Саксонское и маркграфство Бранденбургское, их территории, области, зависимые и вассальные земли и любое к ним принадлежащее, не раздроблялись (по долям), не разделялись (в натуре) и не расчленялись под каким-либо условием; но с тою целью, чтобы они, наоборот, навсегда оставались в совершенной своей целостности, в них должен наследовать первородный сын, и ему одному должно принадлежать право и верховенство...

Глава XXIX

1. Мы узнали также из вполне ясных известий и преданий древних, что с незапамятных времен теми, кто нам счастливо предшествовал, беспрерывно соблюдалось то, что избрание римского короля, будущего императора, совершалось в вольном городе Франкфурте, первая коронация — в Ахене, а первый его королевский сейм проводился в городе Нюрнберге; поэтому мы объявляем, что по тем же основаниям вышеуказанное должно соблюдаться и на будущее время, если этому или чему-либо из этого не встретитгся законное препятствие...

http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Germany/XIV/Bulla1356/text.phtml?id=5771

«Земське право»

Книга І Стаття 5 § 1. Якщо син за життя батька візьме дружину рівного народження і наживе з нею синів, а потім помре раніше свого батька, не будучи ще відокремленим, то його сини беруть участь у спадщині свого діда нарівні з братами їх батька. Але усі вони отримують лише долю однієї особи. Не може бути такого стосовно дітей дочки, щоб вони одержали однакову частку, що й дочка із спадщини діда або баби. Стаття 6 § 2. Хто приймає спадщину, той повинен у відповідності із законом платити борги у межах вартості рухомого майна. Борг, що випливає із кражі, розбою або гри, він не зобов'язаний покривати, так само і якийсь інший борг, у якому він не отримав зустрічної вигоди або не був поручником... Стаття 14 § 1. Хоча за денним правом (ленрехтом) пан (сеньйор) передає лен батька тільки одному синові, але цього немає за земським правом, щоб він (син) один його одержав, хіба тільки він надасть своїм братам те, що їм належить у денному майні. Стаття 16 § 1. Ніхто не може набути іншого права, крім того, яке йому властиве за народженням. Якщо він, проте, відмовляється перед судом від свого права і претендує на інше право, яке він не може обгрунтувати, він втрачає обоє прав. Виняток становить кріпак, відпущений на свободу: той набуває права вільного поселенця. § 2. Якщо дитина народжена вільною і законною, то вона зберігає права батька. Якщо ж батько або мати — міністері-али пана, то дитина набуває права згідно народження. Стаття 31 § 1. Чоловік і дружина не мають роздільного майна за їх життя. Якщо ж дружина помирає за життя чоловіка, то після неї не переходить у спадщину до найближчих (її) родичів ні рухоме майно, окрім жіночої частки, ні земельна власність, якщо вона її має. Дружина не може без згоди чоловіка відчуджувати що-небудь із її майна так, щоб він цим зазнав збитків (у своїх) правах. § 2. Якщо чоловік бере дружину, то він бере у своє володіння все її майно на правах законного опікунства. Тому дружина не може давати чоловікові ніякого дарунку ні з її земельної власності, ні з її рухомого майна, оскільки тим самим вона віднімає це майно у своїх законних спадкоємців після своєї смерті; чоловік не може набути ніякого іншого права володіння майном дружини, окрім того, яке він набуває з самого початку в силу його права на опікунство. Стаття 35 § 1. Усі скарби, що знаходяться у землі глибше, ніж оре плуг, належать королівській владі. Стаття 46 Дівчата і жінки повинні мати опікуна при всякому позові, тому що не можна заперечити свідками того, що вони на суді говорять або роблять.

Книга II Стаття 13 § 1. Тепер послухайте про злочини і яка за них кара чекає. Злодія треба повісити. Якщо ж у селі трапиться крадіжкавдень ціною менше трьох шилінгів, то за це сільський староста у той же день може піддати тілесному покаранню (побиттю і стрижці волосся) або (дати) відкупитися трьома шилінгами. Потім той вважається обезчещеним і позбавленим прав. § 3. Таке ж покарання слідує за неправильні міри і неправильні ваги, за обман у торгівлі, якщо це розкривається. § 4. Усіх таємних вбивць і тих, які пограбують плуг, або млин, або церкву, або цвинтар, а також зрадників і таємних (нічних) паліїв, або тих, які виконують чуже доручення у своїх корисних цілях, — їх усіх треба колесувати. § 5. Хто вб'є кого-небудь, або (протизаконно) візьме під сторожу, або пограбує, або підпалить, окрім таємних (нічних) підпалів, або зґвалтує дівчину або жінку, або порушить мир, або буде заскочений у порушенні подружньої вірності, тим треба відрубати голову. § 6. Хто ховає крадене або пограбоване, або надає цьому допомогу, і якщо він буде викритий у цьому, його треба покарати як тих. § 8. Суддя, який не карає за злочин, сам підлягає такому ж покаранню, як мав бути покараний злочинець. Ніхто не зобов'язаний відвідувати судове засідання такого судді і брати участь з ним у суді, оскільки він сам знехтував правосуддям. Стаття 16 § 1. Кожен повинен ручатися за свого пана, якому він зобов'язаний вірністю... § 2. Хто скалічить або поранить іншого і буде у цьому викритий, тому відрубають руку. За злочин (у здійсненні якого) кого-небудь викрили поєдинком, його позбавляють життя. §5. За рот, ніс і око, язик, вуха і чоловічі статеві органи, за руки і ноги, якщо комусь покалічать і треба буде відшкодувати йому за це, то повинні заплатити йому половину вер-гельда. § 6. Кожен палець (руки) і палець ноги має особливе відшкодування — належну йому десяту частину вергельда. Стаття 32 § 3. Якщо слуга втече від свого пана самовільно, то він має панові заплатити стільки ж, скільки йому пан обіцяв; а те, що йому було заплачено, він повинен повернути у подвійному (розмірі). Стаття 39 § 1. Хто зерно краде уночі, той відповідає шибеницею. Якщо ж він краде удень, то відповідає шиєю (цьому відрубують голову). Стаття 53 Те, що чиншовик будує на чужій землі, з якої він платить чинш, те він може знести, якщо він звідси іде, а також (це може зробити) його спадкоємець після його смерті, окрім паркана спереду і ззаду будинку і повітки для гною; це має викупити пан за оцінкою селян. Якщо він цього не зробить, то він (чиншовик) забирає це з іншими (речами). Стаття 58 § 2. Тепер слухайте, коли що віддається. У день св. Варфоломія (24 серпня) віддають різного роду чинш і повинності. У день св. Вальбурга (11 травня) віддається десятина з ягнят. У свято Успеній (Богородиці — 15 серпня) — десятина з гусей. У день св. Іоанна (Хрестителя — 24 червня) — різного роду десятина з м'яса, де щорічно десятини викупляються грішми. Там, де вони не викупляються, там термін внеску наступає тоді, коли тварина отелиться. У день св. Маргарити (13 липня) — усі десятини з хлібів; з усього, що раніше заскирдовано, десятина віддається уже тоді. У день св. Урбана (26 травня) віддається десятина з виноградників і садів. З чийогось посіву, який він проведе своїм плугом, десятина платиться з того моменту, як пройшла борона, із саду — із того, як його посадили і розчистили. Чинш з млинів, з мит, з монет, з виноградників платиться тоді, коли наступає день, призначений для його плати. Стаття 59 § 1. Якщо пан хоче зігнати свого чиншовика з своєї маєтності, якщо він тільки не уроженець цього маєтку, він маєйому оголосити (про це) на Стрічення (2 лютого). Точно так само поступає чиншовик, якщо він хоче покинути землю. Книга III Стаття 32 § 2. Якщо хто-небудь стверджує, що він вільний, а інший стверджує, що це його кріпак, оскільки він себе віддав йому, то той може це заперечити присягою, якщо тільки це не було зроблено перед судом. § 7. Якщо хто-небудь віддає себе перед судом у кріпацтво, то його спадкоємець має право проти цього законно заперечувати і повернути його у вільне (становище). § 8. Якщо, проте, пан утримує його до його смерті, то він отримає його спадщину і його дітей, якщо вони належать йому і якщо він прижив (цих дітей) після віддачі себе (панові). Стаття 61 § 1. Кожні вісімнадцять тижнів має граф призначати засідання свого суду... у встановленому правом місці, де повинні бути шультгейс (суддя) і шеффени, і судовий пристав. § 2. Ніхто не може бути шультгейсом, якщо він невільний і якщо він не народився у цій країні, де перебуває суд