(Частина 2)

При аналізі результатів 65 свердловино-операцій у видобувних свердловинах по ізоляції закачуваної води в монолітних шарах у Ромашівському родовищі різними матеріалами (гіпан, латекс, піна, смола, ТСД─9) була визначена їх безрезультатність. При цьому профілі припливу до і після обробки свідчить, що ціль операції досягнена: ізолювалися максимально інтервали (віддаючі інтервали) і переключилися в роботу нові інтервали. Звідси випливає висновок, що низька ефективність подібних робіт визначена характером просування і фільтрації води по шару. А недоліками є технологія або водоізолюючий матеріал. Таким чином глинисті різниці 0,4─0,5 м. не здатні значно розділити і відокремити фільтраційні потоки у пласту і проведенні ізоляційних робіт, простим відключенням яких не будь інтервалів недоцільно. Тут слід зазначити, що випадки підходу закачуваної або контурної води до підошви шару можна розглядати як обводнення свердловини підошовною водою, активність напору якої залежить від розташування свердловин системи ППТ. Визначення прослоїв з різною проникністю товщиною 0,2─2 м. обмежених такими ж глинистими розділами показує, що вони, як правило, не витримуються по всій площі покладу, але на окремих ділянках можуть сприяти пошаровому обводненню. У 2127 свердловинах Ромашівського родовища глинисті прошарки товщиною 0,5─1м. визначені тільки в 171 свердловині 8% числа досліджуваних, в той час як товщі 1,1─3 м. визначається в 651 свердловині (30,6%), що вказує на залежність майданного поширення пропластків від їх товщини. При чому можна допускати, що лінійні розміри двох неоднорідностей співвідносяться в такому ж порядку як і їх товщини. Таким чином глинисті пропластки товщиною 0,5─1 м. у ряді здатні розмежовувати фільтраційні потоки по пласту і забезпечити ефект від ізоляції обводненого пропластку.

В умовах внутрішньо контурного активного заводнення диференціація фронтів заводнення по пропласткам залежить і від вибірковості дії системи ППТ і розподілу потоків закачуємої води. У випадку якщо нагнітальна і видобувна свердловина розкривають весь шар─пачку, то проривні води при підвищенні в’язкості нафта на віддаленні від нагнітальних свердловин на 200─250 м. видобувних свердловин обводнених на 70─90% виявляються заводненими лише пропластки 0,2─5 м. (5─10%) розкриті після чого закачування води іде по промитих інтервалах, що мають невеликий фільтраційний опір, а нафтонасичені пропластки залишаються незадіяними в розробку. У той же час при дослідженні видобувних свердловин вилучених від нагнітальних на 500 м. було встановлено, що лише частина з них відсутні води з нафтового пропластка у водоносній при накачуванні води в нагнітальних свердловинах у нафтонасичені інтервали. На деякому віддаленні між нагнітальними і видобувними свердловинами проходить перепад тисків по водоносній частині. Можна сказати, що при цьому зменшується і дебіт свердловини в цілому по рідині. Ефект від ізоляції обводнених інтервалів досягається головним чином при їхньому розчленуванні глинистими розчинами. Також дуже впливає на інтенсивність обводнення свердловини темп добору з видобувних свердловин. При експлуатації свердловини з водонафтової зони необхідно врахувати обводнення свердловини обумовлене умовного припливу підошовної води з околиці свердловини при початковому періоді експлуатації і з іншого боку на пізніх стадіях розробки великий вплив на інтенсифікацію обводнення свердловин робить стан вироблення покладу в цілому. Доцільність робіт з обмеження водоприпливів залежить від загального стану вироблення. Роботи з обмеження водоприпливів повинні носити комплексний характер у фонді видобувних і нагнітальних свердловин на родовищі.

70