Гідродинамічні дослідження свердловин і пластів, а також газогідродинамічні дослідження при неусталених режимах фільтрації.

План.

1. Дослідження нафтових свердловин на неусталених режимах фільтрації.

2. Газодинамічні дослідження газоконденсатних свердловин при неусталених режимах фільтрації.

3. Апаратура для дослідження свердловин.

1. В зв’язку з тим, що для отримання індикаторної кривої при дослідженні свердловин за методами усталених відборів витрачається багато часу був природним пошук методу визначення параметрів пласта з невеликою витратою часу на дослідження. Скорочення тривалості досліджень приводить до того, що фільтраційний потік в пласті стає неусталеним і внаслідок чого використані методики теоретичної розв’язки стають не придатними. Отже розглянемо за яким законом іде фільтрація. Лінійний закон Дарсі:

,

де Qоб’ємна витрата рідини через пору за секунду;

Vшвидкість лінійної фільтрації;

μ динамічна в’язкість рідини:

Fплоща фільтрації;

_ΔР перепад тиску по довжині зразка;

Lдовжина зразка;

kкоефіцієнт проникності породи який розраховується згідно формули:

Дослідження проводиться в такій послідовності: 1) у свердловину опускають глибинний манометр який реєструє на бланку крейдового паперу зміну тиску на вибої у часі; 2) після не тривалої витримки манометру на вибої свердловину закривають; 3) через 23 год. перебування манометра на вибої його піднімають і вилучають бланк зміни тиску у часі.

Рисунок 10.1- Графік зміни тиску у часі

Крива записана манометром має вигляд, що зображений на (рис 10.1). На кривій виділяються такі характерні точки і лінії. Лінія АВ відповідає зростанню тиску при опусканні манометра у свердловину. Лінія ВС показує вибійний тиск у свердловині перед зупинкою. Точка С відповідає зупинці в свердловині. Лінія СD характеризує зміну тиску на вибої свердловини після припинення в ній відбору. Відстань від осі часу до точки D визначає пластовий тиск. Лінія DE показує зміну тиску при підніманні манометра. У порівнянні методів дослідження свердловини при усталеному і неусталеному режимах фільтрації не можна робити висновок про переваги одного з них. Обидва методи забезпечують отримання інформації про пласт і свердловину. Кваліфікація використання якої дає змогу вирішувати завдання встановлення режиму роботи свердловини, удосконалення розкриття пласта свердловини і проектування дії на привибійну зону пласта. Деякі практичні поради, щодо дослідження фонтанних свердловин. Якщо дослідженням підлягають свердловини в продукції яких міститься вода, то потрібно бути досить уважним в виборі напрямку дослідження. Вказуючи на напрям досліджень розуміється в бік збільшення або зменшення відборів. При дослідженні обводнення свердловин зі зменшенням відбору може виявитись, що на інтервалі стовбура свердловини від фільтра до башмака НКТ створюються умови коли швидкість потоку не забезпечує винесення води на поверхню і тоді відбувається накопичення води у вигляді водяної пробки.

2. На підставі газогідродинамічних досліджень газоконденсатних свердловин при неусталених режимах фільтрації визначаються параметри покладу: проникність, п’єзопровідність, а також спін-ефект. Для проведення досліджень використовуються два методи: 1) зняття кривої відновлення тиску; 2) зняття кривої стабілізації вибійного тиску і дебіту при пуску свердловини в роботу. При обробці кривої відновлення тиску в закритих свердловинах визначають параметри покладу в яких зафіксовано на момент зупинки свердловини, а також неоднорідність параметрів по площі. В період експлуатації ШСНУ не рідше одного разу в місяць по кожній свердловині необхідно проводити динамометричні дослідження. При умовах дотримання точності показників динамографа та проведення досконалої обробки динамограм можливо отримати більш ніж 30 параметрів роботи глибинного насосу та підземного обладнання.

3. Динамометрування здійснюється за допомогою приладів для запису або віртуального нагляду діаграм динамографів і диноскопів, а також комплексу приладів для проведення досліджень свердловин „Мекон-101”.

У нагнітальних свердловинах діють аналогічно, відмінність тільки в тому, що після зупинки свердловини записують не криву відновлення, а криву падіння тиску на вибої свердловини.

Для опускання в свердловину різних приладів при вимірюванні тисків і рівнів рідини, а також при вимірюванні вибою обмеження стану свердловини застосовують спеціальні лебідки ручні та механічні, але зараз на промислах в основному використовують механічні лебідки для глибинних вимірів. Які монтуються на автомобілі або трактори і приводяться в дію від їх двигунів. Для спуску приладів у свердловину на її усті встановлюють ролик який кріпиться до фланця експлуатаційної колони спеціальним замком. При роботі у фонтануючій свердловині прилади опускають через устьовий сальник лубрикатор. Для глибинних вимірювань у свердловині застосовують різні желонки, свинцеві гирі, термометри, манометри і інші прилади. Тиск і температуру на вибої та по стовбуру свердловини вимірюють глибинними манометрами та термометрами. В більшості випадків глибинні манометри і термометри об’єднуються в одному приладі. За характером вимірювання тиску і конструкцією вибійні манометри розподіляють на декілька груп та видів. Найбільш розповсюджені два види манометрів: 1) Максимальні глибинні манометри; 2) Манометри з безпосереднім записом показів.

Манометри першої групи фіксують тільки найбільший тиск в інтервалі, що вимірюється і тому називаються максимальними. Ці манометри мають обмежене використання на промислах головним чином тому, що при роботі з ними не можливо записувати зміни тиску на вибої свердловини в часі. Манометри другої групи забезпечені годинниковими механізмами, що дозволяє проводити безперервний запис тиску. Швидкість спуску манометра в свердловину повинна бути не менше 0,7 - 0,8 м/с. Для відбору проб нафт із свердловини призначені різні пробовідбірники які спускаються в свердловину крізь НКТ діаметрами 73  89 мм. Для вимірювання притоку рідини в фонтанних свердловинах із різних пропластків продуктивного горизонту застосовують глибинні дебітоміри, які спускають у свердловину на дроті або сталевому канаті крізь лубрикатор.

Лекція №11.