3. Компресорний метод освоєння свердловин.

К – компресор.

Ρ_гжс << ρ_ж.

P_заб↓.

Підйом рідини на поверхню за рахунок енергії газу.

Лекція №8.

Гідротермодинамічні дослідження свердловин і пластів.

План.

1. Суть і технологія дослідження.

2. Дослідження нафтових свердловин і пластів.

1. Гідродинамічне дослідження свердловин проводять з метою встановлення залежності між дебітом рідини і депресією тиску на пласт, та подальшого визначення параметрів пласта. Теоретичною базою досліджень є закони які описують процес фільтрації рідини і газу в пласті, а також зміни відбору із свердловини. Експлуатація свердловин може проводитись на усталених режимах, або відборах коли в період вимірювання дебіту і тиску вони не змінюються і при неусталених відборах коли дебіт і тиск змінюються.

Дослідження нафтових свердловин, як видно з цього буває двома методами:

1. Дослідження на усталених режимах.

2. Дослідження на не усталених режимах фільтрації.

Суть першого методу полягає в тому, що свердловину, яка тривалий час працює з постійним дебітом Q закривають і записують характер зміни вибійного тиску в часі(за допомогою манометра). Після закриття свердловини вибійний тиск зросте і наблизиться по пластового тиску.

Другий метод гідро прослуховування, він полягає в тому, що в одну із свердловин опускають особливо чутливий прилад(манометр) який записує зміни вибійного тиску. Така свердловина називається спостережною, якщо замінити режим роботи свердловини, то через деякий час буде замічена зміна тиску, що й буде відображатися на спостерігаючій свердловині.

2. Дослідження свердловини повинно проводитись від моменту початку буріння до консервації свердловини. Вже буровики дають нам інформацію: відбір керну. Багато інформації по дослідженні свердловини дають геофізики, але основні і найбільші дані ми отримуємо від проведення гідродинамічних та гідротермодинамічних методів дослідження свердловин вони основані на вивченні характеру припливу рідини на вибій свердловини і вони поділяються на вивченні характеру припливу рідини на вибій свердловини і вони поділяються на три класи:

• дослідження при неусталених режимах;

• дослідження при усталених режимах;

• гідропрослуховування пластів.

Є два методи дослідження: 1)початкові гідродинамічні дослідження; 2)поточні гідродинамічні дослідження. Початкові гідродинамічні дослідження обов’язково проводять в кожній новій свердловині. Поточні дослідження це дослідження геологічної будови властивості пласта, тобто розглядання проекту розробки родовища. Поточне дослідження необхідне для встановлення оптимальних режимів роботи свердловин.

Перший метод дослідження при усталених режимах фільтрації найбільш простий і полягає в тому що на свердловині кілька разів міняють режим роботи і при кожному новому усталеному режимі вимірюють дебіт свердловини і вибійний тиск.

Другий метод(неусталений режим фільтрації) заключається в тому що ми опускаємо манометр і за 46 год. ми робимо 1115 замірів режиму роботи свердловини при неусталених режимах фільтрації. Як правило, ми отримуємо залежність тиску від дебіту нафти. Якщо ми користуємось тим, що теорія видобування або теорія розробки це всі технологічні дії на пласт, процеси виділення нафти або газу, то технологія видобування починається з моменту експлуатації(розкриття нафтових пластів) і до моменту закриття свердловини. Розкриття нафтових пластів це процес буріння свердловини в продуктивному інтервалі. Дослідження які починаються з моменту буріння повинні враховуватись починаючи з забруднення продуктивного пласта. Показники глинистого розчину мають найбільший вплив на пласт. Дуже часто ми маємо справу з порово-тріщинуватими колекторами. При розкритті ми ці тріщини закриваємо, тоді нафта буде добуватись тільки в поровому колекторі. Небезпеку створює і вода яка викликає забруднення глинистого розчину і зменшення проникності(американці зовсім відмовились від глинистого розчину). З моменту передачі свердловини дослідження проводять на базі НГВУ.

За допомогою дебітометричних досліджень проводять знімання працюючих профілів та інтерпретацію результатів. Для цього застосовуються різні глибинні витратоміри і дебітоміри, глибинні термометри, глибинні манометри.

Глибинні прилади спускають у діючі фонтанні, газліфтні, нагнітальні свердловини. В зв’язку з тим, що дебіт конкретної свердловини головним чином регулюється зміною депресії тиску на пласт, то важливим буде значення коефіцієнту продуктивності свердловини. Якщо фільтрація рідини в пласті супроводжується порушеннями лінійного закону фільтрації, то показник припливу степені залежить від умов фільтрації. Все це використовується, як правило, в теоретичних прогнозах дебіту свердловини коли ще відсутні дані її гідродинамічних досліджень.

Лекція №9.