2. Заміна на нафту.

Ρ_н^дегаз = 820 – 860 кг/м³, сниз. На 18

Тиск у свердловині можливо знизити двома шляхами: 1)зменшенням висоти стовпа рідини; 2)зниження її густини. Це і покладено в основу широко розповсюджених способів освоєння свердловин. Заміни свердловинної рідини компресорного способу і відпомпування рідини глибинними насосами. Перед освоєнням устя свердловини герметизується фонтанною арматурою, або арматурою для експлуатації свердловини глибинними насосами. При цьому у свердловину опускають НКТ або насосне устаткування. Заміна свердловинної рідини здійснюється шляхом нагнітання в кільцевий простір газу високого тиску з газопроводу, або від пересувного компресора. Газ витискує рідину в затрубному просторі до башмака НКТ, або до спеціального пускового отвору (клапана), проривається в труби, змішується з рідиною внаслідок чого утворюється газорідинна суміш. Густина рідини зменшується в результаті чого зменшується і тиск на вибої свердловини. Депресія тиску на пласт і швидкість її збільшення регулюється зміною витрати газу. Цей метод освоєння широко застосовується в фонтанних і газових свердловинах. Освоєння свердловини насосами проводять тільки в тому випадку коли не очікується природне фонтанування свердловини і вона надалі буде експлуатуватися цими ж насосами. Свердловинний насос наприклад штанговий, або електровідцентровий спускаються на проектну глибину відповідно до передбачуваного режиму експлуатації свердловини. У міру відпомпування рідини її рівень у свердловині плавно знижується. Після одержання стійкого припливу із пласта свердловина переходить на експлуатаційний режим роботи. Застосовуються також і інші способи освоєння свердловин з сильно забрудненою привибійною зоною, що включають цілий комплекс робіт зі збільшення продуктивності свердловини. Наприклад: солянокислотна обробка привибійної зони, гідравлічний розрив пласта тощо. Вони можуть здійснюватись зі створенням великих швидко розчинних інколи миттєвих депресій на пласт. Спосіб освоєння свердловини вибирають з урахуванням конструкції свердловини, колекторських і механічних властивостей пласта передбачуваного способу експлуатації свердловини. У свердловинах, що розкриті крихкі нестійкі колектори освоєння проводять з плавним наростанням депресії і навпаки, в стійких добре зцементованих колекторах прагнуть швидко досягти високої депресії.

2. Деякі особливості має освоєння нагнітальних свердловин. У них намагаються добитися найбільшої поглинальної здатності пласта і рівномірного профілю приймальності. Широко розповсюдженим способом освоєння нагнітальних свердловин є дренаж. У ході дренажу прагнуть досягти найбільш повного очищення привибійної зони пласта і самої свердловини від забруднення, за рахунок промивання свердловини і створення на пласт високих депресій різними методами і тільки після очищення свердловини і привибійної зони переходять на нагнітання в пласт води. Можливий також при експлуатації свердловин фонтанним методом перехід на газліфтне фонтанування якщо не вистачає пластової енергії для експлуатації свердловин фонтанним методом, але свердловина має достатньо великий дебіт нафти на добу. У більшості випадків головну роль у фонтануванні свердловини відіграє газ який міститься разом з нафтою в пласті. Це справедливо навіть для родовищ із явно вираженим водонапірним режимом коли газ у пластових умовах повністю розчинений у нафті, і в пласті рухається однорідна рідина. Залежно від того який вид енергії є основним при експлуатації нафтового покладу розрізняють такі режими роботи покладу:

• водонапірний режим при якому нафта витісняється з пласта краєвими чи підошвеними водами напір яких зумовлений добрим гідродинамічним зв’язком покладу з контуром живлення, де відбувається поповнення пласта водою з поверхні;

• пружний режим при якому нафта витісняється з пласта за рахунок розширення рідини(нафти і води) і скелета пористого середовища при зниженні тиску;

• газонапірний(режим газової шапки) при якому витіснення нафти відбувається газом який знаходиться у верхній частині покладу. В результаті його розширення при зниженні тиску;

• режим розчиненого газу який проявляється при зниженні тиску нижче тиску насичення коли газ, що виділяється з розчином розширюється при подальшому зниженні тиску і виділяє нафту з порового простору;

• гравітаційний режим який можливий при виснаженні інших видів енергії, при ньому нафта не витісняється з пористого середовища, а стікає на вибій свердловини під дією сил гравітації.