6.3. Річні порти

Порт – підприємство водного транспорту звідки починається і де закінчується перевезення пасажирів і вантажів водним шляхом. В порту переміщують вантажі з наземного транспорту на водний і навпаки; збері­гають, сортують і комплектують вантажі; відправляють вантажі наземним або водним транспортом: організують рух і обслуговуванння флоту в ме­жах портової акваторії (водної частини), а рухомого складу наземного транспорту – в межах портової території (наземної, частини); забезпечу­ють флот паливом, матеріалами, водою, продовольством: провадять пере­вантажувальні операції портовими засобами.

Основними елементами порту є акваторія, територія та причальна лінія. Причальна лінія – сукупність суміжних або окремо розміщених причалів. Складові частини акваторії: водні підходи; зовнішні та внут­рішні рейди для стоянки суден на якорях; внутрішні басейни для стоянки суден біля причалів.

Розрізняють руслові, позаруслові та змішані порти. В руслових портах причальні лінії розтянуті по березі річки. Їх експлуатація за­лежить від режиму ріки, тому в їх акваторії часто виконують днопоглиблюючі роботи.

В позаруслових портах причальні лінії розташовані компактно в штучних басейнах, їх недолік – утруднено введення несамохідних суден.

В змішаних портах причальні лінії розташовані як в штучних басей­нах, так і по берегах річки.

Організація роботи порту визначається його технологічним проце­сом, що включає в себе техніко-розпорядний акт, технологічні карти вантажних робіт, технологічні процесами обробки суден.

Пристань – комплекс споруд, обладнаних для причалювання й стоянки суден біля берега, з метою проведення вантажних операцій, висадки і по­садки пасажирів, ремонту тощо.

Зупинка – прибережний пункт, де відбувається висадка та посадка пасажирів і прийняття вантажу.

Для виконання ремонту підводних частин суден на річковому транс­порті використовують елінги та доки, які бувають сухі і плавучі. Елінг – це рейкова колію, що входить по пологому березі в воду. За допомогою лебідок судно на возиках витягують на берег та встановлюють на ремонтну площадку (стапель).

Сухий док – камера, що відокремлена від ріки воротами. Для прий­няття судна відчиняють ворота, док заповнюється водою і вводять судно. Потім ворота зачиняють, викачують воду і судно сідає на опори. Розміри становлять 75 м завширшки і до 500 м завдовжки.

Плавучі доки – це суцільний або складений з секцій понтон з двома порожнистими поздовжніми баштами з боків. Для прийняття судна баластні відсіки заповнюють водою, док занурюється на глибину, достат­ню для введення судна у простір між баштами. Потім воду із відсіків викачують і док з судном вспливає. У верхній частині башт розміщено службові й житлові приміщення та устаткування. Розміри становлять до 60 м завширшки і до 300 м завдовжки.

Рух річкового транспорту організується за двома принципами: наскрізному та ділянковому. Наскрізний рух використовується на ліні­ях, де умови плавання та характер вантажопотоків дозволяють доставляти вантаж від відправника до адресату без перевалки. Рух за ділянками ор­ганізують там, де окремі ділянки річкового шляху мають різні умови плавання або різний вантажопотік.

Буксири і штовхачі використовують за принципом наскрізної тяги без зміни на всьому шляху сполучення або за системою тягових плечей. Склади для буксирування формують за декількома схемами секційними або напівсекційними. Перші – доцільно використовувати при стійких вантажопо­токах, що не потребують переформування складу, другі – при розпороше­них вантажопотоках.

Рух вантажо-пасажирського флоту організується за лінійною та рей­совою формами. Лінійна форма передбачає виконання регулярних рейсів кораблями, які приписані до цієї лінії. Рейсова форма – призначення спеціальних рейсів кораблів на лініях нерегулярного руху.

Навігаційний період – період року, протягом якого залежно від міс­цевих кліматичних умов використовують водні шляхи для транспорту. На Дніпрі він складає 220 - 270 днів.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨