6.2. Рухомий склад річкового транспорту

Флот, що екcплуатується на річках, складається із транспортних, технічних і допоміжних кораблів. Транспортні суда перевозять вантажі та пасажирів, технічні ведуть роботи по поглибленню та очистці дна, а допоміжні обслуговують транспортні та технічні суда.

Транспортні суда поділяються за призначенням на вантажні, вантажопасажирські та пасажирські. За використанням водного середовища во­ни бувають водовміщуючими, глисируючими, на підводних крилах, та повіт­ряній подушці. За способом руху суда розрізняють на самохідні, що ма­ють силове устаткування та рушійні (пароплави, теплоходи, газоходи, ди­зель-електроходи, буксири, товкачі), та несамохідні (баржі та склади для товкання).

Несамохідні суда переміщують за допомогою самохідних (буксирів, штовхачів), сплавом та рідко тягою з берега (на каналах).

Крім цього, вантажні кораблі поділяють на суховантажні, наливні, універсальні та спеціалізовані за родами вантажів.

Пристосованість кораблів до вантажних робіт характеризують перекриттям палуби. Відношення загальної площі люків до загальної площі трюмів називають коефіцієнтом вертикального проникнення. Відомі кораб­лі-площадки (к-1), відкриті суда (к>0.61), напіввідкриті (к – 0,3-0,61) і закриті при к <0,3. З величиною цього коефіцієнту пов'яза­но час стоянки під вантажними операціями.

Основними характеристиками судна є розміри корпуса, найбільші розміри з урахуванням надбудов, середня осадка, водовміщення та ванта­жопідйомність.

Водовміщення повністю завантаженного судна розраховують за формулою: W_г - ¡ × r_r ×L × B × T_r

де ¡ – питома вага води, г – відношення об'єму підводної частини судна до об'єму описаного навколо неї паралелепіпеда; L – довжина корпуса судна; В – ширина корпуса судна; Т_r – осадка судна в завантаженному стані (дорівнює масі води, що витісняється судном при погруженні до ватерлінії).

Водовміщення судна в порожньому стані (без вантажу, запасу палива, команди, провіанту) розраховують за формулою W₀ - ¡ × r₀ ×L × B × T₀ . Вантажопідйомність судна (дедвейт) – це вага вантажу, води, команди тощо, які можуть бути завантажені на судно при встановленій граничній осадці: q – W_r – W₀

Безпека плавання кораблів визначається їх міцністю, стійкіс­тю, хідкістю, керованістю та життєвістю. Міцність – це властивість витримувати розрахункові навантаження. Хідкіcть – це властивість розвивати швид­кість відповідну потужності двигуна. Стійкість – властивість поверта­тись у вихідне положення з стану порушеної рівноваги після припинення дії сил, що визвали нахил судна (вітер, нерівномірне завантаження ко­рабля, скупчення пасажирів з одного борту). Керованість – властивість судна зберігати заданий напрямок руху. Життєвість – властивість зали­шатись на плаву при частковому затоплені приміщень.

Водовміщуючі cуда завдяки великому опору мають порівняно невеликі швидкості руху. Наприклад, вантажний теплохід «ріка-море» вантажопід-йомністю 2,7 тис.т, потужніть силового агрегату біля 1000 квт, (114´13´13м), мак­симальна осадка 3,5 м, має швидкість в стоячій воді 18,6 км/год.

Для уникнення великого опору руху використовують суда на підвод­них крилах, суда-катамарани та суда на повітряній подушці.

Судно на підводних крилах спочатку рухається як водовміщуюче судно, а при досягнені деякої швидкості виходить на підводні крила. При цьому спостерігається залежність: як найбільше водовміщення судна, тим вища гра­нична швидкість і тим більша повинна бути потужніть двигуна. Причому, необхідна потужніть збільшується в кубічній залежності на кожну додат­кову тонну вантажу. Тому вони використовуються як малотоннажні суда.

Суда катамарани мають два вузькі корпуси під загальною палубою. Вони мають добрі ходові властивості та показники безпеки руху. Їх ван­тажопідйомність 600-1000 т, швидкість 25-28 км/год.

Суда на повітряній подушці можливо використовувати протягом ці­лого року – для руху по воді, льоду з виходом на пологий берег. Кораблі цього типу мають загальну вагу 238 т, корисне наван­таження – 85 т.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨