5.7. Науково-технічні проблеми подальшого розвитку та вдосконалення ат

Основні науково-технічні проблеми:

· подальше поновлення парку більш економічними та сучасними автомобілями;

· подальше вирішення раціональної структури парку автомобілів переважно за вантажопідйомністю (вантажні автомобілі) та відносно місткості (автобуси);

· покращення системи технічного ремонту та обслуговування;

· подальший розвиток мережі АД;

· підвищення швидкості та БДР;

· подальше поновнення парку більш економічними та сучасними автомобілями.

До 90-тих років була зроблена реконструкція багатьох автомобільних заводів (ГАС – гнучка автоматизована система виробництва).

Був побудований автомобільний гігант в м. Тольятті, кожні 20 секунд з конвейєра сходив автомобіль “Жигулі”. Закінчено будівництво автомобільного заводу КаМАЗ.

Виробництво вантажних та легкових автомобілів було різко збільшено. По виробництву автомобілів СРСР займав І-ше місце у світі.

До автомобілів були пред’явлені нові вимоги в питанні підвищення паливної економічності, безпеки руху та зниження токсичності відпрацьованих газів, а також полегшення управління автомобілів та зниження трудомісткості обслуговування та ремонту.

АТ – крупний споживач матеріальних ресурсів: палива, дизельного палива, мастильних матеріалів та інше.

Економічні витрати палива забезпечувалися за рахунок скорочення порожніх пробігів, застосовування автопоїздів, збільшення вантажопідйомності, покращення технічного стану рухомого складу, скорочення витрат палива при його транспортуванні, збереженні, заправки автомобілів, а також підвищення рівня дизелізації АТ.

Кількість дизельних автомобілів в загальному парку вантажних автомобілів зросло з 10.5% в 1980 р. до 18.6% в 1985 р., а доля вантажообігу, виконана автомобілями, збільшилася з 34% до 44% в 1985 р.

Раціональна структура автомобільного парку за вантажо-підйомністю – одна з важливих проблем сучасності.

З 1980 по 1985 рр. була проведена робота щодо збільшення в %-ному відношенні долі автомобілів великої вантажопідйомності з 17,1% до 33%, а малої вантажопідйомності з 12% до 19%, при скороченні автомобілів середньої вантажопідйомності від 2-ох до 5 т.

Доля автомобілів із спеціалізованими кузовами збільшилася з 49,9% до 50,4%, при цьому доля самоскидів склала 30% парку народного господарства, автоцистерн – 8,8%, автофургонів, рефрижераторів та інших спеціалізованих автомобілів – 11,6%.

Народне господарство одержало велику кількість автомобілів КаМАЗ підвищеної вантажопідйомності, автопоїзди типу МАЗ – 6422 (25 – 32 т), кар’єрні самоскиди типу БеЛАЗ (75 – 110 – 180 т), КрАЗ – 6505 (16 – 18 т).

Автомобілі типу КАЗ – 4540 (4х4) – (5.5+5.5 т), УРАЛ – 5557 (6х6) – (7+7 т), КаМАЗ – 55102 (7+7 т), ГАЗ – 6008 (4+4 т) самоскид, дизель повітряне охолодження ЗІЛ – 4421 сидільний тягач – 11.1 т дизель; КаМАЗ – 43105 – 7 т подвійної прохідності для сільського господарства 6х6 бортовий автомобіль, снігоболотохід УРАЛ – 5920 – 8 т.

За цей період була збільшена частка автобусів великої місткості для перевезення пасажирів у великих містах.

Великий міський автобус ЛіАЗ – 5256 – дизель, ЛАЗ – 696, Ікарус 180 (160 – 190 чол.), Ікарус – 280 (до 220 чол.)

Проблема технічного обслуговування та подальший розвиток рухомого складу полягає у створені такої системи його утримання, яка б гарантувала постійну готовність, безпечність та работоздатність автомобілів на весь термін його роботи.

Велика увага приділялася різним автоматизованим установкам діагностики, що дозволили б безпомилково визначити стан автомобіля.

Подальщий розвиток мережі АД

Для підвищення ефективності використання багатьох тисяч автомобілів, зменшення витрат палива та підвищення продуктивності праці водіїв – особлива увага приділяється будівництву АД в різних рівнях, що виключає створення різних заторів в русі транспорту, благоустрій нових та діючих автомобільних магістралей, будівництво паливно – заправних станцій, станцій технічного обслуговування, готелів для водіїв, пункти харчування та оперативної медичної допомоги, засобів управління автомобільним рухом.

Проблема автоматизації управління

Рішення цієї задачі іде по шляху створення автоматів, які полегшують труд водія та оптимізують деякі процеси такі як: витрата палива, зниження токсичності відпрацьованих газів, полегшення нормальної роботи відповідальних вузлів, агрегатів автомобіля, застосування телекамер, що підвищують огляд (обзор), що дуже важливо для автопоїздів великої довжини.

Сьогодні першочергові задачі такі: задача управління основними елементами виробничих процесів та транспортні процеси вцілому, що дозволяє вирішувати задачі щодо оптимізації, планування та обліку перевезення, раціональному використанню рухомого складу по видах перевезень, вибору найкращого розкладу руху автомобілів (особливо автобусів).

Проблеми швидкості на АТ вирішуються з урахуванням її впливу на техніку, економіку перевезень та безпеку руху.

З позиції економіки транспорту – вплив швидкості з однієї сторони – збільшує швидкість, а також оборот рухомого складу і тим підвищується економічна ефективність транспорту. А з іншої сторони: підвищення швидкості збільшує капіталовкладення, експлуатаційні витрати, витрати палива, особливо за кордоном 50 – 60 км/год, підвищує вартість та зношення автомобіля, підвищує імовірність аварії.

Проблема безпеки руху

В зв’язку із збільшенням кількості автомобілів у приватній власності (Україна: 1985 р. – 2358,1 тис.; 1996 р. – 4736,0 тис.; Київ 1985 р. – 111,2 тис.; 1996 р. – 281,7 тис.) за виною власників транспортних засобів збільшилась кількість ДТП. Тому були пред’явлені вимоги до підвищення професійної підготовки водіїв:

· подальше укріплення дисципліни;

· підвищення ефективності діяльності служб БДР;

· створення в кожному регіональному центрі діагностичних станції ДАЇ та ряд інших заходів.

Крім того були розроблені заходи по активній та пасивній безпеці з метою попередження аварій.

Активна безпека – стійкість та управління, надійність гальм, шин, фар, вітрове скло.

Пасивна безпека – міцність кузова, дверей, енергопоглинаючі бампери, пояси, надувні подушки, телескопічні рульові колонки тощо.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨