
- •Національний транспортний університет
- •Л.Ю. Яцківський, д.В.Зеркалов
- •Загальний курс
- •Транспорту
- •Транспорту
- •Мета та завдання дисципліни
- •Міждисциплінарні зв'язки
- •1. Роль транспорту у розвитку суспільства і галузей економіки держави
- •1.2. Розвіток транспорту в XVIII-ххі ст.
- •1.4. Єдина транспортна система
- •1.5. Єдина транспортна мережа
- •1.6. Єдина транспортна мережа зв'язку
- •1.7. Техніко-економічна характеристика видів транспорту
- •1.8. Продукція транспорту
- •1.9. Принципи, функції та методи управління
- •Основні методи управління: економічний, організаційно-розпорядливі (адміністративні). Матеріальна зацікавленість, моральне стимулювання, підбір та виховання кадрів.
- •Р о з д і л 2. Транспортна політика України
- •2.1. Принципи формування спільного транспортного простору і взаємодії держав-учасниць снд у галузі транспортної політики
- •2.2. Концепція реформування транспортного сектору економіки
- •2.3. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу
- •2.4. Утвердження України як транзитної держави
- •2.5. Розвиток транспортно-дорожнього комплексу України на період до 2020 року
- •Загальні положення
- •Основні напрямки Концепції у д о с к о н а л е н н я державного регулювання діяльності транспорту
- •Залізничний транспорт
- •Морський та річковий транспорт
- •Автомобільний транспорт і дорожнє господарство
- •Авіаційний транспорт
- •У д о с к о н а л е н н я економічних відносин
- •Т е х н о г е н н а б е з п е к а транспорту
- •Інтеграція в європейську і світову транспортні системи
- •Етапи реалізації концепції
- •2.6. Концепція створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні
- •1. Загальні положення
- •2. Організаційна структура транспортно-дорожнього комплексу, принципи розвитку та регулювання його діяльності в умовах ринкової економіки
- •3. Транспортні зв'язки, напрямки та перелік міжнародних транспортних коридорів
- •4. Інтеграція транспортних мереж України у міжнародну транспортну систему
- •5. Створення міжнародної автомобільної мережі
- •6. Автодорожній сервіс
- •7. Створення міжнародної залізничної мережі. Реконструкція існуючих залізниць
- •8. Змішані перевезення. Взаємодія наземних та водних видів транспорту
- •9. Організація управління створенням та функціонуванням транспортних коридорів
- •10. Пріоритетність створення транспортних коридорів
- •11. Правове забезпечення створення в Україні транспортних коридорів
- •12. Пріоритетність розвитку видів транспорту
- •13. Соціально-економічні та екологічні аспекти створення транспортних коридорів
- •2.7. Державна політика у сфері постачання
- •Державна політика у сфері постачання та транзиту сирої нафти затверджена розпорядженням кму від 5 квітня 2002 р. № 187-р.
- •Р о з д і л 2. Транспортна політика України
- •2.1. Принципи формування спільного транспортного простору і взаємодії держав-учасниць снд у галузі транспортної політики
- •2.2. Концепція реформування транспортного сектору економіки
- •2.3. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу
- •2.4. Утвердження України як транзитної держави
- •2.5. Розвиток транспортно-дорожнього комплексу України на період до 2020 року
- •Загальні положення
- •Основні напрямки Концепції у д о с к о н а л е н н я державного регулювання діяльності транспорту
- •Залізничний транспорт
- •Морський та річковий транспорт
- •Автомобільний транспорт і дорожнє господарство
- •Авіаційний транспорт
- •У д о с к о н а л е н н я економічних відносин
- •Т е х н о г е н н а б е з п е к а транспорту
- •Інтеграція в європейську і світову транспортні системи
- •Етапи реалізації концепції
- •2.6. Концепція створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні
- •1. Загальні положення
- •2. Організаційна структура транспортно-дорожнього комплексу, принципи розвитку та регулювання його діяльності в умовах ринкової економіки
- •3. Транспортні зв'язки, напрямки та перелік міжнародних транспортних коридорів
- •4. Інтеграція транспортних мереж України у міжнародну транспортну систему
- •5. Створення міжнародної автомобільної мережі
- •6. Автодорожній сервіс
- •7. Створення міжнародної залізничної мережі. Реконструкція існуючих залізниць
- •8. Змішані перевезення. Взаємодія наземних та водних видів транспорту
- •9. Організація управління створенням та функціонуванням транспортних коридорів
- •10. Пріоритетність створення транспортних коридорів
- •11. Правове забезпечення створення в Україні транспортних коридорів
- •12. Пріоритетність розвитку видів транспорту
- •13. Соціально-економічні та екологічні аспекти створення транспортних коридорів
- •2.7. Державна політика у сфері постачання
- •Державна політика у сфері постачання та транзиту сирої нафти затверджена розпорядженням кму від 5 квітня 2002 р. № 187-р.
- •Р о з д і л 3. Управління транспортом в Україні
- •3.1. Загальне управління. Міністерство транспорту та зв'язку України
- •3.2. Управління залізничним транспортом
- •Генеральний директор (ц)
- •Дирекція є однією з організаційних ланок на залізничному
- •Юридичний статус дирекції
- •Господарська та соціальна діяльність дирекції
- •3.3. Управління автомобільним транспортом
- •Відкрите акціонерне товариство Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
- •Мета, задачі та предмет діяльності Компанії
- •3.4. Управління водним транспортом
- •3.5. Управління авіаційним транспортом. Державний департамент авіаційного транспорту
- •3.6. Управління міським транспортом. Мінбуд України
- •3.7. Управління трубопровідним транспортом. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
- •Р о з д і л 4. Залізничний транспорт України
- •4.1. Сучасний стан залізничного транспорту
- •4.2. Залізниці України
- •4.3. Споруди і пристрої залізничного транспорту Поняття про комплекс пристроїв, споруд
- •4.4. Економічні показники роботи залізниць
- •4.5. Габарити на залізницях
- •4.6. Колійне господарство залізниці. Залізничні під'їзні колії
- •4.7. Електропостачання залізниць
- •4.8. Рухомий склад і його утримання Загальні відомості про рухомий склад
- •Електричний рухомий склад
- •Тепловози
- •Локомотивне господарство
- •Вагони і вагонне господарство
- •Вагонне господарство
- •4.9. Організація і управління рухом поїздів Організація вагонопотоків
- •Порядок приймання, відправлення і руху поїздів
- •Загальні відомості про сиcтему управління рухом поїздів
- •4.10. Основні показники експлуатаційної роботи
- •4.11. Станції, залізничні вузли, роздільні пункти
- •4.12. Тарифи на залізничному транспорті
- •Глава 21. Ціни і ціноутворення у сфері господарювання Стаття 189. Ціна у господарських зобов’язаннях
- •Стаття 190. Вільні ціни
- •Стаття 191. Державні та комунальні ціни
- •Стаття 192. Законодавство про ціни і ціноутворення
- •Тарифи на перевезення вантажів
- •5. Автомобільний транспорт
- •5.1. Загальні положення
- •5.2. Розміщення автотранспортного комплексу по регіонах України
- •Карпатський економічний район, Південний економічний район, Подільський економічний район,
- •Карпатський економічний район
- •Південний економічний район
- •Подільський економічний район
- •Транспортно-дорожній комплекс
- •Транспортно-дорожній комплекс
- •Центральний економічний район
- •Транспортно-дорожній комплекс
- •5.3. Класифікація автомобільного транспорту.
- •Перелік автомобільних доріг України загального користування державного значення
- •5.5. Характерістика автомобільних шляхів
- •В табл. 5.19-5.20 наведені показники густоти автомобільних доріг і наявність мостів і шляхопроводів в Україні.
- •5.6. Особливості роботи допоміжного автотранспорту
- •5.7. Науково-технічні проблеми подальшого розвитку та вдосконалення ат
- •6. Водний транспорт
- •6.1. Річковий транспорт
- •6.2. Рухомий склад річкового транспорту
- •6.3. Річні порти
- •6.4. Морський транспорт
- •6.5. Морські перевезення
- •6.6. Порти України
- •Порти Придунайського басейну
- •Порт Ізмаїл
- •Порт Усть-Дунайськ
- •Порт Білгород-Дністровський
- •Порт Іллічівськ
- •Порт Одеса
- •Порт Південний
- •Порт Миколаїв
- •Порт Жовтневий
- •Порт Херсон
- •Порт Ялта
- •Порт Феодосія
- •Порт Керч
- •Порт Бердянськ
- •Порт Маріуполь
- •6.7. Стан морських портів України
- •6.9. Портові тарифи
- •7. Авіаційний транспорт (ат)
- •7.1. Авіація – наймолодший і найбільш досконалий вид транспорту
- •7.2. Розбудова і сучасний стан державної системи використання повітряного простору України
- •Мета і завдання Програми
- •Сучасний стан державної системи використання повітряного простору України Організація та порядок використання повітряного простору
- •Радіотехнічне забезпечення
- •Метеорологічне забезпечення
- •Забезпечення аеронавігаційною інформацією
- •Авіаційна безпека
- •7.3. Досягнення і стан інфраструктури повітряного транспорту в Україні
- •7.4. Технічно-експлуатаційні властивості (ат)
- •7.5. Науково – технічні проблеми подальшого розвитку ат
- •7.6. Аеропорти України
- •Сертифікація аеропортів
- •Ліцензування аеропортової діяльності
- •Регіональний міжнародний аеропорт
- •Взаємовідносини аеропорту з авіаперевізниками та іншими користувачами
- •Наземне обслуговування повітряних суден Загальні положення
- •8. Міський транспорт
- •8.1. Види транспорту та його особливості в єдиній системі міста
- •8.2. Стан міського пасажирського транспорту України на прикладі м. Києва та перспективи його розвитку
- •8.3. Виготовлення та ремонту трамваїв і тролейбусів
- •8.4. Метрополітен Загальні відомості про метрополітени
- •Технічні пристрої і споруди в метрополітенах
- •Куренівсько-Червоноармійська
- •Сирецько-Печерська
- •Подільсько-Воскресенська
- •9. Трубопровідний транспорт
- •9.2. Трубопровідний транспорт України
- •9.3. Класифікація та призначення трубопровідного транспорту
- •Управління роботою цих станцій – дистанційне і здійснюється з головної насосної станції. В нафто- та газотранспортних системах використовуются стальні зварні труби діаметром від 520 до 1020 мм.
- •9.4. Розвиток мережі трубопроводів
- •9.5. Перспектива розвитку трубопровідного транспорту
- •9.6. Стан трубопровідного транспорту України
- •Нафтотранспортна система «Одеса-Броди»: технічна характеристика
- •10. Промисловий транспорт
- •10.1. Роль, значення і розвиток промислового транспорту
- •10.2. Міжгалузеві підприємства промислового залізничного транспорту. Державний концерн “Промтранс”
- •10.3. Взаємовідносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій
- •Види цін (тарифів)
- •Порядок встановлення цін (тарифів)
- •· Форс-мажорні обставини.
- •11. Нові види транспорту
- •11.1. Різновид нових видів транспорту і перспективи їх розвитку
- •11.2. Ракетний транспорт і Національна космічна програма
- •12. Міжнародні транспортні коридори
- •12.1. Загальні положення
- •12.2. Транзитний потенціал України Експорт транспортних послуг України
- •12.3. Тарифна політика
- •12.4. Залізничні мтк
- •Крім пасажирських і вантажних поїздів на цьому напрямку обертається контейнерний поїзд Клайпеда-Одеса (через Словечно-Бережесть).
- •12.5. Автомобільні мтк
- •12.6. Міжнародний транспортний коридор №7 по р. Дунай Транспортний коридор по Дунаю: Дунайське судноплавство
- •1. Пропуск авіаційного пасажирського та вантажного транспорту через державний кордон України1 (літаків)
- •3. Вантажообіг трубопровідного транспорту за видами вантажів
- •4. Транспортування (перекачка) вантажів трубопроводами
- •Література
5.6. Особливості роботи допоміжного автотранспорту
За обсягом перевезених вантажів і темпах розвитку автомобільний транспорт значно випереджає залізничний, річковий і морський.
Перевезення вантажів пов'язано з необхідністю виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, що є невід'ємною і найбільш трудомісткою частиною транспортного процесу.
На автомобільному транспорті навантажувально-розвантажувальні роботи виконують допоміжним автотранспортоом, тобто за допомогою вантажно – розвантажувальних машин та різноманітних пристроїв. У загальних витратах суспільно-корисної праці по доставці вантажів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, що є найбільше важкими і трудомісткими на автомобільному транспорті, складають значну питому вагу.
Задача ліквідації в країні важкої ручної праці у всіх галузях народного господарства, у тому числі і на транспорті, має, як відомо, не тільки економічне, але і соціальне значення. Вирішувати цю задачу повинні не тільки вантажовідправники і вантажоодержувачі, але й автотранспортні підприємства й організації. Робітники автомобільного транспорту широко впроваджують контейнерні і пакетні перевезення вантажів, створюють у своїй системі спеціалізовані підприємства по механізації навантажувально-розвантажувальних робіт, використовують автомобілі й автопоїзди, оснащені пристроями для само навантаження і саморозвантаження.
Вантажно-розвантажувальні роботи містять основні і допоміжні підйомнотранспортні операції. До основних операцій відносяться: захоплення або подача вантажу до вантажно-розвантажувальної машини, підйом, переміщення й опускання або видача його машиною, укладка в штабель, узяття зі штабеля. Основні операції є найбільше важкими і трудомісткими.
До допоміжних операцій відносять: строповку вантажів, накладання і зняття загарбних пристроїв, напрямок і відтяжку вантажів (орієнтування вантажу вручну або за допомогою пристроїв у момент відриву його від опорної поверхні або опускання на неї), кріплення вантажів, підготування рухомого складу до навантажувально-розвантажувальних робіт, скріплення пакетів, передачу сигналів крановикам та ін. Допоміжні операції, хоча і не є важкими, відносяться до числа трудомістких.
Існує декілька засобів виконання навантажувально-розвантажувальних робіт: немеханізований, механізований, комплексно-механізований і автоматизований.
При немеханізованому засобі виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, тобто вручну (вантажниками), народне господарство несе значні втрати за рахунок збільшених простоїв автомобілів під навантаженням і розвантаженням і великими витратами фізичної праці.
При механізованому засобі вантажно-розвантажувальні роботи виконують підйомно-транспортні машини і механізми, керовані робітниками.
Розрізняють роботи частково і цілком механізовані. У першому випадку навантаження на автомобілі або розвантаження з автомобілів виконується не цілком машинами або механізмами, а із застосуванням фізичної праці робітників. Цілком механізованими вантажно-розвантажувальні роботи є в тих випадках, коли в процесі навантаження або розвантаження вантажів фізична праця робітника не застосовується.
Особливу категорію складають комплексно-механізовані вантажно-розвантажувальні роботи, виконувані тільки за допомогою машини або системи машин без застосування ручної праці. У цьому випадку праця людини зводиться лише до керування машинами.
Вищою формою виробництва вантажно-розвантажувальних робіт є автоматизований спосіб, коли вантажно-розвантажувальні роботи виконує машина або система машин по заданих програмах без застосування праці людини, навіть щодо керування машинами.
Номенклатура вантажно-розвантажувальних машин і пристроїв дуже різноманітна. Для вивчення їх техніко-експлуатаційних якостей усі машини й пристрої на транспорті класифікують по технічних і експлуатаційних ознаках. Класифікація по технічних ознаках є підставою для вивчення машин, а по експлуатаційних – для правильної оцінки особливостей застосування машини і вибору схеми механізації вантажно-розвантажувальних робіт.
Всі вантажно-розвантажувальні машини за технічними ознаками можуть бути розділені на дві основні групи: машини з робочим органом беззупинної дії і машини з робочим органом циклічної дії.
До першої групи відносяться машини, робочий орган у яких не зупиняється для захоплення і звільнення вантажу, переміщуючи вантаж рівномірно. Такими машинами є стрічкові, пластинчасті і скребкові конвейєри (транспортери), багатоковшові навантажувачі та ін.
Машини з робочим органом циклічної дії виконують комплекс операцій, пов'язаних із навантаженням або розвантаженням за циклом. При цьому робочий орган діє періодично, тобто переміщається з вантажем від місця його завантаження до місця розвантаження і потім знову повертається для захоплення вантажу. До цієї групи відносяться автомобільні крани, автонавантажувачі, електронавантажувачі, одноковшові навантажувачі, лебідки, тельфери, механічні лопати, автомобілерозвантажувачі та інш.
По експлуатаційних ознаках вантажно-розвантажувальні машини можуть бути класифіковані в залежності від групи вантажу, що перевантажується, напрямків переміщення вантажу і наявності ходового устаткування.
Залежно від групи вантажів, що перевантажуються, усі машини розділяють на такі види:
¨ для штучних вантажів (автокрани, автонавантажувачі, тельфери та інш.); для навальних вантажів (екскаватори, одноковшові і багатоковшові навантажувачі, снігонавантажувачі, буряконавантажувачі, скребкові навантажувачі та ін.);
¨ для сипучих вантажів (зернонавантажувачі, пневмоперевантажувачі та ін.); для штучних або навальних вантажів (автонавантажувачі, автокрани та ін.). Ці машини експлуатують за призначенням, застосовуючи змінні вантажозахватні пристрої (вила стрілу, ковш, грейфер).
По напрямках переміщення вантажу машини й пристрої розділяють на чотири групи:
· для горизонтального переміщення вантажу (механічні лопати);
· для вертикального переміщення вантажу (бункери тощо);
· для похилого переміщення вантажу (транспортери, багатоковшові навантажувачі);
· для вертикального і горизонтального (комбінованого) переміщення вантажу (крани, автонавантажувачі й ін.). Більшість вантажно-розвантажувальних машин відноситься до четвертої групи.
Залежно від наявності ходового устаткування, необхідного для пересування з одного пункту на інший, усі машини й пристрої можуть бути класифіковані на дві групи: стаціонарні і пересувні.
До стаціонарних відносять машини й пристрої, що не мають ходового устаткування (козлові і мостові крани, бункери й ін.). Їх, як правило, встановлюють в одному місці постійно і використовують у пунктах із стійким обсягом робіт.
Пересувні машини – на відміну від стаціонарних мають ходове устаткування і тому можуть бути широко використані з перекиданням від одного складу або пункту на інший. Також пересувні машини переміщаються за рахунок власного джерела силової енергії (двигуна внутрішнього згоряння, електродвигуна) і відносяться до категорії самохідних машин. Деякі з них відрізняються високою мобільністю (автокрани, автонавантажувачі й ін.), у зв'язку з чим вони застосовуються для обслуговування декількох різноманітних об'єктів навіть у межах зміни.
Як стаціонарні, так і пересувні вантажно-розвантажувальні машини можуть бути розділені на дві категорії: універсальні і спеціальні машини.
До універсальних відносять такі вантажно-розвангажувальні машини, що можуть виконувати навантаження і розвантаження різноманітних вантажів: тарно-штучних, великовагових, навальних і ін. До таких машин відносяться крани, автонавантажувачі, електронавантажувачі та ін.
Спеціальні вантажно-розвантажувальні машини призначені тільки для визначеної категорії вантажу (наприклад, буряконавантажувачі, зернонавантажувачі й ін.).
Основні параметри вантажно-розвантажувальних машин та пристроїв характеризують їх техніко-експлуатаційні якості, що враховуються при виборі і визначенні необхідної кількості цих машин і пристроїв.
Деякі основні параметри характерні для всіх категорій машин. До них відносяться: продуктивність машини, висота навантаження, потужність силової установки, габаритні розміри (довжина, ширина і висота) у робочому і транспортному положенні, маса машини.
Проте більшість параметрів є груповими, тобто характеризують тільки визначену групу вантажно-розвантажувальних машин. Наприклад, для вантажно-розвантажувальних машин і пристроїв із робочим органом беззупинної дії додатково до відзначених вище можна назвати такі основні параметри, як швидкість прямування органа, його розміри (ширина і висота шкребка, ширина стрічки, обсяг і кількість шкребків й ін.). Шнекові пристрої характеризуються діаметром шнека і швидкістю його обертання.
Для машин із робочим органом циклічної дії найважливішим параметром є вантажопідйомність, тобто найбільша маса вантажу, що може бути піднята машиною при зберіганні необхідного запасу стійкості і тривалості.
Крім того, такі машини характеризуються швидкістю підйому й опускання вантажу, швидкістю горизонтального переміщення робочого органу або всієї машини з вантажем і без вантажу. У вантажно-розвантажувальних машин із робочим органом, виконаним у вигляді поворотної консолі (стрілові крани, деякі одноковшеві навантажувачі, екскаватори), основними параметрами, крім цього, є виліт стріли, довжина стріли, висота підйому і кут повороту стріли. Виліт стріли визначається відстанню від осі обертання кранового устаткування до вертикальної осі, що проходить через точку підвісу вантажу. Довжина стріли визначається відстанню між центрами осі п'яти стріли й осі кінцевого блоку.
Найважливішими параметрами вилкових автонавантажувачів і електронавантажувачів є максимально припустима відстань від центру ваги вантажу до спинок вил при повному використанні вантажопідйомності навантажувача і мінімальний радіус повороту навантажувача.
Перший параметр характеризує можливості підйому вантажу машиною з конкретними габаритними розмірами і масою, другий визначає її маневреність і погрібні розміри ділянок складу для розгортання.
Зазначені основні параметри не вичерпують всіх елементів техніко-експлуатаційної і технічної характеристик вантажно-розвантажувальних машин і пристроїв. Наприклад, самохідні машини додатково характеризуються таким параметром, як транспортна швидкість. Бункера оцінюються двома основними параметрами: внутрішнім об'ємом (місткістю) бункера і розміром вивантажувального отвору. Для деяких машин (зернонавантажувач, буряконавантажувач) установлюють ширину захоплення вантажу тощо.
Крім основних параметрів, найважливішими показниками, що враховуються при виборі вантажно-розвантажувальних машин, є такі: енергоємкість машини (устаткування), що виражається витратою енергії, що витрачається на переробку одиниці вантажу; металоємність (матеріалоємність) машини, що характеризується масою металу (матеріалу), затраченої на її виготовлення; трудомісткість або кількість людино-годин, що затрачаються на переробку (навантаження або розвантаження 1 т або 1 мЗ) вантажу цією машиною.
¨ ¨ ¨ ¨ ¨