4.3. Споруди і пристрої залізничного транспорту Поняття про комплекс пристроїв, споруд

Залізниця – це комплекс інженерних споруд, призначених для пропускання поїздів з установленою швидкістю. Прообразом залізниці були заводські колійні лежневі шляхи, по яких переміщалися вагонетки з рудою за допомогою водяного колеса і канатів.

У 1788 р. на Олександрівському гарматному заводі в Петрозаводську було споруджено дорогу з чавунними рейками довжиною 173,5 м. А в 1809 р. було закінчено будівництво на Алтаї чавунної дороги з кінною тягою. Дорога одержала назву “чавунка”. У 1825 р. англійський винахідник паровоза Дж. Стефенсон проклав між Стоктоном і Дарлінгтоном рейкову дорогу, якою промчав перший локомотив. Цей рік людство вважає роком народження залізниці. У Росії перша громадська залізнична лінія з застосуванням парової тяги відкрилася в 1837 р., зв'язавши столицю з Царським Селом. У 1851 р. було введено в дію першу магістральну двоколійну залізницю між Петербургом і Москвою.

Нині залізничний транспорт є великим багатогалузевим господарством, до складу якого входять залізниці і підприємства, а також адміністративно-господарські, культурно-побутові, медичні установи, наукові, проектні та навчальні заклади.

Для виконання перевізного процесу залізниці мають технічні засоби, що складаються з рухомого складу, залізничних споруд і пристроїв, до яких належать:

· залізнична колія з необхідним колійним розвитком на роздільних пунктах для приймання, схрещення, обгону, розформування, формування і відправлення поїздів та виконання інших операцій;

· споруди для посадки, висадки і обслуговування пасажирів;

· пристрої для збереження, навантаження і вивантаження вантажів;

· пристрої автоматики, телемеханіки і зв'язку для забезпечення безпеки руху поїздів і прискорення виробничих процесів;

· споруди для екіпірування і ремонту локомотивів і вагонів;

· пристрої електропостачання, включаючи тягові підстанції і контактну мережу на електрифікованих лініях;

· пристрої водопостачання;

· пристрої матеріально-технічного постачання.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

4.4. Економічні показники роботи залізниць

В умовах переходу країни, у тому числі і залізниць, на ринкові відносини важливими факторами є зниження собівартості перевезень і підвищення їхньої прибутковості. У зв'язку з цим до основних економічних показників роботи залізничного транспорту належать: продуктивність праці, собівартість перевезень, прибуток, рентабельність, фондовіддача.

Продуктивність праці на залізничному транспорті – це кількість тонно-кілометрів і подвоєне число пасажиро-кілометрів, що припадають на одного працівника, зайнятого в перевезеннях ( ).

(тис.т-км на одного працюючого).

(4.1)

Собівартість перевезень визначається грошовим вираженням поточних витрат ( ) на виконання одиниці перевезень

(грн./10 зведених т-км).

(4.2)

Сума експлуатаційних витрат на виконання перевезень (ΣЕ) включає: фонд оплати праці, відрахування на соціальні потреби, вартість палива, електроенергії, матеріалів, амортизаційні відрахування, інші витрати.

Прибуток – це показник, що характеризує всю господарську діяльність залізниць і підприємств транспорту. Вона визначається як різниця між доходами і експлуатаційними витратами (Е):

	,			(4.3)
де		Д –	сумарні доходи, тобто кошти, отримані залізницею, дирекцією або підприємством за вироблену і реалізовану продукцію, роботу і послуги (щодо перевезення пасажирів, вантажів, пошти і багажу; за роботи, виконані підсобними і промисловими підприємствами тощо).

Важливо знати не тільки абсолютні розміри прибутку (П), але і скільки його отримано з кожної гривні вартості виробничих фондів, що дорівнюють сумі основних фондів (ОФ) і обігових коштів (ОБК), тобто рентабельність.

Рентабельність (Р) визначають за формулою:

.

(4.4)

До основних виробничих фондів належать виробничі і службові будівлі, споруди (колія, лінії електропередачі тощо), рухомий склад, прилади, механізми, верстати, устаткування (наприклад, вантажно-розвантажувальне та ін.). До обігових коштів належать: оборотні виробничі фонди (матеріали, сировина, паливо, запасні частини) і фонди обігу (запаси готової продукції на складі, кошти на рахунках банківських та інших кредитних установ).

Показник фондовіддачі характеризує рівень використання основних виробничих фондів у виразі:

- натуральному	(зв. т-км/грн.);	(4.5)
- ціновому	(грн./грн.).	(4.6)

Розглянуті економічні показники тісно пов'язані між собою: із збільшенням продуктивності праці знижується собівартість і зростає прибуток, рентабельність перевезень і фондовіддача.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨