1.9. Принципи, функції та методи управління

Принцип – лат. Principium (основа, первісний, основоположний, керівна ідея, основне правило поведінки, діяльність).

Загальними принципами управління інфраструктурою транспорту є:

 планомірність ведення господарства;

 єдиноначальність при активній участі трудящих в управлінні виробництвом;

 правильний підбір, розставлення та виховання кадрів;

 сурова дисципліна в виконанні планів, нормативних документів та режимах праці.

На транспорті особливе значення мають наступні принципи управління:

 єдиноначальність;

 дисципліна;

 чітка взаємодія всіх ланок транспорту, сурове виконання графіку та розкладу руху поїздів, суден, автомобілів, літаків – все це є важливим принципом управління, порушення якого може привести не тільки до знищення матеріальних цінностей, а і до людських жертв.

Функції управління. Функція – лат. Functio = (відправлення, діяльність):

 зобов'язання;

 математична залежна змінна величина;

 біологічна специфічна робота органів і взагалі діяльність організму.

Функції управління на транспорті пов’язані з рішенням конкретних задач ефективного забезпечення перевізного процесу шляхом дії на окремі сторони транспортного виробництва – навантаження, перевезення, розвантаження, ремонт тощо.

На транспорті можна виділити наступні функції управління:

 оперативне планування перевезеннь;

 комплексне регулювання парка рухомого складу;

 ревізорський контроль.

Методи управління (Метод – грецькою methodos – дослідження, прийом або образ дії) – це сукупність способів та прийомів цілеспрямованої дії керівної системи на об’єкт (виробничий колектив або окремого робітника) для виконання поставленої мети.

Основні методи управління: економічний, організаційно-розпорядливі (адміністративні). Матеріальна зацікавленість, моральне стимулювання, підбір та виховання кадрів.

Правові методи: відповідальність організації та осіб за виконання планів та умов додержання безпеки руху, забезпечення, збереження вантажів, термін їх доставки.

Соціально-психологічні – базуються на ідеологічній, політико-виховній роботі.

    

Р о з д і л 2. Транспортна політика України

2.1. Принципи формування спільного транспортного простору і взаємодії держав-учасниць снд у галузі транспортної політики

Міжнародну Угоду про принципи формування спільного транспортного простору взаємодії держав-учасниць СНД у галузі транспортної політики ратифіковано Законом від 06.10.99 № 1126.

Уряди держав-учасниць цієї Угоди (Сторони), усвідомлюючи об'єктивну необхідність ефективного транспортного забезпечення спільного економічного простору, що грунтується на вільному переміщенні товарів, послуг, робочої сили і капіталів, приділяючи велике значення спільному повному і яксному використанню транспортних інфраструктур держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, прагнучи до проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів, погодились про таке:

П і д с п і л ь н и м транспортним простором держав-учасниць цієї Угоди розуміється сукупність технологічно поєднаних транспортних комунікацій на територіях цих держав, обладнаних для пересування транспортних засобів, перевезення вантажів та пасажирів, інформаційних і тарифних систем, структур та механізмів управління різними видами транспорту, функціонування яких здійснюється на основі національного законодавства держав-учасниць Співдружності з наступною його гармонізацією.

С п і л ь н и й транспортний простір держав-учасниць цієї Угоди формується на основі розроблення:

— концепції та принципів формування спільного транспортного простору, що включає залізничний, повітряний, водний, автомобільний види транспорту;

— концепції встановлення узгодженої тарифної політики на транспортні послуги;

— концепції вдосконалення організаційної структури транспортного комплексу для поліпшення обслуговування споживачів;

— програми спільного розвитку і використання транспортних інфраструктур;

— програми забезпечення умов транзиту вантажів у межах спільного транспортного простору держав-учасниць СНД;

— програми захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу транспортних засобів;

— програми забезпечення безпеки пасажирів і обслуговуючого персоналу на транспорті, а також збереження вантажів.

Розроблення зазначених програм (концепцій) провадиться спільно компетентними органами Сторін у галузі транспорту.

Координацію цієї роботи здійснює Міждержавний економічний Комітет Економічного союзу.

Компетентні органи Сторін у галузі залізничного транспорту в своїй діяльності керуються:

— схемою спільного транспортного простору залізничного транспорту держав-учасниць СНД, яка затверджується Радою залізничного транспорту держав-учасниць СНД;

— угодами та рішеннями, прийнятими Радою глав держав і Радою глав урядів Співдружності, в тому числі Рішенням Ради глав урядів Співдружності про Концепцію встановлення узгодженої тарифної політики на залізничному транспорті держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року та Угодою про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів від 17 січня 1997 року.

З м е т о ю створення умов для функціонування спільного транспортного простору та вироблення скоординованої транспортної політики Сторони вживають заходів щодо:

— гармонізації нормативно-правової бази в галузі транспорту;

— розроблення фінансово-економічних механізмів для реалізації спільних програм на транспорті;

— вдосконалення взаємодії національних транспортних систем;

— цілеспрямованого захисту інтересів галузей за відповідної правової та економічної підтримки конкурентоспроможності національних перевізників на внутрішньому та зовнішньому ринках транспортних послуг;

— добросовісної конкуренції господарюючих суб'єктів усіх форм власності;

— проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів у міжнародному сполученні між державами-учасницями цієї Угоди;

— поповнення та модернізації парків транспортних засобів залізничного, повітряного, морського, річкового, автомобільного видів транспорту;

— формування та проведення узгодженої науково-технічної політики в галузі транспорту;

— створення спільної системи наукової, технічної та технологічної інформаційної бази в галузі транспортного комплексу;

— створення спільних підприємств, об'єднань, транснаціональних корпорацій в галузі транспортного комплексу;

— опрацювання транспортно-технологічних схем доставки вантажів, у тому числі з використанням альтернативних видів транспорту і систем фірмового обслуговування транспортних засобів;

— визначення взаємоузгодженого порядку і організації контролю за в'їздом (виїздом) усіх транспортних засобів, включаючи транспортні засоби держав, які не є учасницями цієї Угоди;

— забезпечення на умовах взаємності бездозвільного перевезення вантажів і пасажирів, пересування транспортних засобів територіями держав-учасниць цієї Угоди, в тому числі тих, що прямують транзитом в(із) треті країни, за винятком перевезення спеціальних вантажів відповідно до митних правил, що діють на території держав-учасниць цієї Угоди;

— відкриття доступу перевізників до ринків транспортних послуг держав-учасниць цієї Угоди на взаємовигідній основі;

— надання рівних умов для діяльності транспортним та транспортно-експедиторським підприємствам на територіях держав-учасниць цієї Угоди;

— проведення узгодженої митної політики;

— упорядкування на умовах взаємності систем податків і державних зборів, пов'язаних з використанням або утриманням доріг та інших шляхів сполучення, володінням або використанням транспортних засобів, а також податків і зборів від прибутків, отримуваних за послуги щодо перевезення пасажирів і вантажів, які здійснюються перевізниками однієї з держав-учасниць цієї Угоди територіями інших держав-учасниць цієї Угоди.

О р г а н а м и, відповідальними за проведення скоординованої транспортної політики, спрямованої на формування спільного транспортного простору держав-учасниць цієї Угоди, є компетентні органи Сторін у галузі транспорту, які узгоджують свої дії через відповідні міждержавні, міжурядові органи Співдружності.

С т о р о н и погодилися проводити політику державної підтримки транспортного комплексу, визначати пріоритетні проекти з узгодженого інвестування, а також щодо створення інтегрованих транспортних систем на рівні міжнародних стандартів.

С т о р о н и визнають за необхідне розв'язання проблеми обов'язкового особистого страхування пасажирів, які перевозяться територіями держав-учасниць цієї Угоди.

К о м п е т е н т н і органи Сторін у галузі транспорту в разі необхідності узгоджують і координують свою діяльність у міжнародних транспортних організаціях.

С т о р о н и сприяють співробітництву в сфері навчання і перепідготовки спеціалістів у галузі транспорту, виходячи з узгоджених вимог до рівня їх підготовки. Видані в установленому порядку цим спеціалістам кваліфікаційні документи після закінчення навчального закладу визнаються на територіях держав-учасниць цієї Угоди відповідно до їх національного законодавства.

З д і й с н е н о у місті Бішкеку 9 жовтня 1997 року в єдиному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається у Виконавчому Секретаріаті Співдружності Незалежних Держав, який надішле кожній державі, що підписала цю Угоду, його завірену копію.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨