Орієнтовна схема анотації :

1. Прізвище, ім’я, по батькові автора.

2. Назва твору.

3. Місце видання, видавництво, ріквидання.

4. Обсяг (загальна кількість сторінок,малюнків, таблиць).

5. Стислий зміст (перелік основнихположень тексту).

6. Висновки.

7. Використана у творі література.

8. Читацька адреса.

Реферат (лат.reffere – доповідати, повідомляти)– це текст, написаний на основі першоджерела з метою викладу його змісту. Навідміну від анотації, реферат більш конкретний. У ньому повинна бути відповідьна запитання: що нового можна знайти в цій (цих) публікації (ях) ? Саме таке завдання стоїть передреферентом (тим, хто пише реферат), який повідомляє про основні характеристики,зміст первинного документ а . Цим він допомагає читачеві відібрати необхідну для ньоголітературу. Реферат – документ вторинний, компілятивний, у більшості випадківне може замінити першоджерело.

Монографічний реферат готують за одним джерелом, оглядовий– за декільком а .

Здебільшого пишуть самеоглядові реферати. Тому перед початком роботи над рефератом треба чітковизначити його тему й основну думку. Це допоможе цілеспрямовано працювати злітературою і водночас складати план майбутнього реферату. Він створюється напідставі плану та зібраного матеріалу. Вважають оптимальним реферат обсягом 10 – 12 друкованих сторінок. Найчастішейого пишуть своїми словами. Цитати вводять у текст лише тоді, коли вонинеобхідні для повнішого розкриття теми або якщо вони викликають у референтазаперечення. На титульній сторінці реферату необхідно вказати назву установи,де він виконаний; його тему; прізвище, ім’я, по батькові автора й керівника роботи. Списоквикористаної літератури подають наприкінці тексту.

Орієнтовна схема реферату :

Вступ – зазначаються основні питання, що розглядатимуться.

Опис – ц е власнереферативна частина, в якій стисло викладаються відомості про основні темипершоджерела; робиться докладнийаналіз кількох найважливіших із них; висвітлюються позиц ія автора і думки референта щодо неї.

Висновки – це узагальнен ня автора, його зауважен ня чи міркування стосовно значення статті чи іншогоджерела , оцінк а повноти та своєчасності аналізузазначених проблем.

Рецензія (лат. recensio – розгляд) –це відгук, критичний аналіз та оцінка художнього або наукового твору. Спочаткурецензія відігравала службову роль – інформувала читача про новий друкований твір, зверталаувагу на його переваги і недоліки, давала уявлення про його призначення таможливості використання. Поступово рецензія стала самостійним жанром творчоїдіяльності. Іноді рецензі є ю називають розгорнуту анотацію, в якій розкривається змісткниги, а сам відбір матеріалу стає прихованою оцінкою.

Орієнтовна схема рецензі ї:

1. Предмет аналізу , автор, назва книги, статті, видання.

2. Вступ. Аргументоване поясненнярецензента, чому саме до цього видання він звертається, яка проблема в ньомурозглядається і наскільки вона актуальна.

3. Основна частина. Виклад змісту (основних положень)рецензованого твору (можливе цитування), позиції автора, розгорнутааргументація оцінок.

4. Висновки рецензента.