1.4. Основні поняття і термінологія екологічного картування

В класичному, чисто біологічному, аспекті екологія розглядається як наука про відносини організмів з середовищем їх проживання. Підкреслюється обов'язкова наявність двох підсистем: організм і середовище.

Організм синонім поняття "вид живого" (Теймерс, 1990). будь-яка форма життя, яка володіє хоча б частковою здатністю до автономного існування в середовищі.

Середовище - це те що оточує організм, природні тіла і явища, з якими він співіснує. Це е передумовою двосторонньої взаємодії і відповідних досліджень закономірностей, особливостей взаємовідносин організмів між собою і з абіотичними складовими середовища.

Надалі як самостійний напрямок екології виділилась наука про закономірності розвитку і динаміки екосистем різного ієрархічного рангу.

Поняття "екосистема" обов'язково містить в собі деяке територіальне ціле, яке існує на основі взаємодії організмів з середовищем. Різке скорочення видів рослинного і тваринного світу в останні десятиліття послужило передумовою для становлення екології як науки про життя в середовищі існування організмів (в тому числі і людини), його стан і виявлення причин змін, що відбуваються.

В останні десятиліття термін "екологія" у більшості людей пов'язується із змінами природного середовища під дією антропогенних факторів (енергетики, промисловості, транспорту, сільського господарства і т.д.), особливо при виникненні аварійних ситуацій, які приводять до істотних змін у властивостях природного середовища, важливих для безпечної діяльності людини. Як правило, ми розуміємо саме негативні наслідки таких дій, які приводять до деградації компонентів природи, їх забруднення щодо змін особливостей функціонування. Схожі проблеми виникли через

значні зміни в компонентах природного середовища, які зараз спостерігаються повсякденно і всюди.

Тому визнання екологічного фактора як істотного, який сильно впливає на стан і розвиток природного середовища, господарство і життя людей, визначило розвиток екології в ширшому плані як науки про систему взаємовідносин людини і суспільства з природним середовищем ( Реймерс, 1990).

Зокрема, розвинулись такі галузеві напрями як промислова екологія, екологія людини і т.д. Таким чином, визначилось кілька основних розділів екології, для яких характерні дослідження:

• особливостей відносин організмів із середовищем їх існування;

• дії суспільства на природне середовище І наслідки цієї дії (як для суспільства, так і для природи);

• сучасного стану, а також динаміки стану природного середовища в цілому або окремих її компонентів за параметрами, важливими для організмів;

• негативних тенденцій розвитку організмів (у тому числі і для людини - показники захворювання, тривалості життя і т.д.).

На нашу думку, екологічне картографування покликане, в першу чергу, фіксувати з допомогою різноманітних наочних засобів особливості розвитку території її результаті взаємодії організмів з природним середовищем у всій складності послідовного ланцюга: "дія – порушення - наслідки". Не вдаючись в деталі і не розглядаючи полеміку серед вчених і спеціалістів, достатньо звернутись до списку літератури. Відмітимо, що таке уявлення, на думку авторів, найточніше відображає особливість саме екологічних карт в ряді інших тематичних карт.