Лекція № 1

Тема 1.1: Вступ. Мета та завдання геоекологічного картування. План заняття

1. Вступ. Взаємозв`язок структурної геології та геоекологічного картування.

2. Коротка історія розвитку картування.

3. ІсторіЯ картографування екологічних ситуацій і природних ресурсів Геосистеми, екосистеми та природно-антропогенні (техногенні) системи - об'єкти екологічного картування.

4. Основні поняття і термінологія екологічного картування

Література:

1. Сапфиров Г. Н. Структурная геология и геологическое картирование: Учебник для техникумов.-3-е изд. ,перераб. и доп. –М.:”Недра”, 1982, с 246.

2. Михайлов А. Е. Структурная геология и геологическое картирование. М.:”Недра”, 1973, с 432.

3. Методика геолого – экологических исследований. В. С. Люкшин. канд. геом.-мин. Наук, Ж. С. Камзист, А.В. Коваленко. К. : КГРТ, 1996. – 416 с.

4. Скабалланович И. А. Бронштейн Б. Е. Охрана геологической среды и рациональное использование минеральных и водных ресурсов: Учебное пособие. –Днепропетровск: ДНУ, 1983, с. 80.

5. Бондарь Н.Я., Охрименко В.И., Гидрогеологическое и инженерно –

геологическое картографирование:Учебник для техникумов.-

М.: Недра, 1987, 168 с., с ил. Сторінка 39 – 43.

ВСТУП

Карта - найбільш раціональна модель просторової інформації про навколишнє середовище, про екологічний стан того чи іншого регіону та його природні ресурси. Карта дає уявлення про статичні та динамічні процеси і явища на Землі.

Карта - це та основа, на яку наносяться результати найрізноманітніших замірів, оцінок, прогнозів, проектних рішень. Вивчення надр літосфери, інженерно-геологічні вишукування для будівництва, оцінка впливів народногосподарських об'єктів на довкілля, меліорація земель, мореплавання, політ літаків і ракет, землевпорядкування для сільського господарства і багато іншої практичної діяльності людей неможливі без картографічного забезпечення. Тому сьогодні у всьому світі тисячі спеціалістів, величезний парк найточніших геодезичних приладів, оптико-електронної та обчислювальної техніки задіяні на виконанні наземних та аерокосмічних зйомок для складання топографічних, географічних, геологічних та екологічних карт.

Екологічне картування-- це процес збору, аналізу і переробки інформації в польових експедиційних умовах для складання екологічних карт. Подібно до широко відомого геологічного, або ландшафтного картування, екологічне картування містить цілий комплекс експедиційних досліджень екологічного стану літосфери, геофізсфер, геоморфосфери та інших компонентів довкілля з польовими маршрутами, складанням еколого - геохімічних профілів, бурінням свердловин, вивченням ґрунтових розрізів, відбором проб гірських порід, кори вивітрювання, ґрунтів, підземних, ґрунтових і поверхневих вод, донних відкладів, атмосферного повітря, опадів снігу і дощу, рослинної маси, продуктів харчування рослинного і тваринного походження, вивченням захворюваності населення у залежності від екологічних умов тощо. Вся ця первинна екологічна інформація відповідним чином аналізується, систематизується з використанням Інформаційних технологій, комп'ютерної техніки та аерокосмічних методів, а вже після цього наступає другий етап екологічного картування складання екологічних карт, або екологічне картографування. Воно відповідає всім чинним канонам науки картографії і користується її методами.

Таким чином, екологічне картування включає два етапи, дві складові частини: експедиційно-аналітичне накопичення екологічної інформації і складання екологічних карт. Для екологів, геологів, географів це діалектичне єдиний процес, І тому ми розглядаємо його у складі єдиної дисципліни екологічного картування.

Ця книга є результатом узагальнення всіх можливих, доступних для авторів даних з екологічного картування та картографування.

1)Предмет „ Структурна геологія та геоекологічне картування „ складається з двох тісно пов`язаних частин : основи структурної геології та основи геології і геоекологічного картування, які можуть розглядатися, як самостійні дисципліни.

Структурна геологія займається вивченням морфології та генезису геологічних структур, закономірностей їх розвитку та розташування в земній корі.

Картування є прикладною дисципліною і представляє собою комплекс прийомів та методів опису та вивчення екологічної обставини, а також геологічної структури з метою вивчення геологічної будови та властивостей геоекологічних умов.

Картування є польовою дисципліною, яка вивчає закономірності розміщення в земній корі різноманітних видів забруднення, а також корисних копалин. Також картування є практичною стороною дисципліни, але воно взаємопов`язане з структурною геологією.

Вивчення складу, будови та форм залягання геологічних тіл опираючись на дані кристалографії, мінералогії, петрографії, літології та стратиграфії, а історія і умови геологічного розвитку обґрунтовуються даними палеонтології, історичної геології, геофізики, екологічних дисциплін. Визначення положення в земній корі геологічних тіл, їх форм та розмірів, також нанесення на карту основані на використанні методів геометрії і прийомів геодезії та картування.

2)Гідрогеологічне картування. Його мета у вивченні умов залягання та закономір­ностей розповсюдження в земній корі прісних, мінеральних, промислових та термальних вод, а також оцінка перспектив їх використання у різних цілях.

Прісна вода – це води, мінералізація яких до 1 г/л.

Мінеральна вода – вода, яка оказує лікувальну дію на організм людини.

Промислова вода – вода, яка містить корисні копалини і їх можна використовувати.

Термальна води – вода, яка має підвищену температуру.

Без попередньої оцінки гідрогеологічних умов неможливо не одне будівництво.

Інженерно-геологічне картування. Має напрямок на вивчення природних геологічних умов, впливаючих на будівництво різних споруд, а також прогноз змін цих умов під впливом життєдіяльності людини.

Типи будівництва:

1. Лінійне

2. Гідротехнічне

3. Цивільне

4. Промислове

Геоекологічне картування. Його мета – вивчення екологічного становища на вивчає мій ділянці. Питання розвитку сільськогосподарських, а також міського водопостачання підштовхнули до створення геоекологічних наук та поширення спеціальних досліджень. Геоекологічне картування також має напрямок на розробку заходів забезпечуючи нормальну працю в конкретних геоекологічних умовах.

3)Структурна геологія і геологічне картування розвивалися різними шляхами. Деякі важливі положення і методи структурної геології були висказані і розроблені ще Стено і Ломоносовим.

Початок розвитку вітчизняного геологічного картування підходить до періоду становлення гірської і геологорозвідувальної справи.

Карти з зображенням елементів будови окремих районів почали з`являтися ще в кінці 18 в.

В кінці 19 – початку 20 ст. накопичувався великий геологічний матеріал о різних структурах земної кори, який поступово узагальнювався і систематизувався.