4.4 Контрольні питання для підготовки і самоконтролю

1. Які є види втрат плодоовочевої продукції? Охарактеризуйте їх.

2. Як обчислюють середньомісячні залишки продукції, що зберігається у сховищі?

3. Як визначається середньомісячний розмір природних втрат продукції, що зберігається у сховищі?

4. Як визначають природні втрати продукції за весь період зберігання?

5. Викладіть методику визначення природних втрат плодоовочевої продукції при зберіганні у буртах і траншеях.

Практична робота № 5 визначення типу та розмірів сховищ для зберігання плодоовочевої продукції

5.1 Мета і завдання практичної роботи

Мета роботи: закріпити лекційний та самостійно опрацьований матеріал з питань вибору типу сховищ для зберігання овочів, визначення їх території, розрахунку загальної площі, необхідної для розміщення сховищ.

Завдання роботи:

засвоїти вимоги, які ставляться до овочесховищ, методику їх розміщення та вибору;

освоїти методику визначення потреби овочесховищ для зберігання відповідної продукції;

вивчити вимоги, що ставляться до планування території при розміщенні овочевих сховищ;

за результатами обчислень (згідно з варіантом завдання) зробити відповідні висновки.

5.2 Загальні відомості

Способи зберігання плодоовочевої продукції у свіжому вигляді можна поділити на:

• зберігання у спеціально побудованих для цього стаціонарних сховищах;

• зберігання в буртах і траншеях, тобто в найпростіше побудованих сховищах (тимчасових сховищах) з використанням особливостей грунту як основного ізотермічного і гідроізоляційного середовища.

Сучасні приміщення для зберігання овочевої продукції - це спеціальні споруди, збудовані за типовими проектами, які поділені на секції або камери та обладнані пристроями для вентилювання їх внутрішнього об'єму і самої продукції, обігріву та охолодження, а у багатьох випадках також і регулювання складу газового середовища.

Розрізняють такі основні типи стаціонарних сховищ:

• з природною вентиляцією, які охолоджуються зовнішнім повітрям за рахунок теплової конвекції;

• з примусовою вентиляцією, які охолоджуються зовнішнім повітрям, що подається вентилятором, в тому числі - через масу продукції методом активного вентилювання;

• холодильники, тобто сховища з штучним охолодженням; холодильники з регульованим середовищем.

Продукцію в сховищах розміщують двома способами:

• насипом, тобто в засіках; по всій площині приміщення;

• в тарі, тобто в дерев’яних ящиках, які розміщують на піддонах, або контейнерах, розміщених штабелями.

Розрізняють такі способи розміщення плодоовочевої продукції у стаціонарних сховищах:

1 - в засіках сховища, що обладнане припливно-витяжною вентиляцією. Висота завантаження овочів - 1,2-1,5 м;

2 - насипом у великих засіках, які обладнані активною вентиляцією. Висота завантаження продукції – від 2,5-4 м до 5-6 м;

3 - насипом в сховищах, які обладнані активною вентиляцією. Висота завантаження овочів - 2,5-5 м;

4 - в тарі (лотках, ящиках, контейнерах) на піддонах з висотою 8-10 рядів ящиків, 3-4 ряди і до 6 рядів контейнерів у приміщеннях з примусовою вентиляцією;

5 - в ящиках, контейнерах з поліетиленовими вставками;

6 - в поліетиленових контейнерах з силіконовими вставками;

7 - в поліетиленових мішках, пакетах тощо.

Насипом зберігають картоплю, коренеплоди, цибулю, капусту. В тарі - картоплю, овочі і фрукти. В контейнерах і ящикових піддонах, місткістю до 600 кг, зберігають картоплю, коренеплоди, капусту. В крупногабаритній тарі на 150-300 кг зберігають цибулю, моркву, яблука. В ящиках зберігають фрукти, цибулю, моркву.

Залежно від цільового призначення продукції, сховища поділяють на технічні, насіннєві та продовольчі. За видом продукції, яку зберігають у сховищі їх називають: картопле-, коренеплодо-, капусто-, цибуле- і плодосховища.

Будують сховища: напівзаглиблені засікові; наземні з завантаженням насипом; наземні з розміщенням продукції у контейнерах; холодильник з приміщенням товарної обробки продукції (рис.5.1).

Рис.5.1. Схеми планування сховищ плодоовочевої продукції:

1-напівзаглиблене засікове з центральним проїздом; 2-наземне з завантаженням продукції суцільним штабелем; 3-наземне з розміщенням продукції в контейнерах або на піддонах; 4-холодильник з приміщенням товарної обробки продукції.

За місткістю овочеві сховища поділяються на: дуже великої місткості (до 20 тис. тонн), середньої місткості (2-5 тис. тонн), малої місткості (до 500 тонн). Кращими вважаються сховища середньої та малої місткості. Так, для картоплі рекомендована місткість сховища повинна бути не більше 1500 тонн, для капусти – 750 тонн, для коренеплодів і цибулі – 300 тонн, для яблук – 100 тонн.

За умови зберігання овочевої продукції у тимчасових сховищах (польове зберігання) застосовують бурти і траншеї.

Буртом називають валоподібну насип коренеплодів або овочів, що вкладені на грунті (на поверхні або в неглибокому довгому котловані) і вкриті термо- і гідроізоляційним матеріалом (рис.5.2).

Т раншея – це котлован, виритий в грунті, в який закладають коренеплоди або овочі (рис.5.3). Траншеї, як і бурти, накривають тепло- і гідроізоляційним матеріалом.

Рис.5.2. Поперечний переріз бурта:

1-кінцеве укриття землею; 2-перше укриття землею; 3-буртовий термометр; 4-коренеплоди; 5-солома; 6-притічний канал; 7-канава для відводу води.

Б урти і траншеї обладнують різними системами вентилювання – гребеневою, трубною, припливно-витяжною або активною. Найбільш простим способом є застосування припливно-гребенева вентиляції. Холодне повітря подається через нижній горизонтальний канал перерізом 0,250,20 м, який перекритий зверху дерев’яними решітками або жердинами. Канал виводять за межі укриття, але так, щоб через нього в бурт не затікала дощова вода. На дні бурта можна розмістити трикутні (шатрові) труби перерізом 0,40,4 м. Таку вентиляцію встановлюють при зберіганні картоплі і коренеплодів в буртах шириною 2-2,5м.

Рис.5.3. Поперечний переріз траншеї:

1-коренеплоди; 2-початкове укриття землею; 3-солома; 4-кінцеве укриття землею; 5-буртовий термометр.