Зберігання у бункерах і силосах

При зберіганні у бункерах і силосах різної конструкції визначення місткості сховища зводиться до визначення їх геометричних розмірів. Бункерні і силосні сховища різняться за матеріалом, з якого виготовлені, висотою об’єкта, місткістю, наявністю допоміжних засобів тощо. Для сховищ бункерного типу характерна місткість від 35 до 50 т при висоті насипу зерна від 4 до 9,5 м. Силоси дозволяють розміщувати зерно з більшою висотою, оскільки їх висота від 12 до 16 м.

Загальна кількість зерна, яку може вмістити прямокутний (рис.3.5,а) або циліндричний (рис.3.5.б) бункер визначається за формулою

, (3.6)

де V₁ – об’єм основної прямокутної (циліндричної) частини бункера або силосу, м³;

V₂ – об’єм нижньої трапецієподібної (конічної) частини бункера, м³.

Рис. 3.5. Схеми для розрахунку місткості бункерів і силосів:

а) прямокутного перерізу; б) циліндричного перерізу.

Об’єм прямокутної (V_1пр) або циліндричної (V_1ц) частини бункера визначається за формулами

, (3.7)

, (3.8)

де l і b – сторони основи чотирикутника, м (у більшості випадків рівностороннього);

h₁ – висота прямокутної (циліндричної) частини бункера, м

D – діаметр основи циліндра бункера, м.

Об’єм нижньої трапецієподібної (V_2тр) або конічної (V_2к) частини бункера визначається за формулами

, (3.9)

, (3.10)

Для визначення площі, на якій розміститься бункерне сховище, необхідно визначити необхідну кількість бункерів за формулою:

, (3.11)

де W_з – загальна кількість зерна або насіння, що підлягає зберіганню, т.

Слід зауважити, що прямокутні бункери і силоси краще використовують площу забудови. У бункерів і силосів з циліндричним корпусом коефіцієнт використання площі не перевищує 0,78.

3.3.2.2 Тарне зберігання зерна Зберігання зерна у мішках

Для визначення розмірів сховища (N_м) необхідно знати кількість мішків (m_м) із зерном або насінням, які будуть у ньому зберігатись:

, (3.12)

де m_м – маса мішка із зерном, кг.

Мішки із зерном в сховищах вкладають на піддони трійником, п’ятериком або четвериком (рис.3.6,а,б,в). Якщо зберігається зерно чи насіння з підвищеною вологістю, то для покращання вентиляції мішки укладають у вигляді чотирикутника (рис.3.6,г).

Рис.3.6. Способи укладання мішків на піддони для зберігання у сховищах:

а) трійником; б) п’ятериком; в) четвериком; г) чотирикутником.

Площу сховища для тарного зберігання визначають з розрахунку вкладання мішків трійником на піддони розміром 11,4 м.

Якщо відома кількість мішків із зерном і площа основи одного піддона, то задаються кількістю мішків (К_в), які знаходяться на одному піддоні за висотою залежно від вологості зерна.

Кількість мішків, які знаходяться на одному піддоні:

, (3.13)

де К_о – кількість мішків, які знаходяться на основі піддона;

К_в – кількість рядів мішків за висотою, що розміщені на одному піддоні, шт. (додаток А).

Виробнича площа зерносховища, необхідна для зберігання, буде становити:

, (3.14)

де f_пд – площа одного піддона, м²;

К_з – коефіцієнт використання площі сховища з урахуванням площ, що займаються штабелеформувальними засобами, проїздами для автонавантажувачів та проходами між піддонами.

Коефіцієнт використання площі сховища залежить від засобів механізації та інших чинників і може бути при використанні: пересувної механізації – 0,5-0,65; електронавантажувачів – 0,6-0,75; стаціонарної механізації – 0,65-0,85.

Загальна площа сховища визначається як сума виробничої площі та площ всіх допоміжних приміщень.

З урахуванням того, що приміщення будують зі стандартною шириною, яка є кратною 3, то мінімальна довжина сховища буде становити:

, (3.15)

де F_з – загальна площа сховища, м²;

В_сх – ширина сховища (приймають 18 або 24 м), м.

Загальна довжина сховища не повинна перевищувати 70 м. Якщо вона є більшою, то розраховану довжину ділять на допустиму і отримують кількість поверхів. Тобто

, (3.16)

де L_д – допустима довжина сховища, м.

Висновки до практичної роботи