Травлення у тонкій кишці

У тонку кишку окрім панкреатичного соку і жовчі надходить кишковий сік, який секретується простими трубчастими кишковими залозами (залози Ліберкюна) та дуоденальними залозами (залози Бруннера). Слизова оболонка кишки має складки, крипти, ворсинки, на поверхні яких розташований епітелій з мікроворсинками на його апікальній поверхні, який вкритий глікокаліксом. Така будова слизової оболонки створює велику поверхню – близько 200 м² для гідролізу речовин і всмоктування.

Секреція кишкового соку здійснюється за голокриновим типом, коли ентероцити злущуються з верхівки ворсинки у кишковий просвіт, де при руйнуванні мембрани ентероцитів вивільнюються ферменти. Дуодентальні залози Бруннера продукують густий лужний секрет, який містить слиз і захищає слизову оболонку від шлункової НСl. Кишковий сік є ізотонічним і містить такі основні ферменти, які завершують гідроліз поживних речовин:

• ентерокіназа –ентеропетидаза, яка активує трипсиноген, перетворюючи його на активний фермент – трипсин;

• амінопептидаза, карбоксипептидаза, ендопептидази гідролізують поліпептиди до амінокислот;

• дипептидази гідролізують дипептиди до двох амінокислот;

• мальтаза гідролізує мальтозу, мальтотріози, а-декстрини до глюкози;

• лактаза гідролізує лактозу до галактози і глюкози;

• сахароза (цукроза) гідролізує сахарозу до фруктози і глюкози;

• а-декстриназа гідролізує а-декстрини, мальтозу, мальтотріозу до глюкози;

• трегалаза гідролізує тригалозу до глюкози;

• нуклеаза гідролізує нуклеїнові кислоти до нуклеотидів.

Секреція кишкового соку регулюється гормонами, зокрема ВІП збільшує секрецію, а також метасимпатичними нейроендокринними рефлексами, завдяки чому подразнення механорецепторів або хеморецепторів призводить до виділення ендокринними клітинами слизової оболонки гормонів, які паракринно стимулюють секрецію кишкового соку.

Гідроліз речовин у кишках здійснюється завдяки порожнинному та мембранному травленню.

Порожнинне травлення - це гідроліз поживних речовин – білків, жирів, вуглеводів, який здійснюється під впливом ферментів травних секретів у порожнині кишки.

Мембранне або пристінкове травлення - це гідроліз олігосахаридів, малих пептидів, можливо ліпідів на поверхні мембрани мікроворсинок ентероцитів, яке поєднане зі всмоктуванням продуктів гідролізу у кров і лімфу. Воно відбувається завдяки адсорбції ферментів з порожнини кишки на велику поверхню мікроворсинок та глікокаліксу, де здійснюється кінцевий гідроліз олігосахаридів і малих пептидів і тут же відбувається їх всмоктування –травно-транспортний конвеєр. Таким чином кінцеві продукти гідролізу стають недосяжними для мікрофлори кишки (“стерильне пристінкове травлення” за висловом О.М.Уголєва).

Слід звернути увагу на кінцевий гідроліз олігосахаридів який здійснюється на поверхні мікроворсинок – мембранне травлення. Порушення структури ентероцитів, їх щіткової облямівки або відсутність якогось з ферментів, що гідролізують олігосахариди, призводить до збільшення їх концентрації у порожнині кишки, збільшення осмотичного тиску у порожнині, надходженню сюди води за осмотичним градієнтом та виникнення завдяки цьому діареї.