Секреторна функція печінки і роль жовчі у процесах травлення
Секреція жовчі здійснюється гепатоцитами печінки, і жовч через систему жовчних протоків надходить до жовчного міхура, де концентрується завдяки реабсорбції води, і періодично під час травлення потрапляє у 12-палу кишку через відкриту загальну протоку при розслабленому загальному сфінктері Одді, що показано на схемі:
М’язові сфінктери координовано регулюють транспорт жовчі у дуоденум. Сфінктер Люткенса, розташований у шийці жовчного міхура стискає шийку жовчного міхура і регулює надходження жовчі у жовчну протоку; сфінктер Міріцці розташований у місці злиття правої і лівої печінкової протоки, регулює надходження жовчі до жовчного міхура у між травний період та у дуоденум під час травлення, перешкоджає поверненню жовчі до печінки; сфінктер Одді перешкоджає надходженню жовчі у міжтравний період із жовчної протоки у дуоденум, запобігає зворотній течії – рефлексу вмісту дуоденум у панкреатобіліарну систему.
Секреція жовчі та її роль у травленні. За добу гепатоцитами секретується близько 500 мл жовчі. До складу жовчі входять солі жовчних кислот, фосфоліпіди, холестеролу, лецетин, жовчні пігменти (білірубін) – продукти розпаду гемоглобіну; неорганічні солі, зокрема – гідрокарбонати, які додаються до складу жовчі у протоках і створюють лужну реакцію, а також вода (97%).
Жовчні кислоти синтезуються з холестеролу і секретуються гепатоцитами у печінкові протоки, де кон’югують з гліцином або таурином, утворюючи натрієві калієві первинні солі жовчних кислот. У кишках бактерії конвертують ці солі, завдяки чому утворюються вторинні солі жовчних кислот.
Жовчні солі – це амфіпатичні молекули, які мають гідрофільні і гідрофобні часточки, і виконують таку роль у травленні:
емульгують жири, завдяки чому вони гідролізуються ліпазою до моногліцеридів та жирних кислот;
сприяють всмоктуванню жирних кислот і моногліцеридів, бо утворюють міцели з гідрофільною поверхнею назовні та гідрофобною – досередини, у такому вигляді жирні кислоти і моногліцериди утримуються у водному розчині і транспортуються до ентероцитів, де вони всмоктуються;
ресекретуються у жовч, бо переважно у дистальному відділі клубової кишки реабсорбується до 90-95% жовчних солей, які ворітною веною повертаються до печінки (ентерогепатична рециркуляція), де знову секретуються у жовч.
Регуляція секреції жовчі та жовчовиділення здійснюється завдяки нервовим і гуморальним чинникам.
Стимулюють секрецію жовчі (холеретики):
парасимпатичні волокна вагуса, де медіатором є ацетилхолін;
секретин, який діє переважно на протоки і збільшує у складі жовчі концентрацію гідрокарбонатів і води;
жовчні солі, що реабсорбуються з кишки, збільшують секрецію жовчі та її відтік, бо пригнічують синтез нових жовчних кислот.
Стимулюють виділення жовчі у кишку (холекінетики) завдяки координованому скороченню жовчного міхура і розслабленню сфінктера Одді:
холецистокінін-панкреозимін (ХЦК-ПЗ), який є основним чинником гуморальної регуляції жовчовиділення і стимуляції секреції ферментів клітинами ацинусів підшлункової залози.;
парасимпатичні волокна вагуса, які активуються рефлекторно під час головної та інших фаз секреції і супроводжуються виділення незначної кількості жовчі.
На схемі показано координацію панкреатичної секреції, стимуляції секреції жовчі та жовчовиділення, що забезпечує гідроліз жирів ліпазою за участю жовчі та всмоктування їх продуктів гідролізу у кишках.