3.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

3.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

Термін	Визначення
Головна (мозкова) фаза секреції шлункового соку	Це секреція шлункового соку, яка здійснюється завдяки безумовним рефлексам при подразненні рецепторів ротової порожнини, а також завдяки умовним рефлексам на умовні подразники, дія яких підкріплювалася їжею.
Шлункова фаза секреції шлункового соку	Це секреція шлункового соку, яка здійснюється завдяки безумовними рефлексам при подразненні рецепторів шлунку (“ваго-вагальні” рефлекси) та дії гуморальних чинників – гормонів, які виділяються клітинами шлунка.
Кишкова фаза секреції шлункового соку	Це секреція шлункового соку, яка здійснюється завдяки безумовним рефлексам з рецепторів кишки, та гормонів, які виділяються клітинами кишки.
Уявне годування	Хронічний експериментальний метод дослідження ролі подразнення рецепторів ротової порожнини у регуляції шлункової секреції, запропонований І.П.Павловим. Після езофаготомії (перерізу стравоходу, кінці якого було виведено на шию) їжа у шлунок не потрапляла, але при подразненні рецепторів ротової порожнини під час іжі виділявся рефлекторно шлунковий сік.

3.2.Теоретичні питання

1. Значення шлунка як депо їжі.

2. Секреторні структури шлунка.

3. Методи дослідження секреторної функції шлунка

4. Склад та властивості шлункового соку, його значення.

5. Механізми секреції шлункового соку.

6. Головна (мозкова) фаза шлункової секреції.

7. Шлункова фаза секреції.

8. Кишкова фаза секреторної функції шлунка. Гальмування секреції шлунка.

9. Шлункова секреція у відповідь на різні харчові речовини.

10. Моторна функція шлунка, її значення, механізми та регуляція.

11. Перехід хімусу зі шлунка у дванадцятипалу кишку.

3.3.Практичні роботи

1. Дослідження кислотоутворення шлунковими залозами методом інтрагастральної рН-метрії

2. Визначення протеолітичної активності шлункового соку за методом Метта.

3. Аналіз результатів дослідів, які підтверджують існування фаз шлункової секреції.

4.Зміст теми Секреторна функція шлункових залоз

Секреторні залози шлунку продукують біля 2 л шлункового соку за добу, завдяки якому продовжується гідроліз харчових речовин, що надійшли в травний канал.

Секреторні залози шлунку трубчасті і мають особливості будови і функції в різних відділах шлунку. Виділяють такі секреторні відділи шлунку:

1) кардіальний – це смужка розміром 1-4 см, яка розташована нижче стравоходу і має залози з чисельними протоками;

2) фундальний– основний секреторний відділ шлунку, який займає ¾ його поверхні, до його складу належать тіло та дно шлунку, секреторні залози цього відділу мають три види клітин: парієтальні, головні, слизові (мукоцити);

3) пілоричний – займає 15-20% поверхні слизової оболонки шлунку, до складу його належать препілоричний відділ та пілоричний канал з пілоричним сфінктером, секреторні залози цього відділу продукують слиз і в малій кількості – пепсиногени, вони не мають парієтальних клітин

Шлункові залози дна і тіла шлунка мають такі види клітин:

• парієтальні – секретують завдяки водневому насосу у мембрані клітини іони Н⁺, Сl^-, а в порожнині шлунку утворюється НСl, яка перетворює ферменти пепсиногени на пепсини; парієтальні клітини також секретують внутрішній фактор Кастла, який необхідний для всмоктування вітаміну В₁₂ у дистальному відділі тонкої кишки;

• головні – секретують ферменти пепсиногени (неактивна форма протеолітичних ферментів пепсинів).

• слизові (мукоцити) це клітини, які розташовані у шийках залоз та покривному епітелії – секретують слиз.

Таким чином, склад шлункового соку обумовлений секреторною функцією клітин, що входять до складу шлункових залоз найбільшого секреторного поля – дна і тіла шлунку, всі клітини слизової оболонки шлунка виділяють воду – розчинник і мінеральні речовини – іони (Na⁺,. R⁺, Mg²⁺, HPO₄^2-, SO₄^2-). Склад і роль основних компонентів шлункового соку у травленні показано на схемі:

Механізми секреції НСl парієтальними клітинами.

На апікальній мембрані парієтальних клітин розташовані водневі насоси (протонні помпи), які завдяки енергії, що вивільнюється при гідролізі АТФ під впливом Н⁺ - К⁺ АТФ-ази, секретують у порожнину шлунку іони Н⁺ в обмін на іони К⁺ , які транспортуються у клітину, іони Сl^- також секретуються через хлорні канали шляхом дифузії.

Іони НСО₃^-, які утворюються в клітині, транспортуються через базолатеральні мембрани в кров в обмін на іони Сl^-, завдяки цьому кров, що відтікає, має більш лужну реакцію.