3.3 Приймання фундаментів під монтаж устаткування

Фундаменти розрізняються залежно від габаритних розмірів устаткування, його ваги, призначення й характеру роботи. Деякі види легкого устаткування можуть бути встановлені безпосередньо на підлогу цеху або на бетонну підготовку підлоги; іноді устаткування встановлюється на дерев'яні або металеві рами.

У більшості ж випадків промислове устаткування встановлюється на спеціальні фундаменти, що споруджуються відповідно до проекту. Фундаменти можуть бути цегельними, бетонними або залізобетонними. Устаткування закріплюється до фундаментів анкерними болтами різної конструкції, причому в деяких випадках вони закладаються в тіло фундаменту при його бетонуванні; в інших випадках для установки анкерних болтів у тілі фундаменту залишають отвори - анкерні колодязі, у які потім ставлять анкерні болти й заливають бетонною сумішшю або цементним розчином.

Анкерний болт з однієї сторони має нарізку з гайкою, а з іншого боку - гак або відгин для кращого закладення в тіло фундаменту. У якості анкерних застосовують також знімні болти, для закріплення яких у тіло фундаменту розміщують заставні частини. Розміри анкерних болтів - діаметр, загальна довжина, довжина нарізки і способи закладення визначаються в робочих кресленнях устаткування.

Фундаменти під устаткування приймаються для монтажу відповідно акту, при цьому перевіряється співвідношення фактичних і проектних розмірів. Відхилення, що допускаються, (у мм) не повинні перевищувати:

по основних розмірах фундаменту в плані………………… ……… 30

по висоті поверхні фундаменту без урахування висоти підливи.. ... - 30

по розмірам уступів у плані...…………………………………….… …-20

по розмірам анкерних колодязів...…………………………..................+20

по висоті уступів у виїмках колодязів...……………………… …. .....-20

по осям анкерних болтів у плані……………………………… ……... 5

по осям заставних анкерних пристроїв у плані…………………. .. . 10

по висоті верхніх торців анкерних болтів…………………………….....20

Перед прийманням фундаменти повинні бути звільнені від опалубки й ретельно очищені від цементного розчину, залишків бетону й сміття.

При прийманні фундаментів повинна бути звернена увага на відсутність зовнішніх дефектів – раковин, вибоїв, тріщин. На здаваних під монтаж фундаментах повинні бути нанесені головні осі. Осі в більшості випадків наносяться керном на забиті в тіло фундаменту металеві планки з точністю 1 мм. Щоб мітку легше було виявляти, її обводять яскравою фарбою.

Висота фундаментів перевіряється відносно реперів, забетонованих у фундаменті (або винесених за його межі). Верхня частина репера повинна мати сферичну (кульову), оброблену поверхню. Висота репера виміряється з точністю до 0,5 мм щодо рівня підлоги (нульового репера).

Положення осей на фундаментах і їхні висотні оцінки називаються геодезичним обґрунтуванням і повинні відповідати проектним.

Готовність фундаменту для виконання монтажних робіт оформляється актом, підписаним представником будівельної організації, що зводила фундамент, представником монтажної організації, що приймає його під монтаж, і представником замовника.

При прийманні фундаментів повинні бути перевірені всі його розміри, включаючи розміри анкерних колодязів, які повинні виконуватися шляхом закладки пробок при бетонуванні. Якщо анкерні болти замонолічуються у фундамент при бетонуванні, то їхня нарізна частина повинна бути захищена від ушкоджень. Пробивання отворів у готовому фундаменті не допускається, тому що можливе його часткове руйнування.

Результати перевірки фундаменту прилучаються до акту готовності фундаменту у вигляді додатків:

а) проектні й фактичні розміри фундаменту;

б) проектні й фактичні оцінки поверхонь фундаменту;

в) прив'язка осей фундаменту;

г) проектні й фактичні розміри й оцінки заставних частин;

д) розташування осьових планок і реперів.

У завершення студент вказує тип фундаменту на якому встановлюється його устаткування