Теорії походження перших держав

Стосовно теорій походження держави маємо їх цілу низку /рис. 4/.В кожної з них є свій автор або принаймні певна особа, яка у своїх працях найбільш розвивала ту чи іншу концепцію.

Патріархальна теорія (Арістотель, Р. Фільмер, М.К. Михайловський) розглядає походження держави як природний процес розвитку суспільства починаючи від сім’ї, роду, племені. Але вона не пояснює причин виникнення держави.

Теологічна (Августин Блаженний, Х. Аквінський, Ж. Маритен), навпаки, пояснює появу держави як здійснення Божого задуму. Тобто за цією теорією творцем держави виступає Бог.

Прибічники органічної теорії (Г. Спенсер) ототожнювали державу з живим організмом, тобто шукали закономірності розвитку соціального у біологічному.

Інші (Д. Локк, Ж..Ж. Руссо, О.М. Радіщев), навпаки, вважали державу результатом суспільного договору, тобто головну причину появи держави бачили у вільній згоді народу. Люди утворюють нове соціальне угрупування для того, щоб краще розподіляти суспільний продукт і таким чином покращувати своє життя.

Дехто (Д. Мечніков, Є. Хантингтон) вважав, що головними чинниками виникнення держав були географічні умови: клімат, ландшафт, природні ресурси. Ця теорія отримала назву теорії географічного детермінізму.

Військової або теорії насильства дотримувались Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський. Вони вважали основною причиною появи держави завоювання однією людською спільнотою іншої. Коли одна спільнота підкорює іншу, виникає потреба у певному апараті управління підкореними.

За соціально-економічною теорією (К. Маркс, Ф. Енгельс) основна причина виникнення держави полягала у закономірному розвитку соціально-економічних відносин у певному суспільстві, що вимагало зміни суспільного устрою. Тобто матеріальний базис був основою відповідної соціальної надбудови, якою і стала держава. Тут провідна роль надавалась внутрішньому розвитку суспільства, а зовнішні причини не мали великого значення. Та, треба зазначити, що самі внутрішні причини без впливу зовнішніх навряд чи привели б до утворення держави.

Існує, навіть, психологічна теорія (Л. Петражицький, Г. Тард), яка стверджує, що головним у процесі виникнення держави була психологічна потреба людей жити в організованому суспільстві.

Рис. 4. Теорії походження держави

Це ще не повний перелік існуючих теорій, є й інші (технократична, демографічна, космічна тощо). Але головне те, що в кожній з них є своє раціональне зерно. Усі причини, на які спирався той чи інший дослідник, дійсно мали місце у розвитку суспільства. Але абсолютизація однієї з них, що і мало місце у цих теоріях, приводила до нехтування значенням інших причин і таким чином віддаляла від істини. Так що, пам’ятаючи мудрий латинський вислів “Contraria non contradictoria sed complementa sunt”, який означає що протилежності не спростовують, а доповнюють одна одну, можна зробити висновок, що усі згадані чинники мали місце в історичному розвитку суспільства і зробили певний внесок у виникнення держави.

Загалом дослідники виділяють наступні основні причини виникнення перших держав, які складають певний послідовний ланцюг /рис. 5/. Природо-кліматичні – демографічні – техніко-економічні – соціологічні – ритуально-релігійні.

Рис. 5. Причини виникнення перших держав

Перші держави виникають там, де людина переходить до відтворюючих форм господарства: землеробства і скотарства. І це сталося у долинах річок субтропічної зони Азії і Африки (Єгипет, Месопотамія, Індія, Китай). Саме у цих місцевостях дикі пшениця і ячмінь давали врожайність 500 – 800 кг з одного гектару. Для порівняння – населення Мезоамерики лише у ІІІ тисячолітті до н.е. змогло добувати 200 – 300 кг з одного гектару. Отже, сама природа сприяла більш ранньому розвитку землеробства у згаданих вище районах. А це вело до можливості забезпечення все більшої кількості людей життєво необхідними продуктами, а значить і зростанню кількості населення. От і вступає у силу демографічний чинник. Збільшення населення вимагало видобування все більшої кількості їжі, а це стимулювало удосконалення праці, отже вступає у силу техніко-економічний чинник. Чим чисельнішими і складнішими стають людські спільноти, тим більше уваги потрібно приділяти регулюванню відносин між усіма суб’єктами суспільства, що вело до появи певної системи управління, розвитку влади і збільшенню питомої ваги соціологічного і релігійного чинників.