
- •Змістовний модуль 1. Формоутворюючі елементи простору Лекція № 1. Геометричний простір. Метод Монжа. Епюра точки
- •Геометричний простір. Метод проекцій
- •Властивості центрального проеціювання
- •Властивості паралельного проеціювання
- •Теорема про проекцію прямого кута
- •Двокартинне комплексне креслення точки
- •Проекції точки на три площини проекцій
- •Ортогональні проекції і система прямокутних координат
- •Конкуруючі точки
- •Точка в квадрантах і октантах простору
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Лекція № 2. Проекція прямої
- •Точка на прямій. Взаємне положення точки і прямої. Поділ відрізка у заданому відношенні
- •Сліди прямої
- •Визначення натуральної величини відрізка прямої і кутів його нахилу до площин проекцій
- •Взаємне положення двох прямих
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Лекція №3 (частина 1). Зображення площин. Взаємне положення формоутворюючих елементів простору
- •Способи задання площини на комплексному кресленні
- •Сліди площини
- •Положення площини в просторі відносно площин проекцій
- •Прямі і точки, що лежать у площині
- •Головні лінії площини
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Паралельність прямої і площини
- •Перетин двох площин загального положення
- •Паралельність двох площин
- •Взаємна перпендикулярність прямої і площини
- •Взаємна перпендикулярність двох площин
- •Взаємна перпендикулярність двох прямих
- •Визначення кута нахилу площини до площини проекцій
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Лекція № 4. Способи перетворення проекцій
- •Спосіб заміни площин проекцій
- •Спосіб плоско-паралельного переміщення
- •Спосіб обертання Спосіб обертання навколо проеціюючої прямої
- •Обертання навколо лінії рівня (спосіб суміщення)
- •Запитання і завдання для самоперевірки
Прямі і точки, що лежать у площині
Пряма належить площині, якщо вона проходить через дві точки, що належать цій площині, або через одну її точку паралельно іншій прямій, проведеній на площині.
П
риклад
1:
Задана горизонтальна проекція прямої
(1),
яка належить площині (АВС) .
Побудувати
відсутню
фронтальну проекцію прямої (2)
(рис. 3.8).
Рис. 3.8
П
риклад
2:
Задано горизонтальну проекцію прямої
k(k1)
і фронтальну проекцію прямої m(m2).
Прямі k i m належать площині (h0f0).
Побудувати відсутні проекції прямих k
i m (рис. 3.9).
Р ис. 3.9
Точка належить площині, якщо вона лежить на прямій, що належить цій площині. Для визначення відсутньої проекції точки, яка лежить у площині необхідно спочатку побудувати проекції прямої, яка проходить через цю точку і лежить у площині і на цих проекціях прямої позначити проекції точки. У таблиці 3.1 наведено приклади належності точки площині.
Таблиця 3.1
Належність точки площині
Точка, яка належить площині загального положення |
Точка, яка належить площині часткового положення |
||
Рівня |
Проеціюючій |
||
|
|
|
|
Приклад 3: Задана площина α(АВС) та точка D(D2)∈α. Необхідно знайти відсутню горизонтальну проекцію точки D1 (рис. 3.10, а). Візьмемо у площині α пряму, яка проходить через точку D, наприклад її фронтальну проекцію (А2D2). Так як прямі (ВС) і (АD) знаходяться в одній площині, то точка 1=(ВС)(АD) та 12=(В2С2)(А2D2), а 11 знаходиться на лінії проеційного зв’язку (В1С1). Проведемо пряму лінію (А111) і на ній за лінією зв’язку знайдемо D1.
а б
Рис. 3.10
Приклад 4: Задана площина α слідами та точка D(D2)∈α. Необхідно знайти відсутню горизонтальну проекцію точки D1 (рис. 4.10, б). Проведемо через точку D у площині α довільну пряму (1–2). Для цього через точку D2 проведемо проекцію (12–22), побудуємо проекцію (11–21) і на ній за лінією зв’язку знайдемо D1.
Головні лінії площини
Будь-які прямі, що лежать у площині можуть займати в цій площині особливе положення, наприклад, бути паралельними площинам проекцій (тобто бути прямими рівня).
Горизонталлю площини називається горизонтальна пряма, яка лежить у цій площині. Побудову горизонталі h площини , заданої АВС починаємо з проведення її фронтальної проекції h2, паралельної осі Х12 (рис. 3.11). Ця проекція перетинає фронтальні проекції прямих А2В2 і В2С2 в точках 12 і 22.
Побудувавши горизонтальні проекції точок 11 і 21 і сполучивши їх між собою знайдемо горизонтальну проекцію горизонталі.
У площині можна провести безліч горизонталей, і всі вони будуть паралельні між собою і паралельні нульовій горизонталі (горизонтальному сліду площини h0) (рис. 3.12).
Ф
ронталлю
площини називається фронталь, що належить
цій площині.
Побудову фронталі f площини (рис. 3.11
і 3.12)
починаємо з проведення її
горизонтальної проекції f1,
яка паралельна осі Х12.
Рис. 3.11 Рис. 3.12
Всі фронталі площини паралельні нульовій фронталі (фронтальному сліду площини f0) (рис. 3.12).
Профільною прямою площини (р) називається пряма, що належить цій площині і паралельна профільній площині проекцій. Її проекції на П1 і П2 завжди перпендикулярні осі Х12 (рис. 3.11).
Лініями найбільшого нахилу площини до площин проекцій називаються прямі, що лежать у площині і перпендикулярні до ліній рівня площини (слідів площини). Для побудови ліній найбільшого нахилу площини (ЛНН) необхідно побудувати лінії рівня площини, а потім – лінії найбільшого нахилу.
У площині розрізняють лінії найбільшого нахилу:
ЛНН відносно П1 визначає нахил площини до П1 і має ще одну назву: лінія скочування; відмітною особливістю лінії найбільшого нахилу до П1 є перпендикулярність її горизонтальної проекції до горизонтальної проекції горизонталі площини чи до її горизонтального сліду (ЛНН)1 h1;
ЛНН відносно П2 визначає нахил площини до П2; відмітною особливістю ЛНН до П2 є перпендикулярність її фронтальної проекції до фронтальної проекції фронталі площини чи до її фронтального сліду (ЛНН)2 f2;
ЛНН відносно П3 визначає нахил площини до П3; відмітною особливістю ЛНН до П3 є перпендикулярність її профільної проекції до профільної проекції профільної прямої площини чи до її профільного сліду (ЛНН)3 р3.
За допомогою ліній найбільшого нахилу визначають кути нахилу площини до площин проекцій. Ці кути вимірюються кутами, утвореними відповідними ЛНН з П1, П2, П3. Натуральна величина цих кутів може бути визначена способом прямокутного трикутника.