Теорії споживання
Емпіричні дані свідчать про те, що найважливішим чинником у визначені обсягу споживання є використовуваний дохід. Але питання стосовно того, яку частку доходу домогосподарства вирішать витратити в поточному періоді, а яку – відкласти на майбутнє; хоча воно стосується мікроекономіки, досить важливе для розуміння тих проблем, які ми досліджуємо у цьому розділі. У зв’язку з цим розглянемо різні моделі поведінки домогосподарств стосовно прийняття рішень щодо пропорції розподілу доходу кінцевого використання на споживання та заощадження: Джона Мейнарда Кейнса, Саймона Кузнеця, Ірвінга Фішера, Франко Модильяні та Мілтона Фрідмена.
Теорія споживання Дж.М.Кейнса
Дж. М. Кейнс, по-перше, відкрив і сформулював основний психологічний закон, зміст якого полягає втому, що люди, як правило, схильні збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, але не тією самою мірою, якою зростає дохід; припустив, що гранична схильність до споживання знаходиться між нулем та одиницею, тобто 0<c'<1.
По-друге,
він довів, що середня схильність до
споживання( 
,
або АРС) зменшуються в міру зростання
доходу. Тому багаті сім’ї заощаджують
більшу частку свого доходу, ніж бідні.
По-третє, Дж. М. Кейнс довів, що значний вплив на споживання має рівень доходу, а процентна ставка не має суттєвого впливу на нього в короткостроковому періоді.
Згідно з цими трьома постулатами кейнсіанської теорії модель споживання має вигляд (14):
,
, 0<c'<1.
(14)
Побудуванні нами функції , як бачимо, відповідають кейнсіанській моделі.
Модель споживання Кейнса мала великий успіх. Але оскільки вона ґрунтувалась на вивчені емпіричних поточних даних домогосподарств, її висновки мали науковий характер, але тільки для короткострокового пріоду.
Саймон Кузнець, досліджуючи проблеми споживання та заощадження в довгостроковому періоді, дійшов висновку, що кейнсіанський висновок стосовно того, що середня схильність до споживання буде скорочуватися в міру
зростання доходу , не підтверджується емпіричними даними. Більше того, він довів, що відношення споживання до доходу продовжувало залишатися стабільним впродовж десятиліть, незважаючи на значне зростання доходів у цей період.
Суперечність між теоретичними висновками щодо проблеми споживання двох видатних вчених Дж. М. Кейнса та С. Кузнеця вирішились тим, що, як виявилось, існують різні функції споживання: кейнсіанська, яка безумовно спрацьовувала в короткостроковому періоді , та довгострокова , яка ґрунтується на незмінній середній схильності до споживання . Їх графічно зображено а рис.17.3.
На графіку короткострокова функція споживання має спадну схильність до споживання , а довгострокова – постійну .
Оскільки в економіці спостерігається постійно діюча суперечність між поточними та довгостроковими цілями, важливо зрозуміти, чим керуються в своїй поведінці люди, вирішуючи, яку частку доходу використати в поточному періоді і яку – заощадити на майбутнє. Адже чим більше доходу буде спожито сьогодні, тим менше його залишиться на завтра.
Рис.
17.3. Довгострокова та короткострокова
функції споживання
Здійснюючи вибір між сьогоденням і майбутнім, домогосподарства мусять визначити, якою мірою та частка доходу, яка не буде спожита в поточному періоді, вплине на рівень їхнього доходу у майбутньому, а останній – на рівень їх добробуту.