Тема 17. Споживання, заощадження та інвестиції

План

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ

2. ТЕОРІЇ СПОЖИВАННЯ

3. ІНВЕСТИЦІІ ТА ЗАОЩАДЖЕННЯ.

1. Загальна характеристика споживання і заощадження

Споживчий попит домогосподарств (с) – це платоспроможний попит домогосподарств на товари довгострокового використання (холодильники, відео-, радіотехніку, пральні машини, меблі тощо); товари повсякденного вжитку (харчування, одяг, засоби гігієни тощо); послуги (охорони здоров’я, освіти, комунальні , страхові та ін.) .

Іншими словами, споживання – це певний обсяг товарів та послуг, куплених і спожитих домогосподарствами впродовж певного періоду.

Вплив об’єктивних чинників на споживчий попит ми розглядали в попередній темі. Але, безумовно, в цьому аспекті дослідження цієї проблеми найважливішим чинником, що зумовлює рівень споживання, є рівень доходу після сплати податків. Це означає, що із зростанням доходу зростає споживання, і навпаки. Тому узагальнено функція споживання буде мати такий вигляд:

(1)

Але окрім об’єктивних, на споживчий попит впливає ще й суб’єктивний чинник, який на попередньому рівні аналізу споживчого попиту залишався поза нашою увагою. Це психологічна схильність до споживання.

Розрізняють середню та граничну схильність до споживання. Середня схильність до споживання позначається АРС, або , і означає психологічну схильність людей купувати споживчі товари.

(2)

Іншими словами, середня схильність до споживання визначається часткою споживання в доході після оподаткування.

Гранична схильність до споживання позначається МРС або с', і визначається як відношення зміни у споживанні до тієї зміни доходу після оподаткування, яка спричинила зміни в обсягу споживання.

(3)

Незважаючи на те, що із зростанням доходу буде зростати споживання, не весь приріст доходу буде споживатись. Як правило, ∆С<∆Y. Отже, гранична схильність до споживання буде меншою за одиницю (МРС<1, або c'<1). Це означає, що частину приросту доходу суб’єкти економіки споживають, а частину – заощаджують.

Заощадження – це та частина доходу, яка в поточному періоді не споживається. Позначаються заощадження буквою S. Схильність до заощадження – психологічний чинник, який свідчить про прагнення людини одну частину доходу споживати, а іншу – заощаджувати .

Схильність до заощаджень теж розрізняють середню і граничну.

Середня схильність до заощаджень позначається APS або і визначається як відношення обсягу заощаджень до обсягу доходу, тобто

(4)

Гранична схильність до заощаджень – це відношення зміни обсягу заощаджень до зміни обсягу доходу, тобто

(5)

Легко помітити, що якщо

, то (6)

Тоді

Отже

(7)

звідки

, а (8)

Із зазначеного випливає:

1. Якщо c'=0, то весь приріст доходу (∆Y) буде заощаджуватись і не буде споживатись;

2. Якщо с'= , то приріст доходу порівну розподілиться на ∆С і ∆S;

3. Якщо с'=1, то весь приріст доходу буде спожито, а приросту заощаджень не буде.

Вплив схильності до споживання на обсяг споживання модифікує первинно визначену функцію споживання. З урахуванням цього психологічного чинника вона набуває вигляду :

; 0<c'<1 (9)

де автономне споживання, або базовий мінімальний рівень споживання;

с' – гранична схильність до споживання;

- обсяг доходу після сплати податків (Y - T), або дохід, призначений для кінцевого використання. При низькому рівні доходів споживання може перевищувати їх, і навпаки (рис. 17.1)

Рис. 17.1. Графічне зображення функції споживання та функції доходу

На графіку бісектриса прямого кута означає, що весь дохід споживається і зовсім не заощаджується, тобто с'=1.

Крива, що відображає функцію споживання ( ), перетинає бісектрису в точці N.

Нахил функції споживання визначається граничною схильністю до споживання, яка спричиняє зміни у споживанні, відмінні від зміни обсягу доходу. Вона має висхідний нахил праворуч.

Точка N, що утворюється при перетині функції споживання з лінією під кутом 45, фіксує той розмір використовуваного доходу, за якого домогосподарства покривають свої витрати за рахунок свого доходу, не позичаючи і не використовуючи своїх попередніх заощаджень. Точку N називають точкою нульових заощаджень.

Праворуч від точки N зображена ситуація, за якої дохід перевищує споживання. Це означає, що частина доходу заощаджується, утворюючи чисті додатні заощадження.

Отже, ми бачимо, що доходи або витрачаються(споживаються), або заощаджуються. Тому функція споживання передбачає функцію заощаджень. Остання в найпростішому вигляді може бути представлена формулою:

(10)

Виводиться вона із тотожності

(11)

Замість С підставляємо значення функції споживання, виведене раніше (9). Отримаємо:

Звідси:

;

(12)

або

(13)

Оскільки

Графічно функціональну залежність обсягу заощаджень від обсягу доходу зображено на рис. 17.2. Для цього по осі абсцис відкладено використовуваний дохід, а по осі ординат – заощадження й споживання.

Рис. 17.2. Графічна побудова функції заощаджень

Для побудови функції заощаджень необхідно спочатку побудувати функцію споживання та бісектрису, яка відображає рівність та С. Від точки Щ відкласти вниз по осі ординат відрізок, рівний , який матиме від’ємний знак, оскільки він нижче нуля. Із точки N, яка є точкою нульового заощадження, опустити перпендикуляр на вісь ординат і точку перетину ┴NY з прямою, яка проходить через точку О паралельну осі абсцис( ), тобто точку з’єднати з точкою .

Як видно із графіка, від’ємні заощадження лежать нижче нульової горизонтальної лінії, тобто нижче точки , а додатні заощадження – праворуч від точки , де функція заощаджень перебуває вище нульової горизонтальної лінії.

Оскільки і споживання, і заощадження мають одне джерело – дохід за вилученням податків ( ), то розподіл цього доходу – процес суперечливий: зростання споживання в поточному періоді автоматично зменшує заощадження, і навпаки. Але з часом цей зв’язок зазнає певних змін, модифікується.