17.2 Про автора, час написання і мову оригіналу книги

Стиль і форма викладу, а також певні особливості самого змісту оповідання Третьої Маккавейської книги свідчать про те, що першопочатково вона була написана на грецькій мові і є твором еленіста, який жив у Єгипті. Час походження книги точно невідомий. Без сумніву можна сказати лише про те, що вона була написана раніше зруйнування Єрусалимського Храму у 70 році по Р.Х.

17.3 Історичний і повчальний авторитет книги

Дослідники одноголосно визнають достовірними оповідання книги про битву Птоломея ІV Філопатора з Антіохом ІІІ Великим при Рафії (Мала Азія), так як воно цілком відповідає аналогічному описанню цієї події у Полівія (V, 83-86). Історичність іншої частини книги або відкидають, або вважають суперечливою. Митрополит Філарет (Дроздов) визнавав загрозу винищення юдеїв за Птоломея ІV Філопатора та їх чудесне спасіння, як подію, що заслуговує довіри. Але при цьому він та інші православні біблеїсти вбачали у цій неканонічній книзі немало “прикрас”, особливо в оповіданнях про чудеса.

Православна Церква ніколи не вважала 3-ю Маккавейську книгу джерелом віровчення. Але з давніх часів вона користувалась серед християн авторитетом книги повчальної і корисної для читання. Разом з 1-ю і 2-ю Маккавейськими книгами вона згадується у 85-му апостольському правилі. У західних християн вона вважається апокрифічною.

Запитання до теми:

Яку історичну добу висвітлює 3-я Маккавейська книга?

Що відомо про автора і час написання книги?

Наскільки достовірними визнаються події, викладені у цій книзі?

Який авторитет має 3-я Маккавейська книга у західних і східних християн?

18. Третя книга Ездри Назва книги та її головний зміст

Третя книга Ездри, якої немає в грецьких біблійних списках, у Вульгаті називається 4-ю книгою Ездри. Її називають також “Апокаліпсисом Ездри”. Версія цієї книги збереглась лише у давньолатинському тексті, з якого в подальшому були зроблені інші переклади. Третя книга Ездри є оригінальним єврейським апокаліпсисом, літературно опрацьованим християнскими письменниками. Матеріалом християнського походження у книзі є пролог (І-ІІ розд.) і епілог (ХV-ХVІ розд.)

І-ІІ розділи. У вступі до книги від імені Ездри викладаються дві викривальні промови, в тексті яких юдеї звинувачуються у невдячності до Бога, за що Господь розсіяв їх серед язичників. Але не на вічно, тому що спасіння можливе і для них. Ті, що навертаються до Пастиря і Спасителя, Який закликає всіх у Царство Боже, отримають вінець від самого Сина Божого (ІІ, 33, 48).

ІІІ-ХVІ розділи. Оригінальний текст книги, що міститься у цих розділах є викладом семи видінь Ездри.

У першому видінні (ІІІ, 1-V, 19) Ездра просить у Господа пояснення причини гірких поневірянь Сіона, гріх котрого не більше гріха його, поневолювача Вавилона. Через Ангела він отримує відповідь, що шляхи Божі незбагненні для людського духу. А вік цей, наповнений неправдами і немочами не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутньому.

Друге видіння (V, 20-VІ, 34) починається з подібного запитання: чому Бог віддав на поручання іншим народам Ним Самим вибраний народ? Відповідь така ж сама: це є недосяжним для людського розуміння. В зв’язку з цим мова йде про вік творіння, яке прямує до свого кінця.

У третьому видінні (V, 35-ІХ, 25) Ездра на запитання: чому Ізраїль не володіє Обітованою Землею, отримує відповідь, що він наслідує її у майбутньому. Далі Ездра дізнається, що у майбутньому спасуться тільки вибрані, тоді як більшість, хоча вони також створіння Божі, будуть нездатні увійти до Царства Месії. Грішники самі відповідатимуть за себе, а Ездрі достатньо й того, що сам він належить до блаженних.

У четвертому видінні (ІХ, 26-Х, 59) в образі скорботної жони, а потім міста, що будується Ездра споглядає сумне становище Єрусалима і його майбутнє відродження.

У п’ятому видінні (Х, 60-ХІІ, 51) він бачить дванадцятикрилого триголового орла, який підіймався з моря і загинув перед левом, що вибіг з лісу. Орел – символ світового поганського царства, яке втрачає свою силу з пришестям Месії – лева.

У шостому видінні (ХІІ, 1-58) Ездра бачить людину, яка виходить з боку моря і вогненним диханням Своїх вуст перемагає усіх, хто насмілився повстати на Нього. Це Месія, Визволитель світу, переможець усіх поганських сил.

У сьомому видінні (ХІV, 1-48) повідомляється про близьку смерть Ездри. У зв’язку з цим він отримує наказ відновити списки Святого Писання, які були втрачені під час зруйнування святого міста. Натхненний Божественним Духом, Ездра за допомогою п’яти писарів відновлює 94 книги. З них 24 – канонічні, тобто призначені для навчання народу, “щоб могли їх читати і достойні, і недостойні” (ХІV, 46); а інші 70 – таємні, приховані, які повинні зберігатись лише серед мудрих людей.

ХV-ХVІ розділи. В епізоді Ездра дізнається про майбутні страждання грішників. Тут міститься заклик до мужності народу перед майбутніми бідами.