16.3 Подвиги Юди Маккавея (vііі-хv розділи)

У цій частині книги детально змальовуються військові подвиги Юди Маккавея від початку повстання до його перемоги над Ніканором, який був направлений у 161 році царем Димитрієм І Сотером підтримати віровідступника первосвященика Алкіма.

Взагалі, події у цій книзі викладаються згідно Першої Маккавейської книги (ІІІ-VІІ розд.), але з деякими додатками та перестановками. Наприклад, про Юду говориться, що перед останньою битвою з Ніканором він бачив первосвященика Онію ІІІ, який з піднятими до неба руками молився за весь народ, а потім пророка Божого Єремію, який вручив Юді золотий меч на покарання супостатів (ХV, 11-16). На честь перемоги над Ніканором було встановлено свято 13 дня, місяця адара, напередодні свята Пурім (ХV, 37).

З перестановок, які мають місце у цій частині книги, слід відмітити оповідання з ХІІ розділу про події, що відбувалися в кінці царювання Антіоха ІV. За хронологією цей епізод треба було б помістити між VІІІ і ІХ розділами. Тоді як автор помістив його після ХІ, 12-34, де наводиться лист Антіоха V до Лісія (ст. 22-26) та інші листи (ст. 27-34). ХV, 38-39. Ці вірші є епілогом Другої Маккавейської книги, в якому автор просить читача бути до нього поблажливим.

16.4 Про автора і час написання книги

Друга Маккавейська книга є стислою історією, яка викладена в п’яти книгах Іасона Киринейського (ІІ, 20-33), з додатком двох послань палестинських юдеїв до юдеїв Єгипту.

Автор книги невідомий. Ймовірно, що ним був олександрійський юдей. Стиль книги, написаної на грецькій мові, характерний для еліністичних авторів; мова книги багата риторичними зворотами. Автор книги більше проповідник і оратор, ніж історик. Разом з тим він значно випереджує присьменника 1-ї Маккавейської книги в знанні характерів та звичаїв еліністичного світу і політичного життя тієї епохи. Він пише для олександрійських юдеїв з метою спонукати їх до єдності з палестинськими братами, які переживали тяжкі часи за релігійну і етнічну свободу.

Другий лист палестинських юдеїв до олександрійських братів (І, 10) датується 188 роком ери Селевкидів, який відповідає 124 року до Р.Х. Отже книга написана після цієї дати.

16.5 Історичне і повчання значення Другої Маккавейської книги

Автор визнає, що в написаній ним книзі він “змішує вино з водою” (ХV, 39). Цей вираз, за думкою митрополита Філарета (Дроздова), означає довільне використання п’яти книг Іасона Киринейського, які послужили головним джерелом для написання своєї книги, а також додавання до історичних свідчень Іасона народних сказань і власних художніх прикрас з метою прославлення юдеїв. Але деякі історичні, географічні та хронологічні помилки могли мати місце вже у писаннях самого Іасона. Наприклад, згадане вище переставлення фактів у третій частині книги, що порушує послідовність викладу подій.

І все ж ці особливості книги не зменшують її загальної історичної цінності. В своїй основі 2-а Маккавейська книга містить цілком достовірні історичні свідчення. Зокрема, заслуговує повної довіри весь викладений матеріал, згідно з 1-ю Маккавейскою книгою і давніми позабіблійними джерелами, а також оповідання про події, які передували пограбуванню Храму Антіохом ІV, що міститься лише в 2-й Маккавейській книзі (ІV розд.). Сюди можна віднести оповідання про мучеництво святих старця-книжника Елеазара, семи братів і їх матері, подвиг яких щороку оспівує і прославляє Христова Церква ще з давніх часів (1/14 серпня).

Автор книги викладає події не за ерою Селевкидів (початок жовтня 312 року), як це є в 1-й Маккавейській книзі, а за юдео-вавилонським літочисленням (початок місяця нісан–квітень 311 року), за винятком листів, які датуються за грецькою ерою Селевкидів.

З точки зору моралі та віровчительства, 2-а Маккавейська книга заслуговує особливої уваги. Так, у ній говориться про створення світу з нічого, про воскресіння мертвих і віру юдеїв у це ще здавна (VІІ, 9, 14, 28; ХІV, 44-46), про загробне воздаяння (VІ, 26). В книзі є також приклади молитовного заступництва померлих святих за живих (ХV, 12-17) і живих за померлих (ХІІ, 39-45), виявляється значення мученицького подвигу (VІ, 18-VІІ, 41). Таким чином, у книзі викладається вчення про загробне життя, про воскресіння мертвих, про дієвість молитви живих за померлих і спочилих праведників за живих. Тобто про зв’язок Церкви земної і небесної.

Крім цього, в книзі міститься також багато повчальних прикладів непорушної віри і надії на Бога (І, 8-29; ІІ, 17; ІІІ, 15, 22, 33-35; VІІІ, 18, 27) і явного покарання безбожників: Іасона, Антіоха Епіфана, Менелая, Ніканора (V, 7-10; ІХ, 5-28; ХІІІ, 6-8; ХV, 32-35). Тому книга, яка навчає і закликає до ревного дотримання святої віри і її чистоти є цінною і повчальною для християн.

Запитання до теми:

Який період часу охоплює 2-а Маккавейська книга?

Які є свідчення про автора і час написання книги?

Що являє собою книга в історичному, художньому та віровчительському плані?