12.2 Мова оригіналу книги та її переклади

Повний текст книги Товита дійшов до нашого часу лише в древніх перекладах: грецькому, італійському, сирійському, вірменському, латинському та інших. Усі вони досить суттєво відрізняються одне від одного додатками або скороченнями в тексті, а також в написанні власних імен і чисел.

Блаженний Єроним свідчить, що перекладав цю книгу з арамейського тексту, який в наступних віках був загублений. В 1952 році серед знахідок Мертвого моря в Кумрані були виявлені єврейські і арамейські фрагмети книги Товита, які підтвердили давні припущення вчених про те, що книга Товита першопочатково була написана на єврейській або арамейській мові.

12.3 Історичне і моральне значення книги

Недивлячись на свою неканонічність, книга Товита має важливе історично-повчальне значення. В книзі зображується сумне становище ізраїльтян в ассирійському полоні: як зовнішнє, що полягло в жорстокому поневоленні і переслідуванні зі сторони ассирійців; так і внутрішнє, яке виявлялось в духовно-моральному занепаді ізраїльтян, в їх ідолослужінні.

Це єдина книга, в якій хоч трохи висвітлюється покрите темрявою невідомості життя ізраїльтян в ассирійському полоні після зруйнування Самарії в 722 році.

Безпосередня мета написання книги — це приклад з життя благочестивої родини Товита і Товії спонукати поневолених, і взагалі юдеїв розсіяння до вшанування істинного Бога, терпіння і доброчинного життя.

За словами свв. отців, ця книга може бути корисною для читачів усіх часів “вона виховує святі почуття і побуджує до благочестя”. Отці Церкви знаходили в книзі Товита багато повчальних прикладів доброчинного життя, непохитної віри в Бога, любові до ближніх і турботи про них. Ці приклади знаходили своє місце і в святоотцівських творах. Особливо часто цитуються з книги Товита такі вислови:

“Милостиня від смерти визволяє, вона усякий гріх очищає. Ті, що дають милостиню, проживатимуть у достатку” (ХІІ, 9);

“Не роби іншим того, що ненависне тобі” (ІV, 15).

“Зі свого хліба дай голодному, а з одежі — нагому. З усього того, що прибуває тобі, давай милостиню” (IV, 16).

“Молитва з постом — річ добра, однак милостиня зі справедливістю — ліпші, ніж багатство з кривдою” (ХІІ, 8).

“Зберігати царську тайну — річ добра, а відкривати та виявляти діла Божі — річ славна” (ХІІ, 11).

В книзі багато говориться про молитву як про засіб визволення від бід і напастей та отримання благословення Божого у всіх важливих справах. Наприклад, при вступі до шлюбу, початку подорожі та ін.

Особливо настановчий характер має промова ангела Рафаїла (ХІІ розділ), настанови Товита Товії (ІV розділ), Ратуїла і Едни — Саррі і Товії (Х розділ). Читання такої книги особливо корисне для християнського подружжя і дітей.

Піклування ангела Рафаїла за долю благочестивих Товита і Товії отці Церкви розглядали як підтвердження віри в подібне ангельське заступництво над кожною віруючою людиною. Тому в книзі молебних піснеспівів є прохання: “Супутником ангела для рабів Твоїх нині, як колись для Товії, пошли, оберігаючи їх і непошкодженими від всякого зла в благополуччі збережи, молитвами Богородиці, Єдиний Чоловіколюбче!”

Запитання до теми:

Які існують різночитання в назві книги Товита?

Які дані про автора містить сама книга?

Як визначається час написання книги?

Мова оригіналу книги Товита.

Особливо цінні думки в книзі Товита морального і віровчительського характеру.